Гандболістка "Галичанки" Леся Смолінг святкує день народження

23 січня 15:05
Переглядів: 821
Леся Смолінг

22 роки виповнюється сьогодні, 23 січня, гандболістці львівської "Галичанки" та національної збірної команди України Лесі Смолінг. Розхвалювати нашу іменинницю сенсу не має, адже замість слів промовисто говорять факти: "Галичанку" та й українську збірну без Лесі уявити важко.

1

  • Лесю, вітаю. Чи любиш святкувати дні народження?

  • Дякую усім за сьогоднішні привітання. Ой, у мене якось кожного року по-різному, але, здається, що у міру дорослішання день народження хочеться святкувати все менше і менше.

  • А який найкращий подарунок отримувала у свій день народження?

  • Найкращий день народження був два роки тому – на моє двадцятиліття. Дівчата з команди підготували мені квест вулицями Львова. Це незабутні емоції! Певно, щороку 23 січня пригадуватиму саме той день народження.

  • Квест? А, нумо, підгляньмо у вікіпедію… "Квест - аматорське спортивно-інтелектуальне змагання, основою якого є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями". А як відбувався твій святковий квест?

  • Мій квест виглядав приблизно так: мені підкинули конверт з загадкою, за допомогою якої я мала визначити, куди йти далі, і таких конвертів було десь десять. Ось така у мене вийшла святкова прогулянка Львовом, кінцевою станцією якої став гуртожиток, де проживаю, і там я відшукала подарунок від команди.

2

  • Думаю, і цьогоріч подруги по "Галичанці" не підведуть і подарують тобі щось особливе. А як сама себе привітаєш зі святом?

  • У день народження дарую собі щось таке, що в звичайний день не купила би чи не зробила би! Поки планую похід в перукарню, а там буде видно. Та в принципі нічого особливого цьогоріч не робитиму. У нас ще тренування сьогодні, тож пригощу дівчаток смачним тортиком, чого також не можемо дозволити собі у повсякденності – тримаємо форму (сміється).

  • Ти щаслива людина, адже у тебе дружня та велика гандбольна сім’я – твоя "Галичанка". А ось цікаво, чому і у якому віці ти обрала саме гандбол?

  • В шкільні роки я почала зі спортивної гімнастики, але секцію закрили. Крім того, займалась баскетболом і волейболом (особливо він мені подобався). Проте, я завжди хотіла грати саме у гандбол. Тож тато привів мене на гандбол до городенківської дитячо-юнацької спортивної школи. Він і сам колись був гандболістом, а саме розігруючим , як і я зараз. В гандболі я з другого класу.

  • А далі… У Тобі прокинувся талант і ти досить стрімко почала демонструвати хорошу гру…

  • Не зовсім. У віці десяти років я в селі у бабусі послизнулась на траві (була сильна роса) і зламала стегнову кістку. Це був уламковий перелом, через який я пролежала 5 тижнів на витяжці і 5 тижнів в гіпсі! Мені всі говорили, що після такої травми я вже не зможу професійно займатися спортом. Однак бажання грати у гандбол перемогло. Особливо завдячую в цьому моїм батькам і тренеру Богдану Аліману.

3

  • Ти згадуєш обох батьків, але наскільки я знаю, мама не надто поділяла твоє захоплення гандболом, бо як вчителька, певно, бачила тебе більше у науці…

  • Мама не хотіла, щоб я професійно займалась гандболом, але для загального розвитку тільки "за"! Ще й після перелому ноги в мене були деякі проблеми з ходою, а граючи у гандбол, я навпаки швидше виправила дефект! З часом мама взагалі перетворилася на фаната гандболу і "Галичанки". І змирилася, що її донечка вже близько десяти років львів’янка. Адже я спершу навчалася у Львівському училищі фізичної культури, потім у Львівській політехніці.

  • Який фах здобула?

  • У грудні 2015 року закінчила Політех за спеціальністю "документознавство та інформаційна діяльність". Поки я ще не вирішила, чим буду займатись, коли завершу гандбольну кар'єру. Але в професії тренера я себе точно не бачу (сміється).

4

  • Це ж чому не хочеш стати тренером?

  • Просто, здається, що з часом спорт "приїсться" і захочеться чогось іншого, хоча, можливо, моя думка зміниться.

  • Вашій найстаршій "галичанці" Наталії Туркало тридцять три роки, вона мама дворічної дівчинки і при тому успішно продовжує грати у гандбол. А як ти довго плануєш бути у грі?

  • Моє гандбольне довголіття залежить від декількох факторів. Насамперед, наскільки дозволить здоров'я, стільки й буду грати. А ще в особистому житті може по-різному скластись, тому наперед загадувати не буду, але до років тридцяти хотілось би пограти.

  • З огляду на твій немалий спортивний стаж, скажи, що є найкращим у гандболі і що навпаки не подобається?

  • Як на мене, то в гандболі найкращим є відчуття підтримки і згуртованості в команді. У важкі моменти на майданчику чи навіть у житті тебе є кому підтримати і є кому допомогти. Це те, чого, на мою думку, не мають люди, які не займаються командним видом спорту! А ось поганим аспектом є постійний брак часу. Насправді гандбол, як і будь-який інший вид спорту, забирає вагому частину життя, тому не кожен захоче і зможе ним займатись. Та повірте, незабутні моменти кожної перемоги спонукають ще краще тренуватись і досягати більших висот.

5

  • До слова, твоя найкраща подруга по команді Наталія Савчин нещодавно згадувала, що у неї були ситуації, коли хотіла покинути гандбол. Чи траплялось і у тебе таке?

  • В мене не було серйозних моментів, коли хотілось покинути спорт. Інколи якісь незначні суперечки з тренером або невдачі на майданчику на мить викликали таке бажання, проте наступного дня все минало.

  • Ось давай про суперечки з тренером поговоримо. Ти слухняна гравчиня (у "Галичанці", у збірній) чи любиш трішки посперечатися?

  • В принципі я неконфліктна людина і вважаю, що тренер завжди правий. Тому слухаю всі зауваження і поради уважно та покірно. Проте, коли я стовідсотково впевнена, що права, обов'язково висловлю свою думку і можу навіть трішки посперечатись (сміється).

  • А чи замислювалась сьогодні, у день народження, про що шкодуєш у своєму житті? Можливо, чогось не зробила чи, навпаки, зробила не так?

  • Якщо на рахунок гандболу, то дуже шкодую, що минулого сезону травмувалася (пошкодила колінний хрящ) і через довге відновлення не змогла допомогти своїй команді у півфіналі єврокубкових матчів. А поза спортом шкодую, що погано знаю англійську - не вчила її як слід зі шкільних років, а тепер доводиться надолужувати згаяне!

6

  • Як полюбляєш проводити вільний час, якого хоч і мало, та від того він ще цінніший?

  • Читаю, інколи вишиваю і ще дуже люблю просто гуляти вулицями Львова. Скільки часу вже живу у Львові, щоразу відкриваю для себе щось нове і цікаве. З захопленням вчу історію нашого міста, читаю всі легенди, які тільки знаходжу про величне місто левів.

  • Лесю, насамкінець – у паспорті двадцять два, та щось мені підказує, що в душі значно менше…

  • Насправді дорослою я себе ще точно не почуваю. Розумію, що вже немаленька і переді мною ставляться завдання, та й сама маю цілі, яких би хотілось в житті досягти. Але подуріти чи просто посміятись з друзями – це моє. Та й не тільки з друзями. Найбільше люблю такі моменти в сім'ї: бувало, що ми просто, без будь-якої причини, з батьками обливались водою чи перевертали хату догори дриґом. Ви знаєте, я щаслива людина, а скоріше дитина, і за це вдячна своїм батькам.

7

 

ЛЕСЯ СМОЛІНГ (22 роки)

Народилася 23січня 1994 року  у м.Городенка Івано-Франківської обл.

Майстер спорту.

Ігрове амплуа: розігруюча.

Зріст 171 см, вага 66 кг.

Гандболістка ГК "Галичанка" (№ 11) та національної збірної команди України.

У складі "Галичанки" - чемпіонка України жіночої суперліги, півфіналістка Кубку Виклику-2015, учасниця Кубку ЄГФ сезону 2015/2016.

У складі студентської збірної України – чемпіонка Європи серед студентів, 7-ий лауреат Всесвітньої студентської універсіади.

Освіта: вища, НУ "Львівська політехніка" .

Хобі: фільми, книги, вишивка.

Життєво кредо: Немає нічого неможливого, є небажання цього досягнути!

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити