Коли арбітр помилково не зарахував гол Євгена Селезньова у ворота «Ворскли», форвард «Дніпра» написав у Twitter: «Багато хто не розуміє, що у суддів не можна виграти. Це система». У поточному сезоні «Дніпро» має реальні шанси завоювати срібло, але постійно страждає через рішень рефері. І футболісти вже перестали себе стримувати. «Суки продажні! Відчули запах грошей? »- Заявив після матчу« Зоря »-« Дніпро »тоді ще гравець дніпропетровської команди Олександр Алієв арбітрові зустрічі Сергію Даньковському. А капітан «Дніпра» Руслан Ротань місяць тому звинуватив у змові проти його команди взагалі всіх: «Подивіться на цей балаган! Ми граємо проти всієї України».
Регулярні помилки арбітрів трапляються не тільки в матчах «Дніпра». На початку чемпіонату на суддівство скаржилися львівські «Карпати», ужгородська «Говерла» навіть погрожувала зняттям з турніру, зараз незадоволений і харківський «Металіст». Періодично суддівське питання піднімають всі українські клуби. Тенденція набуває нездорових масштабів - тепер гравці і тренери виправдовують роботою рефері практично кожну свою невдачу, навіть якщо арбітр свистів по справі. А куратор суддівського корпусу П'єрлуїджі Колліна в листі арбітрам, по суті, зізнався у власному безсиллі виправити ситуацію. Обидві сторони зайшли в глухий кут.
Допомога з Італії
Арбітр ФІФА і професор Прикарпатського національного університету Мирослав Ступар каже, що проблему суддівства в чемпіонаті України роздмухують. «ЗМІ та вболівальники люблять «смажене», обговорювати футбол їм нудно, - говорить Ступар, колишній гравець і наставник. - А це заважає притоку нових арбітрів, ніхто не хоче виконувати роботу, за яку тебе постійно поливають брудом. В інших європейських країнах в десятки разів більше рефері, ніж в Україні». Але, маючи досвід суддівства матчів чемпіонату СРСР, єврокубків, Олімпійських ігор та чемпіонату світу, Ступар визнає: рівень українських арбітрів дійсно низький. «Якщо років п'ять тому судді допускали 16-20 результативних помилок за весь чемпіонат, і це вважалося багато, то тепер кількість неправильних рішень збільшилася приблизно вдвічі. Скандал, а то й кілька, виникає в кожному турі», - розповідає арбітр ФІФА.
Без малого три роки тому Федерація футболу України запросила курирувати наш суддівський корпус П'єрлуїджі Колліну - найавторитетнішого європейського арбітра останніх двох десятиліть. Здавалося б, кому, якщо не італійцеві, можна довіритися повністю? Але Мирослав Ступар впевнений, що Колліну переоцінюють в Україні. «Бути хорошим арбітром - не означає бути класним керівником, - каже він. - Єдиний показник роботи - результат, якого немає». Ступар вважає, що у знаменитого італійця завищена самооцінка, він не сприймає критику і впровадив диктаторські порядки, які й призвели до погіршення рівня арбітражу.
По-перше, Колліна взявся різко омолоджувати суддівський корпус. Цілком адекватна міра - якщо італієць не побачив перспективи в досвідчених рефері, значить, необхідно підтягувати молодих. Це гарантувало складності, але дозволяло сподіватися на значний прогрес у майбутньому. Тим більше, як підкреслював Колліна, швидкості в сучасному футболі ростуть, і арбітри повинні їм відповідати. Ступар не погоджується з таким підходом: штучна зміна поколінь не завжди виправдана. «Раніше арбітрами ставали колишні футболісти, їм було простіше зрозуміти всі тонкощі нової роботи, - пояснює рефері ФІФА. - А зараз через віковий цензу 45 років у гравців залишається занадто мало часу для зміни професії. І арбітрами стають люди з вулиці, багато з яких навіть на любительському рівні ніколи не грали. Їм потрібно більше часу на обкатку в нижчих лігах - років три як мінімум. Колліна ж після одного-двох років переводить їх у вищий дивізіон».
Крім браку досвіду, Мирослав Ступар причиною кризи називає безкарність арбітрів і закритість суддівського корпусу. Колліна вирішив діяти методами УЄФА, максимально захистивши рефері від контактів із зовнішнім світом і взявши удар на себе. Вважається, що таким чином арбітри позбавляються від зайвого тиску. Ймовірно, у куратора навіть не було вибору - якщо постійно карати наших суддів, незабаром італійцеві довелося б самому брати свисток і повертатися на поле. Але Ступар і в цьому питанні вважає, що діяти треба зовсім інакше: «Безкарність породжує вседозволеність. Це ведмежа послуга арбітрам. Вони повинні бути постійно в тонусі, щоб рости. А для цього необхідно відчувати відповідальність - розуміти, що доведеться пояснювати свої помилки всім, а не тільки Колліні, і нести покарання».
Ще одна проблема, на думку Мирослава Ступар, - неправильні методи навчання арбітрів. «Головне - визначити причину помилки рефері. Коли я працював у суддівському корпусі, ми досконально вивчили це питання. Виявилося, недостатньою фізичною підготовкою або поганим знанням правил можна пояснити лише 20-25% неправильних рішень. Решта - чиста психологія», - згадує професор. Твердості характеру тоді приділялася величезна увага, арбітри проходили безліч тестів. Колліна ж, запевняє Ступар, ігнорує психологію. «Досить добре бігати, знати правила - і ти вже арбітр», - з жалем констатує експерт.
Не спійманий - не злодій
Суддівські скандали навряд чи перестануть переслідувати український футбол, навіть якщо всі названі причини правильні і будуть усунені. Судячи з характеру звинувачень на адресу рефері, представники клубів впевнені: проблеми не стільки в рівні арбітрів, скільки в їх упередженості. І тут важливо відрізняти людський фактор від корупції. Першу складову арбітри самі визнають в особистих бесідах. І наводять приклад: суддя прийняв спірне рішення або зробив несвідому помилку, гравці і тренер приймаються ображати його в пресі, у арбітрів спрацьовує корпоративна солідарність, і в наступному матчі інший рефері не буде прощати розперезавшійся команді нічого. А коли постраждалого суддю знову призначать судити поєдинок цього клубу, можливі і більш серйозні наслідки. Арбітраж стає необ'єктивним, гравці ще більше зляться - протистояння наростає, як снігова куля. Цілком можливо, саме в такій ситуації виявився «Дніпро».
Про корупцію діючі та колишні арбітри говорять неохоче, звинувачуючи в першу чергу клуби - мовляв, беруть без дають не буває. Один з кращих українських рефері, який нещодавно завершив кар'єру, розповів показову історію: напередодні матчу приймаюча сторона запропонувала йому хабар, суддя відмовився, і представники клубу вирішили, що з ним вже «попрацював» суперник.
Але протилежна сторона теж скаржиться. Не під диктофон керівники клубів зізнаються: деяким суддів доводиться "дякувати" не для досягнення необхідного результату, а щоб вони чесно судили. В іншому випадку арбітри можуть спеціально «посадити на свисток» команду.
Проти італійця. Арбітр ФІФА Мирослав Ступар вважає, що методи Колліни тільки погіршили рівень арбітражу в українському футболі
Усталені роками порядки загнали обидві сторони в замкнене коло. Як його розірвати, ніхто не знає. Колліна просить надати йому докази корупції, а клуби відповідають, що вони не прокуратура. Мирослав Ступар вважає: проблему можна вирішити суворим покаранням арбітрів. «Судді добре заробляють. І якщо за неправильні рішення їх будуть дискваліфікувати на тривалий період або переводити у нижчі ліги, брати хабарі стане просто невигідно, - вважає експерт. - Я завжди говорив колегам: судіть чесно, будете отримувати менше, зате частіше». Але різниця між зарплатою арбітрів і сумою підкупу занадто велика - якщо офіційно головний рефері отримує менше $ 2 тисяч за матч, то середній тариф хабара, за інформацією Фокуса, становить $ 50 тисяч. Арбітру треба кілька років чесно судити, щоб заробити таку суму. Виразно гра варта свічок.
Як тоді боротися з корупцією у футболі? У 2010 році журналісти англійської газети Sunday Times, прикинувшись американськими бізнесменами, вийшли на двох членів виконкому ФІФА і запропонували їм продати свій голос на виборах країн, які проведуть чемпіонати світу в 2018 і 2022 роках. Президент Футбольного союзу Західної Африки Амос Адаму захотів $ 800 тис., а глава Конфедерації футболу Океанії Рейналдо Темарі - $ 2,4 млн. Суми чиновники озвучили на зустрічі, яку журналісти записали на приховану камеру, - вибухнув грандіозний скандал. Ніщо не заважає «Дніпру» влаштувати схожу «підставу» недбайливим арбітрам. Або за допомогою приватних детективів організувати перевірку рефері напередодні важливого матчу - простежити за його переміщеннями, дзвінками, листуванням, рухами по його банківських рахунків. Необов'язково навіть підключати правоохоронні органи і намагатися посадити арбітрів за грати, досить позбавити наш футбол від корупціонерів.
Методи боротьби можна знайти і інші, було б бажання. Чому його немає у Федерації, ще можна зрозуміти: ніхто не хоче копати собі яму. Але безініціативність клубів означає одне з двох: або своїх скелетів у шафі предостатньо, або вони свідомо перебільшують масштаби корупції, щоб прикривати свої невдачі.
Вчу судити, безкоштовно
Директор Національної школи футбольних арбітрів Ігор Іщенко розповів Фокусу, як будь-хто може стати рефері
Де вчитися
Цього року відкрито 40 класів у всіх регіонах України. Їх контактна інформація незабаром з'явиться на сайті referee.ffu.org.ua в розділі «Школа арбітрів».
Коли можна вступити
Набір проходить раз на рік, перший відбувся 21 січня 2013 (бажання вчитися виявили 900 осіб, регулярно відвідують заняття 780). Але, за словами Іщенко, якщо людина талановита і має футбольний досвід, школа може розглянути питання про його включення посеред навчального року.
Скільки коштує
Весь цикл навчання безкоштовний.
Скільки триває
Два роки. Перший розбитий на три модулі - по 2,5 місяці кожен.
Кого беруть
На першому модулі немає обмежень, поступити може кожен, навіть якщо ви хочете не стати арбітром, а просто підвищити свої знання про правила футболу. Перед другим модулем вільні слухачі відсіваються. Перевага віддається віковій категорії 26-28 років. «Але жорстких обмежень немає. Зараз навчаються і старшокласники, а Колліна взагалі в 15 років починав, - каже Іщенко. - Колишні футболісти можуть спробувати свої сили у віці постарше».
Як проходить навчання
Кілька теоретичних і практичних занять на тиждень, по 1-1,5 години кожне. З другого модуля учні починають судити матчі молодших вікових груп.
Як успішно закінчити школу
Необхідно регулярно відвідувати лекції, проявляти здібності, складати іспити після кожного модуля. В кінці року з класу відбирають по 3-5 найбільш здібних. Другий рік - практика, збори, семінари з арбітрами національної категорії. І, нарешті, фінальна селекція, після якої випускники допускаються до матчів другої ліги.