Як нещодавно повідомила головна наставниця гандбольної «Галичанки» Тетяна Штефан, на допомогу їй у команду запросили Анжелу Савченко (дівоче прізвище Травян). Що найцікавіше, тренерський тандем Штефан-Савченко - єдиний жіночий в українській суперлізі, ще й за віком наймолодший: Тетяні Штефан – 43, Анжелі Савченко - 29. Завтра, 12 липня, Анжелу офіційно представлять гандболісткам «Галичанки» як другого тренера, а ми познайомимось з нею вже сьогодні.
«Я народилася 6 квітня 1987 року у м.Запоріжжі, - розповідає Анжела. - Там і почалася моя спортивна кар'єра. Першим тренером була Тереза Ткалич, яка закликала мене у 5 класі на гандбол. В 7-му класі я перейшла у спортивну школу на базі команди "Мотор". У 15 років потрапила до складу "Мотор-2". А у 18 років (у 2005 році) мене запросили до львівської "Галичанки". Разом з «галичанками» отримала майстра спорту за «срібло» чемпіонату України. Потім трішки грала у Казахстані, де у складі команди "Сейхун-КАМ" м. Кизилорда стала чемпіонкою Казахстану. У 2010 році повернулась у "Галичанку". Але вже на наступний ігровий сезон, 2010-2011 рр., перейшла у "Карпати" м.Ужгород і стала віце-чемпіонкою України. Після завершення того срібного сезону пішла у декрет. В лютому 2012 року народився син Дмитро.
- А на якій позиції грали?
- Була розігруючою та півсередньою.
- Анжело, чи маєте досвід виступів за збірну команду України?
- До збірної мене залучали. Спершу в 2005 році до молодіжної, з якою зіграла відбірковий турнір до чемпіонату світу у Франції. А потім Леонід Ратнер викликав і до національної збірної, але в офіційних змаганнях участі не брала, тільки в турнірах.
- Наскільки знаю, сьогодні Ви професійно займаєтесь фотографією, але все ж знову повертаєтесь у спорт…
- Фотографуванням захопилася у декретній відпустці, але то скоріше друга улюблена справа, а на першому місці - гандбол. Я вже минулого сезону працювала тренером з групою дівчаток 10-12 років. А в червні керівництво "Галичанки" запропонувало допомагати команді. Я погодилася, бо дуже люблю цю гру і завжди слідкую за всіми гандбольними подіями. Тож попереду важка та цікава робота.
- Цікава - то зрозуміло, а у чому вбачаєте найбільші труднощі?
- Я не маю на увазі щось конкретне, просто спорт - це завжди важко: гравець ти чи тренер.
- Як давно знайомі з головним тренером команди Тетяною Штефан?
- Ще з 2008 року, коли разом грали за "Галичанку".
- Чи правильно я зауважила, що ви з Тетяною - єдиний жіночий тандем в українській Суперлізі, ще й наймолодший?
- Так, я взагалі не пам'ятаю такого у Суперлізі.
- А Ви особисто знайомі з гандболістками «Галичанки»?
- Звичайно, знайома, з деякими я ще встигла пограти у "Галичанці", їм було тоді років по шістнадцять, а потім і проти них - в "Карпатах". З того часу періодично спілкуюся з ними, а нещодавно робила їх фотопортрети.
- До речі, як виникла ідея такої креативної фотосесії, де Ви показали сильних спортсменок жіночними і дуже гарними?
- Коли ще виступала за «Галичанку», то нам у 2006-2007 рр. зробили фотосесію у сукнях. Я пригадала це і запропонувала вже теперішнім «галичанкам» повторити щось подібне .
- Анжело, а з кого з «галичанок» Ви ще застали у команді за своєї ігрової кар’єри?
- З Наталією Туркало взагалі товаришую з самого початку, відколи я приїхала до Львова. Потім ми одночасно перейшли в Карпати, жили разом. А з молодших дівчат - то це майже весь склад, крім найменших. Тож я «галичанок» знаю, більше того – люблю їх, вірю у хороше майбутнє команди, в яке також сподіваюся зробити свій внесок.