Гендиректор "Карпат": "Балажіц - наш найдорожчий трансфер"

17 лютого 13:59
Переглядів: 317
Ігор ДЕДИШИН

Гендиректор "Карпат" - про дві свої посади, конкуренцію з "Шахтарем", трансфери цього міжсезоння та багато іншого...

- Ви працюєте генеральним директором "Карпат", а з недавнього часу ще й очолили телеканал "ZIK". Багатьох цікавить, як це займатися футболом та телебаченням водночас?

- Зараз непростий, перехідний період. Не можу сказати, що телеканал це щось повністю для мене нове. Але це - новий колектив, інша сфера діяльності, інша галузь. Для мене важливо налагодити процес і вибудувати структуру. Щоб всі елементи планомірно і цілеспрямовано взаємодіяли між собою. Налагодити систему. Підібрати кваліфікованих людей, відданих справі, знайти ядро однодумців. Для мене це найголовніше. Люди мають думати в одному напрямку, між ними повинні бути гарні взаємини, комунікація, а співробітники в свою чергу - доповнювати один одного. Якщо процес побудовано та організовано правильно, інші учасники підпорядковуються правилам та принципам вертикалі. Для того, щоб наші домовленості працювали, вони зроблені у вигляді документу. Процес має бути формалізований. Як у клубі, так і на каналі. Кожен працівник в клубі знає, хто його керівник і чиї команди він виконує. Щоб не було такого, що в одного підлеглого п'ять керівників. Катастрофа, коли таке трапляється. Це неодмінно призведе до краху.

- Чому ви приділяєте більше часу: "Карпатам" чи телеканалу "ZIK"?

- Не готовий сказати. Зараз, напевне, більше часу все ж йде на канал, бо я тільки прийшов на цю посаду. Треба вникнути й зрозуміти, чим живе і "дихає" підприємство, які проблеми турбують людей і що треба зробити, аби запустити цю систему. Важливий період, перехідний. Мені потрібно адаптуватись до колективу, колективу - до мене. Відбуваються кадрові зміни, відбудовується система, про яку я вже сказав. Не готовий сказати, що більше подобається. Це дві галузі, в яких хотілося працювати. Журналістикою я свого часу займався, але на телебаченні раніше не працював. Хоча мав до нього стосунок, працюючи в клубі. "Карпати" були першим клубом, який створив клубну телестудію. Потім, свого часу ми по суті були монополістами на ринку трансляцій у Прем'єр-лізі. Ми створювали продукт з нуля. І він дуже добре функціонував і зробив свій внесок у розвиток українського футболу, змінив погляди телебачення на цей вид спорту та погляди телевізійного менеджменту на продукт. Ми намагались творчо підходити до цього. Пам'ятаєте, що в нас було 10 років тому? Люди не розуміли, що таке платити клубам за права на трансляцію матчів. Був час, коли клуби самі платили каналам за те, щоб ті транслювали матчі. Канали не розуміли, для чого їм цей футбол. Відбулися ментальні зміни. Ми чи не перший клуб в Україні, який розпочав продавав телевізійні права. Ми декларували, що телевізійні права - це продукт, який ми будемо продавати. Пам'ятаєте той скандальний матч з "Шахтарем" на Кубок, коли ми виставили ціну за права на гру?

- Близько 100 тисяч доларів. Шалені гроші на той час...

- Ми тоді грали у першій лізі. Дуже гарний і драматичний матч вийшов, в якому ми в результаті перемогли, дійшли до півфіналу. Тоді ніхто не ризикнув заплатити гроші за цей поєдинок. Ми транслювали його на львівському телебаченні, потім - у запису - на "Першому Національному". Коли матч завершився, то навіть президент "Шахтаря" Ринат Ахметов сказав, що гра коштувала тих грошей.

- Ви маєте нові ідеї та пропозиції для українського футболу? Наприклад куди має йти Прем'єр-ліга?

- У Прем'єр-ліги два шляхи: або йти в небуття, або переформатувати діяльність. Треба займатися ключовими речами - робити якісний продукт. Для початку маємо визначитись та описати той продукт, який повинна генерувати Прем'єр-ліга. Ми маємо це формалізувати, затвердити, а не просто - "поговорили і забули". У нас же щодня різні трактування: сьогодні - так, завтра - ось так. Прем'єр-ліга має дбати, щоб кожен футбольний матч команд елітного дивізіону став продуктом для споживачів. Визначити, хто є "покупцями" цього продукту і зрозуміти, як зробити його якісним і затребуваним. Тут і робота зі спонсорами, телебаченням, рекламодавцями, уболівальниками. Багато складових. Як донести таке поняття, як "унікальна торгова пропозиція"? Для початку її треба сформувати для ринку. Саме цим у першу чергу має займатися Прем'єр-ліга, а не чимось іншим. А в нас спочатку з неї зробили відділ по проведенню змагань, а потім взагалі - "відділ по реєстрації контрактів і визначення дати проведення матчів". Але ж ідея полягала в іншому. Наш президент був ініціатором створення цієї організації. Петро Димінський говорив, зокрема, що Прем'єр-ліга повинна мати свій телеканал, який би і створював футбольний продукт. Мали бути встановлені серйозні вимоги до клубів. В тому числі й у плані інфраструктури. Щоб глядач міг отримати якісний продукт у вигляді футбольного матчу і розуміти, що це справжнє цілісне дійство. Футбол має подаватися, як видовище. Матч починається не зі стартовим свистком, а тоді, коли ти спонукаєш вболівальника піти на стадіон або всістися перед телевізором.

- Але ж "Карпатам" теж не завжди вдається заповнити стадіон...

- Нам теж поки не все вдається. Не кажу, що у нас все добре. Є багато різних факторів і чинників, які впливають на ситуацію. Вважаю, що нам свого часу (впродовж 2009-2011 років) таки вдалося сформувати повноцінний продукт під назвою "Матч футбольного клубу "Карпати". Але сьогодні це поки не та унікальна торгова пропозиція, яка спонукає споживача прийти і отримати цей продукт.

- Не вдалось тому що немає результату, чи були помилки з точку зору менеджменту?

- Результат є важливою складовою. Раніше не думав, що це є ключовим та визначальним. Здавалося, що люди, які люблять "Карпати", за будь-якого результату будуть ходити на футбол. Головне. щоб гра приносила позитивні емоції від футболу - зарядженість футболістів на матч, самовіддача з першої до останньої хвилини, дух, який створює фан-сектор. В цілому ж багато факторів, які впливають на відвідуваність. Але менталітет у нас такий, що на першому місці - результат. Що зробиш, коли люди хочуть виключно перемог. Ми стежили за динамікою відвідування. І якщо ми виграємо матч вдома і матч на виїзді, то наступної гри вдома - різкий приріст вболівальників. Якщо нічия вдома і програли в гостях - йде спад. Тому прив'язка до результату існує. Але її треба нівелювати. Думаю, це можна зробити, якщо намагатись правильно комунікувати з нашим вболівальником і постаратися змінити його ментальність. Вважаю, що даному контексті нам слід рівнятись на англійську Прем'єр-лігу. Та й не лише елітного дивізіону Англії, а й нижчих ліг. Я вже цей приклад наводив раніше. Команди, які зірок з неба не хапали, знаходячись десь у другій половині таблиці, не мали результатів та серйозних турнірних показників, мали повний стадіон. Це елемент культури, але, в тому числі, й роль клубу, який розумно поєднав питання місцевого і клубного патріотизму. Не треба зменшувати і фактор арени: наскільки зручно добиратися до стадіону, як там організований сервіс, кількість проданих абонементів та інші заходи. Ми свідомо робили ставку на патріотизм: "я вболівальник клубу, бо мені подобається гра команда, чи те як себе позиціонує клуб у суспільстві". Однією з наших проблем є стадіон. Перед людиною стоїть питання вибору: їхати на нову арену, котра має весь спектр сучасних вимог до сервісу, чи - на противагу старий стадіон. Але це теж питання комунікації. Можна подавати стадіон клубу, як його історію клубу, своєрідну цитадель.

- "Шахтар", після того як змушений був залишити Донецьк, активно почав працювати із уболівальниками у Львові. "Карпати" відчувають конкуренцію?

- Не вважаю, що ми маємо конкурувати чи конкуруємо з "Шахтарем". Думаю, так ставити питання не коректно. Ми - львівський клуб. Ми вдома! "Шахтар" тимчасово переїхав, проводить у нас матчі. Швидше "Шахтар" конкурує з "Карпатами". Бо, повторюсь, ми вдома, на своїй території. Ми - клуб, який має якесь стале позиціонування у суспільстві, історію, пряму прив'язку до жителів регіону. Ми по суті у різних конкурентних середовищах. Є люди, які люблять футбол - це ті, котрим просто подобається сама гра. Вони не стають безпосередніми вболівальниками "Шахтаря" чи "Карпат". Вони звертають увагу на рівень матчу. Коли у Львові мав відбутися матч "Шахтаря" з "Іллічівцем", то наскільки мені відомо, на нього було продано лише 300 квитків, тому поєдинок і був перенесений у Київ на стадіон імені Баннікова. Відвідуваність не залежить від того, люблять "Шахтар", чи ні. Донецький клуб сприймають як рівень продукту, що він може запропонувати. "Шахтар" - "Баварія" - це бренд. Або матч "гірників" із "Порту" чи "Дніпром". В той же час, "Шахтар" - "Говерла" зібрав не дуже велику аудиторію. Тому, напевне, нас не можна називати конкурентами. Оскільки у "Карпат" завжди є свій вболівальник.

- Але ж ви не можете не помічати як "Шахтар" активно просуває свій бренд у місті. У Львові багато місць продажу квитків, атрибутики донецького клубу

- Вони все правильно роблять. На їхньому місці я робив би так само, маючи такі можливості. Але питання: який ефект від цього? Вони прийшли на нову територію і намагаються здобути прихильність. І в деякій мірі витрачають величезний ресурс на це. Промоції, які робить "Шахтар" перед і під час матчів єврокубків, коштують дуже дорого. Набагато більше, у порівнянні з тим, який від цього може бути дохід. Про економічні дивіденди чи ефект мова не йде. Зрозуміло, що витрати на оренду стадіону, його утримування, промоція матчів - це шалені гроші. З точки зору бізнесу - це речі, які не можна співставляти. Ми такого не можемо собі дозволити. Та й не думаю, якщо чесно, навіть коли б у нас були можливості, аби завішати місто сіті-лайтами, бордами, повикупляти купу часу на каналах, чи мало б це великий ефект. Тут є дуже багато факторів, які впливають на наповненість арени - результати, промоція, комунікація з вболівальником, утворення нового середовища. Ми розуміємо свої переваги. Ми маємо школу, традиції. Людина, котра приходить і хоче займатися футболом, розуміє, що найбільші перспективи у клубі "Карпати". Школи - це теж виховання вболівальника. Не всі стають футболістами, але більшість - закохуються у футбол і в "Карпати". Це безперервний процес. Вважаю, потенційно прихильників "Карпат" у Львові та Україні багато. Немало залежить від економічного стану та бюджету сім'ї. Якщо людина думає як забезпечити первинні потреби, то на розваги грошей та часу не вистачає. Людина думає, як знайти роботу, прогодувати сім'ю , виховати та вивчити дітей. На футбол не вистачає ресурсу.

- Чим завершилася сварка з "Шахтарем", коли донеччани перед матчем з "Карпатами" відмовились одягати футболки зі слоганом на підтримку української армії? Деякі мої колеги навіть назвали вас провокаторами...

- Ми нікого не провокували. Всі це прекрасно розуміють. Ми висловили свою позицію і запропонували висловити "Шахтарю" свою. "Гірники" вирішили не висловлювати, або, краще сказати, висловили таким чином. Можливо, зовні це мало вигляд конфлікту. Ще раз хочу підкреслити, що ми нікого не провокували і ні до чого не спонукали.

- Які у вас стосунки з менеджментом "Шахтаря"?

- Не знаю, як їх охарактеризувати. З мого боку нормальні, які з їхнього - невідомо. Ми не комунікуємо особливо.

- На перегляді в "Карпатах" з'явився молодий Антоніо Манце. Ви декларували, що ставка робитиметься на власних вихованців і тут - легіонер...

- Я не казав, що в команді будуть виключно українські футболісти. Говорив про 70-80 відсотків українців, бажано - наших вихованців. Але не виключав категорично, що в нас не буде легіонерів. Звичайно, їхня кількість не має перевищувати 30 відсотків. Якщо є талановитий футболіст, який має бажання грати в "Карпатах" та відповідає критеріям команди, то чому б не спробувати? Нам запропонували, ми дивимось... Далеко ж не факт, що цей гравець підпише контракт. Поки він справляє непогане враження. Але повторюсь, поки він просто на оглядинах. Ми говорили, що пачками легіонерів возити, як це було колись, не будемо. Ядром цієї команди стануть власні вихованці.

- Була інформація, нібито трансфер Валерія Федорчука з "Дніпра" став частиною переходу Павла Ксьонза та Олега Голодюка до команди Мирона Маркевича.

- По Федорчуку ситуація дуже проста. Він відмовився їхати у луцьку "Волинь" і виявив бажання продовжити кар'єру у "Карпатах". Він знає нашу позицію та наші умови. Футболістів у оренду ми не беремо.

- Федорчук погодився піти на зменшення особистого контракту?

- Не знаю його фінансових умов у "Дніпрі", але, думаю, вони були більші, ніж у "Карпатах". Він розумів, що ми можемо запропонувати, і заявив свою позицію: його цікавить не сума у контракті, а - кар'єра і майбутнє. Радий, що Валерій так вважає. Нам залишалося домовитись із клубом. Футболіст має бути у нас на контракті. Мінімум - на два роки. Але в останній момент тренерський штаб "Дніпра", зіткнувшись з травматизмом гравців в середній лінії поля, вирішив провернути Валерія в розташування команди. І слід зазначити, футболіст заграв в команді Маркевича новими барвами. Наскільки мені відомо і сам Федорчук, і керівництво "Дніпра" вдячні нашому тренерському штабу за те, що в короткий проміжок часу зуміли змінити його психологію, спосіб мислення і поведінки на полі.

- Що скажете з приводу розмов навколо переходу Ксьонза та Голодюка у "Дніпро"?

- Ні з ким із керівництва "Дніпра" не спілкувався на цю тему. Можливо, це могло обговорюватись на рівні особистих розмов президентів клубів. Читав чутки, що ці гравці можуть перейти до "Дніпра". Але так буває завжди. Наразі ніякої конкретики не має, просто розмови.

- Чому ви відмовились від послуг футболіста, якого вже давно полюбила вболівальники та преса? Я про Михайла Кополовця.

- Це рішення тренерського штабу. Наша мотивація у тому, що має створюватись команда, яка повинна скласти конкуренцію у верхній частині турнірної таблиці і досягати у майбутньому серйозних результатів. Тренерський штаб вирішив, що Кополовець - не є футболістом, на якого можна розраховувати в перспективі. Краще дати шанс молодому гравцеві. Щодо Ярослава Мартинюка, то мова не зовсім про вік. Він багато часу у "Карпатах". І, здається, йому треба змінити обстановку, команду. Мартинюк завжди ходив у перспективних. Завжди новий тренер давав йому шанс, а він так і не перестрибнув на щабель вище. У нас у центрі поля непогана конкуренція. І в молодіжній команді підростають непогані футболісти. Тому й вирішили дати шанс Мартинюку реалізувати свій потенціал в іншому клубі.

- Сумно, коли такі люди як Кополовець залишають команду?

- Такий час колись мав настати. Було також сумно, коли Самсон Годвін закінчив кар'єру. Михайло багато років відав клубу, він - це своєрідне уособлення "Карпат", улюбленець фанів та вболівальників. Завжди висловлювався прямо, ніколи не приховував своєї думки чи позиції.

- Як ви сприймали його відверті інтерв'ю? Перед одним із матчів клуб навіть промо зробив з Кополовцем та його вже легендарними "Перед каждою грою"...

- Михайло - своєрідний футболіст. Індивідуальний. Він досить своєрідний і за стилем спілкування, і за манерою поведінки. Емоційний, гострий дуже. Клуб використовував його відкритість. Ми спільно з ним створювали такий образ, міф Кополовця. Своєрідну легенду. Не бачу в цьому нічого поганого.

- Чому розійшлись дороги "Карпат" та воротаря Олександра Ільющенкова, який видавав непогані поєдинки? Передусім згадується переможна гра з донецьким "Шахтарем".

- Він програв конкуренцію Роману Мисаку. Разом з Ільющенковим у нас було три рівноцінні воротарі. Вважаємо, у Підківки високий потенціал. А тримати ще одного сильного - третього воротаря, не думаю, що правильно. Треба створювати такі умови, щоб на одне місце були два з половиною гравці, а не три, як зараз. Така воротарська специфіка - два сильних голкіпери, що конкурують між собою, та здібний талановитий юний воротар, що вчиться у старших і чекає на свій шанс. У нас був варіант віддати Ільющенкова в оренду. Але ми домовились, що якщо Олександр буде прогресувати, то повернеться у "Карпати".

- Найкращий бомбардир "Карпат" цього сезону - Грегор Балажиц - залишив клуб по завершенні контракту. Ви намагались перепідписати з ним угоду?

- Коли ми купували Балажіца, покладали на нього дуже великі надії. Грегор - найдорожчий трансфер "Карпат". Ми бачили у ньому великий потенціал. А вийшло, що два з половиною роки чекали, а він не мав постійного місця в основному складі. Потім були жахливі помилки у захисті. І, за великим рахунком, лише в останні півтора роки він набрав ту форму і вийшов на той рівень, який ми очікували. Ми просто чекали, терпіли, давали шанс. Нині його фінансові апетити задовольнити не змогли.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити