Екс-гендир "Карпат": "Маркевич ніколи не грав договірні матчі. Але давав гроші суддям"

11 травня 08:12
Переглядів: 958
Олександр Єфремов

Колишній генеральний директор Карпат та прем’єр-ліги Олександр Єфремов  відверто розповів про роботу з Петром Димінським, філософію Мирона Маркевича і згадав деталі скандального матчу з Металістом.

Ви були першим генеральним директором Карпат після приходу у клуб Петра Димінського. Як ви потрапили в команду?

Він знав, що я брав участь у становленні Кривбаса і розбираюсь у футболі. Коли я прийшов у Карпати, то там була випалена земля і великі борги по зарплаті. Все було дуже погано. На матчі добиралися потягом. В Луганськ їхали два дні. І так само назад.

Я прийшов у травні і за кілька місяців ми створили хорошу команду. Тренером був Мирон Маркевич. Перше коло ми завершили на третьому місці. Відрив від четвертого донецького Металурга був 4 очки і ми приймали їх вдома. Все йшло добре, але потім Димінський звільнив мене. Він йшов на вибори до Верховної Ради і хотів мати місцеву людину. Петро жорсткий у прийнятті рішень. Потім він мене знову кликав у Карпати, а після останнього звільнення з клубу через два місяці запропонував очолити УПЛ. Він знав, що я вмію працювати.

Яка людина Петро Димінський?

Він розумний і трохи своєрідний. Петро Петрович говорить такі речі, що можна подумати: «Ідіот». А через кілька місяців так і стається. Він прониклива людина і вміє аналізувати.

Димінський ніколи не просить вибачення. Якщо не правий, то через годину він перейде на іншу тему і підтримає тебе.

Як з ним працювати? Закидаєш йому ідею. Якщо вона хороша, то він сам її підхопить, трохи переробить і запропонує, як новацію. Димінському не можна весь час говорити: «так». Тоді він на тебе сідає і вже не злізе. Він працює за принципом: «Вимагай від людини неможливого, отримаєш бажане». Димінський – максималіст за натурою. Розбирається в багатьох сферах життя. Якось я йому сказав: «З тобою страшно, але цікаво».

Для чого Петру Димінському футбол?

Він любить футбол. Димінський футбольна людина. Один із трьох гравців, які виграли юнацький чемпіонат України, і їх взяли в дубль Кривбаса. Тоді команда грала у Першій лізі.

Димінський ходить майже на кожне тренування. Але максималізм йому десь шкодить. Він багато вимагає від людей. А футбол – це гра і вона складається по-різному. Головою він це розуміє, а серцем, мабуть, ні.

Це тому в Карпатах так часто змінюються тренери?

Хіба тільки у Карпатах? Всюди часто міняють наставників. Згоден, що в Карпатах це відбувається часто. Димінський – максималіст. Але тренери, які давали результат, довго працювали – Кононов, Яремченко.

Кононов прийшов на готову команду, яку зробив Яремченко. Можливо, при ньому вона не так грала. А з приходом білоруса вона почала забивати і перемагати. Кононов – хороший мотиватор.

Великий тренер повинен бути тактиком, мотиватором і психологом. Олег Блохін – хороший мотиватор. А Валерій Лобановський все це поєднував. Тому Блохін просто хороший тренер, а Лобановський – великий.

А до якого типу тренерів належить Мирон Маркевич?

Він – інтроверт. Все носить у собі. У нього своя філософія. Ігор Суркіс сказав, що більше матчів, ніж Маркевич, ніхто не здавав. Маркевич ніколи не грав договірні матчі. Але він працював з суддями. Він мені говорив: «Саша, футбол – це контактна гра. Арбітр може свиснути на нашу користь, або на користь суперника. У нас молода команда. Треба, щоб вона грала. Бігла. А ці свистки ні до чого. Я прошу арбітра, щоб він не свистів і даю йому гроші. А допомагати мені не треба». Хоча йому допомагали. Але він вміє готувати команди. Вивів Дніпро у фінал Ліги Європи. Він – молодець! Маркевич подобається мені, як людина. Він єдиний заступився за мене публічно, коли Димінський перший раз мене звільнив. Маркевич сказав в інтерв’ю: «Це неправильний хід. Людина була на своєму місці. Він любить і розуміє футбол. І дарма його звільнили».

Які стосунки були в Маркевича з Димінським?

Складні. Димінський звинуватив Маркевича, що той не може грати без суддівського впливу. Але його успіх в єврокубках показує, що він вміє готувати команди. Металіст показував дуже хороший футбол. Ще рік, і Харків був би першим. Але у клубу закінчилися гроші, а Курченку футбол був до одного місця.

А от Яремченко дуже сильно полаявся з Димінським. Тренер прогнав президента з тренування. Сказав, що не треба йому заважати. Димінський ввечері йому зателефонував. Він зрозумів, що був неправий. Але ж він не може попросити вибачення. Заговорив про майбутні збори, ще якісь справи. А Яремченко ще раз послав. Димінський спочатку хотів зробити так, щоб він більше ніде не міг працювати. Але потім вони помирилися, їздили в гості.

Димінський вміє визнавати помилки і пробачати. Це важливо.

Правда, що Димінський використовував Маркевича в політичній агітації на виборах?

Не пам’ятаю такого. Коли Димінський вперше йшов на вибори, то він трохи використовував клуб. Але він не зловживав цим. В цьому плані він також правильна людина.

А як Димінський ставиться до гравців?

Любить їх, як дітей. Особливо, місцевих. З ними він взагалі панькається. Йому подобаються технічні, розумні футболісти. Він сам був технічним півзахисником з головою. Димінський любить комбінаційний футбол.

Найцікавіші трансфери Карпат за час вашої роботи у клубі?

До трансферів я не мав ніякого стосунку. Єдине, я порекомендував звернути увагу на кількох іноземців з Шерифа. Один грузин грав центрального захисника, інший грузин діяв під нападником, а форвардом був Едвард Аньямке. Маркевич поїхав на матч Шерифа. Нігерієць йому сподобався. Заплатили за нього здається 400 тисяч доларів. Він бігав, як собака. Аньямке грав, коли тренером був Маркевич. У перерві він йшов з поля у розірваній футболці і міняв її. Але після звільнення Маркевича гравцеві міняли позиції, і це нічим добрим не закінчилося.

Коли Карпати були на зборах в Італії, то Удінезе чи Болонья давали за Аньямке мільйон євро. Але Димінський сказав, що він ще пограє у Карпатах і буде коштувати два мільйони. А на другий збір у Туреччину він не поїхав. Не встигли зробити нігерійцеві візу. Він поїхав на збори з другою командою у Крим і там порвав м’яз і вибув на півроку. І на цьому все. Варто було його продавати. Якщо дають гроші, то продавай. Не треба шкодувати. Але це не тільки у нас так. Багато хто так помиляється.

Аньямке було 23 роки, коли він прийшов у Карпати. Це був його справжній вік. Він був учасником Чемпіонату Світу серед юнаків. А там серйозно перевіряють футболістів. І було видно, який він за розумом. Абсолютно дитячі міркування. Але хлопець він хороший і вже мав авторитет в Нігерії. Тому коли 17-річний Самсон Годвін приїхав у Карпати, то відразу почав носити йому сумки.

Годвін нагадував мені Макелеле. Я йому говорив: «Ти помреш, але гравець повз тебе не повинен пройти. Треба бути собакою». Макелеле грав за Реал і попросив підвищення зарплати. Йому відмовили. Француз перейшов у Челсі на хорошу зарплату. А Реал тоді впав на передні ноги. Не вистачало Макелеле, який цементував півзахист. У своїх найкращих матчах Годвін так і грав. Але в нього був удар поганенький. Він, здається, 6 м’ячів забив за всю кар’єру. Він коли забивав, то це було велике щастя. Але провів у Карпатах практично всю кар’єру. Він був корисним. А як хлопець –дуже хороший.

Годвін дуже добре адаптувався до Львова. У нього дружина – українка. Але щось він зараз не може проявити себе, як агент. Він працює в системі Карпат і шукає гравців, але зараз іспанці всім перекрили кисень.

Ігор Йовічевич приїхав в Карпати після важкої травми. Міг віддати розкішний пас, але чорнову роботу він не робив. За нього пахав Данилевський. Йовічевич отримував 15 тисяч доларів, а Данилевський – 1,5.

Роша Батіста – своєрідний гравець. Він абсолютний лідер. Коли у нього було натхнення, він міг порвати всіх. Він був високим, атлетичним, пластичним для свого зросту. Добре грав ногами, головою і мав удар. Це було хороше придбання. Але він в нас так до кінця і не розкрився. У нього був величезний потенціал. Він міг грати ще краще. Деякі матчі у нього були просто феноменальні.

Мацей Налєпа – простий і щирий хлопець. Він дуже хотів грати. Правда, у нього не все виходило. Він був перспективним воротарем, але в нього то чорт, то диявол. Травми також докучали. Потім він перейшов у Венту. Команда побула чотири місяці і зникла.

Коли Вася Кобін прийшов у Шахтар, то отримав 65 тисяч зарплати. Він мало з розуму не зійшов. В Карпатах він отримував у 5-6 разів менше. Його брали як заміну Даріо Срні, але хорвата не продали. Ахметов вмовив його залишитися в команді і Вася «потух». Хоча, як гравець, він набагато сильніший за Федецького і Бутка. Він міг грати правого і лівого захисника, правого і лівого півзахисника, центрального півзахисника. Великі гроші зламали йому кар’єру. В Україні він таких коштів ніде б не заробив. Мені його шкода.

Правда, що Карпати хотіли підписати Мессі ще до Барселони?

Це неправда. Сиділи ми в турецькому готелі з  Димінським. Дивимося Чемпіонат Світу серед юнаків. Якраз був матч збірної Аргентини. Димінський каже: «Який хороший хлопець. Я б його купив». Зразу набрав Олексія Боровикова, який займався Бразилією та Аргентиною. Той каже: «Петю, Мессі вже 5 років на контракті у Барселоні і коштує зараз, як мінімум 10 мільйонів». Димінський відразу замовк. Думав, що він коштує кілька мільйонів. Була ось така історія.

Ми запрошували Дмитра Михайленка. І він вже майже погодився. Але потім йому запропонували варіант в Ізраїлі і він поїхав туди.

Яка мета у Димінського? Він хоче мати хорошу і міцну команду, грати в єврокубках, вигравати раз в 2-3 роки бронзові медалі і продавати гравців в Європу. Клуб має продавати. Це показник класу.

Останній матч УПЛ, який ви подивилися?

Був на грі Олімпік – Карпати. Не часто ходжу на стадіон. Не можу бути на холоді. Здоров’я важливіше. Але люблю дивитися футбол наживо. По телевізору це не те – немає потрібної атмосфери. На стадіоні все зовсім по-іншому.

Як вам теперішні Карпати?

Останні матчі надихають на щось хороше. Команда стабілізувала склад. Мені подобається атмосфера, ставлення гравців один до одного. З’явилися ігрові зв’язки, награні комбінації. Так, все ще сире, але прогрес помітний. Восени чи ще навіть взимку дивитися футбол Карпат було неможливо. Кінець другого тайму – у мене вже не витримувало серце. Команда грає, а тоді на рівному місці пропускає гол.

Латино-американський трансферний вектор Карпат мені не дуже подобається. Я розумію, що ці футболісти дістаються команді дуже дешево. У клубу є можливість брати їх майже безкоштовно. Заграє – добре. Не заграє – віддали і все. Але в нас такі свої є. В Карпатах завжди була хороша школа. Завжди! Карпати – це бренд. Візьміть юнацькі збірні України різних рівнів. У кожній є 2-3 карпатівця.

Зараз багато говорять про Хорхе Карраскаля. Чи коштує він 3 мільйони євро?

Він молодий і технічний хлопець. У нього дуже сильна техніка. Перші півроку він грав швидше у пляжний футбол. Зараз він вже адаптувався, більше розуміється на командній грі, почав давати передачі. Він же хав і має не лише забивати, але й допомагати партнерам. Раніше у нього не було хороших передач. Через півроку він коштуватиме кілька мільйонів.

Не вірю, що зараз він коштує 2-3 мільйони євро. Думаю, його ціна не перевищує 1,5 мільйонів. Але через півроку він точно коштуватиме 3 мільйони.

Карпати зараз грають у другій шістці УПЛ. Як вам теперішній формат чемпіонату?

Мені він не подобається. Це вимушений захід. Такий формат не є добрим. У другої шістки дуже маленька мотивація. Було б непогано мати три четвірки. Перша розіграє призові місця. Друга четвірка змагається за 5 місце і Лігу Європи. У третій четвірці одна команда вилітає напряму, інша грає перехідні матчі. Тоді було б більше боротьби. У мене була б така пропозиція.

Хоча оптимальний варіант формату УПЛ – 16 команд і 30 турів. У Кубку України можна зробити стадії з двох матчів. Тоді у команд буде більше поєдинків. Команди Прем’єр-Ліги стартуватимуть у національному Кубку з 1/32 фіналу.

Коли в Україні буде більше стадіонів рівня ОСК Металіст, Арени Львів чи Дніпро Арени, то чемпіонат можна розширити до 18 команд.

Зараз дуже важко. Президент України Петро Порошенко – не є фанатом футболу. Олігархи бояться світити гроші, витрачаючи їх на футбол.

Український футбол пішов не тим шляхом. Багатії зробили собі забавку з футболу, а держава на це погодилася.

Нещодавно обрали нового президента УПЛ – швейцарця Томаса Грімма…

Я проти. Кажуть, що у нього буде українська команда. Я знаю праву руку Грімма Маркіяна Ключковського. Він не є футбольною людиною. Він бере участь в багатьох процесах, але він все одно не футбольна людина. У першу чергу він – юрист. Їм буде важко керувати процесом. В УПЛ є люди, які розуміються на футболі, але їх мало. Я не думаю, що швейцарець приведе до нас гроші. Він обіцяє єдиний пул. Він може бути, якщо ФФУ передасть права не клубам, а УПЛ. Але це не простий захід. Шахтар і Динамо будуть проти цього. У них є васали, які будуть їх підтримувати. Все може піти шкереберть.

До всього, Грімм житиме у Швейцарії, а сюди тільки приїжджатиме раз на два тижні. Це нікуди не годиться. Треба жити футболом зранку до вечора сім днів на тиждень, ходити на матчі, дивитися, що коїться на місцях.

Віталій Данилов міг стати дуже сильним керівником. Він спортивна людина і розумівся на футболі. У нього були хороші футбольні зв’язки.

Що пішло не так?

На якомусь етапі він довірився Палкіну і Попову. В останні два роки президенства Данилова вплив Попова на Прем’єр-Лігу був дуже великим.

Але Попов, не дивлячись на його посади, був пішаком у Палкіна. Сергій Анатолійович – це сірий кардинал нашого футболу, який вміє плести інтриги і знищувати суперника. Допускає багатьох помилок, які завдають репутаційної шкоди клубу, але Рінат Ахметов чомусь його терпить.

Мене ж від справ практично відсторонили. Формально я допрацював генеральним директором до літа. Але все йшло повз мене.

Поки Данилов не слухав Попова все було добре. А як тільки він підпав під його вплив, то почалися проблеми. Він така демонічна людина.

Як взагалі виникла ідея створення Прем’єр-Ліги?

У багатьох розвинених футбольних країнах створювалися ліги, які були незалежними від федерацій. Особливо, яскравий приклад англійської Прем’єр-Ліги.

Але в мене була ідея, щоб українська Прем’єр-Ліга об’єднувала вищу і першу ліги. А другу лігу треба віддати регіонам. Наприклад, Федерація футболу Донецької області відповідає за Схід і Південь, Львівська – за Захід і так далі. Загалом, 4 зони і 40 команд. Також можна було зробити другу лігу навіпрофесійною. Але на це не пішли.

Ми хотіли об’єднати всі команди Прем’єр-Ліги в єдиний пул, але Динамо і Шахтар виступили проти. В Іспанії Барселона і Реал теж були проти. Але з часом там зробили єдиний пул і зараз вони зароблять вдвічі більше на продажі телеправ. Решту команд теж отримують нормальні гроші.

Якщо в Україні всі об’єднаються в єдиний пул, то команди теж почнуть більше заробляти. Не одразу, але прибутки зростуть. Спонсору краще домовлятися з одним партнером, ніж з трьома.

Я прихильник карати не очками, а штрафами. Очки треба заробляти на полі, а карати треба грішми. Ми хотіли ці штрафи витрачати на розвиток юнацького футболу. Але так нам і не вдалося реалізувати нашу ідею. Ми досягли того, що в кожного клубу Вищої ліги працював підігрів поля.

Раніше можна було мати один рекламний напис – на футболці спереду під емблемою клубу. Ми зробили так, що рекламу можна було наносити всюди – ліпіть її куди хочете. Так роблять у Норвегії, Бельгії, Данії.

Ще одне наше напрацювання – це рукостискання перед і після матчу. Це була моя особиста ідея. Я ввів це законодавчо. Просив тренерів вбити собі в голові, що після матчу треба підійти і потиснути руку своєму супернику і його помічникам. А потім обнімай своїх гравців, пий з ними шампанське.

Ви жили в будинку поруч з легендарними футболістами Динамо 90-х. Хто зараз ваші сусіди?

Хацкевич, Коновалов, Похлебаєв ще досі там живуть. Збірна нашого дому – це найкраща команда України. У нас жили Беженар, Ващук, Гусін, Каладзе, Белькевич, Хачкевич, Коновалов, Похлебаєв, Ребров, Шевченко, Максимов. Одні зірки! Ребров, Каладзе, Белькевич і Хацкевич жили у моєму під’їзді. Його навіть називали під’їздом багатих. Максимов був іронічним. Жартував над всіма. Ребров носився з радіо та антенами. Каладзе був помішаний на машинах. З Гусіним суперничали в кого краще авто. Ващук був нормальний компанійський хлопець.

Хацкевича зараз бачу рідко. Частіше перетинаюся з його дружиною. Він то на базі, то на виїзді. Хацкевич дуже привітний і розумний. Багато працює над собою. Він створив дуже хорошу атмосферу в команді. Хацкевич посадив Хачеріді на банку, тому що він піжон. Вимагав до себе іншого ставлення. А тренеру потрібна була команда, щоб готові були порвати один за одного. І він створив таку команду.

Команда не поїхала на матч в Маріуполь за рішенням Суркіса. Цікаво, якщо команда займе 5 місце і потрапить в єврокубки, то їм не дозволять грати на їх арені. Це 100%. Там до фронту 30 км. Загалом, Динамо було праве. Лозанна вирішила по-іншому. Сказали, що Динамо не так себе повело, не так впорядкувало документи. Я розчарувався у Лозаннському суді. Хоча я там свій суд виграв. Мене на три роки відсторонили від футболу за матч Металіст – Карпати. У підсумку, я виграв, і мене виправдали. Адвокат сказав, що це перший в історії Лозанни випадок, коли вони скасували рішення місцевої феміди. Було, що пом’якшували, але мій випадок перший такий. Я ще й гроші від ФФУ отримав. Мені компенсували всі мої витрати.

Як почалася історія цього скандального матчу?

Димінський відчував, що щось не так. Взяв Лащенкова за ребро і записав розмову з ним. Я сказав, що вся ця історія дуже дурно пахне. Я розповів її Бандурку і віддав йому диск. Мабуть, він порадився з Григорієм Суркісом і все закрутилося.

Кажуть, що за кілька тижнів до рішення суду Ярославський приїхав до Суркіса з пропозицією. Він оплачує літак. Летять до Львова по Димінського, в Донецьк за Ахметовим, а потім в Лозанну. Там відкликають документи і підписують мирову. Гріша подумав і відмовив. Його ситуація влаштовувала. Він отримав свої дивіденди.

Димінський – прихильник чесної гри, а тут його звинувачують у договірному матчі. Крім Лащенкова він поговорив з усіма гравцями і вони всі розкрилися. Найбільше він розізлився на Іщенка.

Футболістів поставили перед фактом – або вони беруть гроші, або їх віддають арбітру, а самих гравців в асфальт. Карпати програли той матч. Димінський дуже образився. Деяких гравців він виховував, як дітей, а вони його зрадили. Які гравці? Федорів, Самсон Годвін, Кобін, Іщенко. Микола, як капітан, приймав рішення. Йому варто було зателефонувати Димінському і сказати про все. Єдиний Налєпа не взяв грошей. Він промовчав, але нічого не взяв. В нього є мораль. Та і гроші не такі великі їм пропонували – по 10 тисяч доларів. Загалом це 120-150 тисяч. І для 4 арбітрів – це велика сума.  Взагалі, всю цю систему роботи з суддями контролювали з найвищих кабінетів Будинку футболу.

Як ви зараз пов’язані з футболом?

Люблю спілкуватися з футбольними людьми. Футбол просто так не проходить. Це хвороба на все життя. Я з футболом з дитинства. Я ще хлопцем ходив на матчі Гірняка в Кривому Розі. Команда тоді грала в класі Б, але мала непоганих гравців. Зіркою був Валентин Трояновський. Микола Молочков навчив мене пити горілку.

Зараз я працюю на телебаченні. Поки здоров’я є, то чому не працювати? Вже не молодий, але не бачу сенсу сидіти вдома.

За матеріалами: footballhub.com.ua
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: