Івано-Франківськ знову поринув в атмосферу футболу. З цієї нагоди пропонуємо вам інтерв’ю з Ігором Худоб’яком одним з найбільш знаних футболістів «Прикарпаття».
Перший спогад, пов'язаний з футболом, який він у вас?
Кожна гра – то море спогадів. Певне, останній з таких – з «Карпатами». Запам’яталась хороша гра, позитивний результат, багато вболівальник - все це разом створило незабутню картинку.
Рішення професійно займатись футболом приймали особисто чи все-таки був вплив рідних, друзів?
Сам прийняв таке рішення. Хотів займатись професійно спортом, колись ще ходив на бокс, волейбол. Потім вирішив займатись футболом і аж дотепер. Родичі, в принципі, й не знали, що я на футбол активно ходжу, вже загострилась увага, як я в 17 років вирішив підписувати професійний контракт.
Футбол – це моя професія, я заробляю цим гроші. Мама з татом не ставили мені ніяких умов, щоб я йшов здобувати інший фах. Вони бачили, що я гарно справляюсь у спорті. Хоча я закінчив ІФНТУНГ, до речі, разом з Володьою (ред. - Боришкевичем), так що й освіту маю (сміється).
Коли отримали пропозицію грати у «Прикарпатті», чи довго приймали рішення, як зважували пропозицію?
В мене була пропозиція від Ковалюка, коли ще створювалась команда. Але це була команда 2 ліги, а я прийшов з «Говерли», з премєр-ліги і не дуже хотілось робити, так би мовити, крок назад. Було запрошенння ще з «Вереса», там я вже був підписав контракт, про все домовився, але не склались стосунки з тренером і ми розірвали контракт. Тоді я пішов у «Прикарпаття». Думаю, я й лишусь в цій команді.
Маєте свої футбольні прикмети чи знаки?
Якихось принципових немає. Є загальні футбольні прикмети, різні: не прати форму, є щасливі гетри. В кожного по-своєму.
Як сім’я ставиться до постійних відряджень? Берете родину з собою на збори?
Я багато грав в Миколаєві, в Харкові, в Севастополі, Білорусі. Майже всюди дружина була зі мною, їй це, в принципі, подобається.
Конкуренція в команді відчувається?
Звичайно, відчуваю на собі певну відповідальність: за команду, за результат. Більш досвідчений гравець, отже й вимоги більші.
Ваші цілі у «Прикарпатті»?
Я завжди ставлю перед собою тільки найвищі цілі. Якщо не ставиш собі амбітні завдання, то немає змісту цим займатись. Таке в будь-якій професії, не тільки у футболі. Зараз ціль – перша ліга. Я б хотів, щоб команда поборолась за призові місця в 1 лізі, навіть з виходом до прем’єр.
Ви маєте знаного футбольного теску. Чи часто плутають і як на це реагуєте?
Буває плутають (сміється). Нормально ставлюсь. Він сам франківський хлопець, ми з ним добре знайомі. Я не ображаюсь.