Ігор ШИМЕЧКО: "Не думаю, що у дискваліфікації є вина Коробки"

23 лютого 12:10
Переглядів: 199
Default Image

Наприкінці минулого тижня, як грім серед ясного неба, українську важку атлетику струсонуло відразу дві новини – погана та добра. Для львів’янина Ігоря Шимечка, який є аспірантом Львівського державного університету фізичної культури, надійшла приємна звістка. Позитивна проба росіянина Дмітрія Лапікова принесла Ігорю звання чемпіона Європи-2011. Натомість, лідера збірної України Ольгу Коробку дискваліфікували до листопада 2015 за вживання заборонених препаратів та позбавили її бронзової медалі чемпіонату світу 2011 року, а також – ліцензії на Олімпіаду в Лондон. Про допінгові скандали, тренувальні збори та підготовку до Олімпійських ігор у Лондоні розповів Ігор Шимечко.

Вердикт для усіх однаковий

- Ігоре, що скажеш про перипетії із дискваліфікацією Дмітрія Лапікова?

- Ця інформація була вже у мене давно, приблизно в жовтні. Однак тоді вона ще не набула офіційних рис, тому що тривала процедура виявлення цієї допінг-проби. Тобто її виявляють, але спортсмен має можливість оскаржити це рішення, подати апеляцію в суд та інші інстанції. Ось тепер вже ці всі процеси в минулому, і все стало очевидним. Звісно, мені приємно те, що мені повернули титул чемпіона Європи-2011, враховуючи те, що мій суперник справді недозволеними способами, недозволеними препаратами здобув цю перемогу. Хоча з іншого боку, як кажуть: «На чужому горі свого добра не збудуєш»… Однак все-таки приємно те, що титул повернувся до мене.

- Днями з’явилася ще одна інформація, щоправда, зі знаком мінус для нашої важкої атлетики. Дискваліфікували Ольгу Коробку, яка вела підготовку до Олімпіади у Лондоні…


- Знаючи Олю не лише як спортсменку, а й як людину, не вірю в те, що їй було відомо, що вона приймає якийсь недозволений препарат. Це або якийсь випадковий момент, або ж тренери не догледіли якийсь препарат. Повірте, Оля ніколи не пішла б на те, аби приймати заборонені препарати. Однозначно, що це не про неї! Та й це було б і не логічно для неї після тих всіх титулів, якими вона володіє. Звичайно, що це неприємний інцидент не тільки для неї, а й для усіх спортсменів. На жаль, так трапилося. Насамперед, потрібно було уважнішими бути лікарям і тренерам щодо вживання фармакології та різноманітних медико-відновлюючих препаратів. Тому не думаю, що у цьому є вина Ольги Коробки. Адже усі відновлюючі препарати та медичні препарати вона повинна була приймати лише під пильним наглядом лікаря і тренера. Ольга Коробка – професіонал своєї справи і, гадаю, вона це довела усьому світу. Тому тут провина лікарів і тренерів.

- Суворий вердикт, який винесли Коробці, у цьому випадку є дещо несправедливим?

- Вердикт для усіх спортсменів однаковий – чотири роки дискваліфікації. Спортсменка вона, звичайно, відома, але є чіткий закон, який прописаний і тому не можна говорити, що під когось конкретного роблять інший вердикт у таких справах. У важкій атлетиці в міжнародній антидопінговій компанії чітко прописано те, що за вживання допінгу спортсмена дискваліфікують на чотири роки. Звичайно, що приблизно два роки тому ці правила трішки змінилися. Адже колись за вживання допінгу було два роки дискваліфікації, а тепер більш жорсткіше покарання – чотири. Це говорить про те, що йде доволі таки серйозна боротьба з допінгом, щоб повністю вивести його з системи спорту. Вердикт для Олі Коробки дуже суворий, бо це не лише дискваліфікація на чотири роки, а й те, що спортсмен не має права виступати на наступних олімпійських іграх після закінчення дискваліфікації. Тому, тут доволі неприємна ситуація, дуже жаль спортсменку.

Для мене важливий титул

- Її тренера Василя Кулака звільнено зі збірної України. По гарячих слідах справедливо робити такі висновки? Можливо, варто було увагу акцентувати на лікарів, а не на тренера?

- Не можу дати вам однозначну відповідь. Адже вже цілий олімпійський цикл, а це – чотири роки, жіноча та чоловіча збірні з важкої атлетики повністю розмежовані. Гадаю, що тут все йде чітко з правилами. Вони зобов’язують насамперед виконуватися спортсменом, а також ту людину, яка підписує протокол. Тобто, коли здаєш допінг-контроль є протокол допінг-конролю, на якому підпис ставить спортсмен і людина, яка присутня зі спортсменом. Це або тренер, або лікар. У даному випадку, я так розумію, стояв підпис тренера, тому так і трапилося…

- Чи не здається дивним те, що скандал із допінг-контролем  та дискваліфікацією Ольги Коробки «виліз» саме за лічені місяці до Олімпіади в Лондоні?

- Дата допінг-проби, якщо я не помиляюся, у неї стоїть після чемпіонату світу. Тому ця проба була взята раніше, а протягом двох місяців вся ця процедура перевіряється. Я не думаю, що це було зроблено на чиєсь замовлення. На мій погляд, у цій неприємній ситуації просто не догледіли люди, які відповідають за фармакологію.

- Ігоре, повернімося до тебе. Чи повернув тобі дискваліфікований росіянин Дмітрій Лапіков медаль чемпіонату Європи? І, взагалі, чи були спроби з його сторони її повернути?

- Це не моя справа займатися цим питанням, бо в мене зараз повним ходом іде підготовка до олімпійських ігор в Лондоні. Наша українська Федерація з важкої атлетики вже проінформована. Тому це завдання Федерації, державного тренера нашого виду спорту. Це вони, мабуть, повинні давати певні запити в Міжнародну Федерацію. Я цим не займаюся. Для мене насамперед важливий титул, а медалі – це вже таке… Звичайно, хочеться аби ці медалі повернутися до мене. Однак мені зараз не до цього.

- У психологічному плані те, що напередодні Олімпіади тобі «повернули» титул чемпіона Європи-2011 тобі допоможе? Чи все-таки це не має важливого значення?

- Звичайно, що у психологічному плані це стимулює, щоб покращувати результати. Якоюсь мірою хотілося, якщо ми вже виходимо на один поміст, підіймаємо ту саму штангу, щоб ми виступали в рівних умовах. Тут маю на увазі те, щоб у спортсмена-опонента не були такі фактори, які надавали більшої сили. Завжди хочеться виступати в рівних умовах. Однак бачимо, що цей спортсмен трішки «прорахувався». Мабуть, дуже сильно прагнув перемогти. А щодо психології, то будь-якому спортсмену перемога лише додає хороші спортивні емоції, які стимулюють до тренувань та до того, щоб показувати високі результати. Адже чемпіоном дуже важко стати, а втримати чемпіонство ще важче.

У Львові немає належної бази

- Зараз ти перебуваєш на тренувальних зборах?

- Цього року у мене доволі напружений графік тренувальних зборів. Вони йдуть у нас безперервно аж до Олімпіади. Ось буквально два дні, як ми повернулися зі зборів у Феодосії, де перебували шість тижнів. Зараз знаходимося у Чернігові, де також проведемо шість повних тижнів тренувальних зборів. Після Чернігова, мабуть, буде тренувальний збір у Конче-Заспі, або ще деінде. Відомо те, що зі зборів перед Олімпіадою ми поїдемо на чемпіонат України, а потім знову повернемось на тренувальні збори після яких поїдемо на Олімпійські ігри.

- Я так розумію, що перед Олімпіадою на чемпіонаті України ти не форсуватимеш подій, аби не дай Боже не отримати травми…


- Зараз із тренером ми вибираємо тактику виступів. Щоб гідно показати себе на Олімпіаді треба зробити саме змагальну репетицію. Тому будемо дивитися: якщо буде потрібно, то виступатиму на 95-100 %, тут усе буде залежати від того, у якій формі перебуватимуть суперники. Якщо ж це буде не потрібно, то ми не ризикуватимемо, щоб не отримати травми. Не можу сказати, що виступатиму у півсили, але не на повну, так це точно…

- Ти львів’янин, а всі тренувальні збори проводиш за межами рідного міста. Це пов’язано з тим, що у Львові немає належних умов для такої підготовки чи, можливо, є інші причини?


- Усе дуже просто. Є спеціалізовані бази, де важка атлетика є профілюючим видом спорту. Наприклад, у Чернігові, де я зараз перебуваю на тренувальних зборах є спеціалізований зал та інвентар, який постійно оновлюється. Ця база, якщо я не помиляюсь є від Міністерства сім’ї, молоді та спорту. Тобто вона, як і база в Конче-Заспі та Феодосії є олімпійською. Сюди вкладають кошти, тому й є все необхідне: зал, засоби для відновлення, їдальня. Саме тому сюди важкоатлети їдуть. У Львові є зали для важкої ателетики, але щоб підготовувати збірну команду, щоб усе було в комплексі, в одному місці, на високому рівні, на жаль, такої бази сьогодні у Львові не має.

- Знаю, що ти є аспірантом ЛДУФК. А як просувається справа з написанням дисертації?

- Дисертація вже зроблена практично на 99 відсотків. У мене є домовленість з ректором ЛДУФК Євгеном Никодимовичем Приступою, що я зі своїм науковим керівником все доробляю, приводжу дисертацію у належний вигляд і після олімпійських ігор, аби це не заважало підготовці, вже відбудеться безпосередньо захист цієї роботи.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: