Ігор Циганик: "Є провладний кандидат - і вже всі починають шукати, о, давай підмажемся"

02 березня 13:22
Переглядів: 1859
циганик
До вашої уваги друга частина інтерв'ю Ігора Циганика.
 
- Запитання від уболівальника. Хочу подякувати за вашу роботу. Бажаю творчих успіхів та хороших ідей. Хотілося б бачити у «Профутболі» більше гостей, можливо, огляд зарубіжного футболу. Також гадаю, що у новому сезоні буде нова студія...
- Планувалася нова студія, але все спирається на економічну ситуацію, яка на даному етапі є. Ми працюємо у цьому напрямку, студія буде. Дякую за теплі слова. Будуть нові гості, нові персонажі, все буде. Ми будемо далі працювати, у нас буде достатньо цікаво.
 
- Чи важко запросити тренера чи футболіста?
- Запросити не складно, отримати згоду складно. Це все ситуативно. Є у Коноплянки настрій - прийде, немає - не прийде. Зараз склалася така ситуація, що, коли ми домовляємося, нам не відмовляють, ніхто. Тренери приїжджають, вже є набір друзів програми. Той-таки Женя Коноплянка практично не відмовляє в інтерв'ю нашій програмі. Ми з нього зробили такого персонажа, він себе комфортно почуває. Ротань, Ярмоленко, Кучер в нас був, він хороше враження залишив, Срна. До речі, треба йому нагадати, що Даріо Срна мені особисто обіцяв прийти в один з «Профутболів», але так і не прийшов. Ми його запрошуємо.
 
- Запитання від уболівальника. Чи було у вас таке, що ви похвалили когось з «Дніпра» чи «Динамо», а потім зателефонували і сказали: «Чого ти мені лестиш? Треба говорити жорсткіше». Ви казали, що критикують. А коли людина реально себе оцінює, було?
- Різне було. Після кожного ефіру, їх було більше трьохсот. Але це все потім, це обговорення процесу, як продовження дня, продовження туру.
 
- Ви задоволені рейтингами програми, відгуками?
- Коли був чемпіонат-2013/14, особливо перша частина, це був, напевно, найсмачніший, наймасніший час українського футболу. Рейтинги футболу, як і рейтинги нашої програми, тоді були дуже високі. Ми надто залежні від футболу. Зараз і рейтинги футболу, і рейтинги програми впали рази в два. Але треба вірити в краще, в те, що футбол повернеться на серйозний рівень і програма буде. Але, якщо сказати загалом про програму, ми більше задоволені від того, як ми попрацювали ці чотири роки з «Профутболом», це найбільше задоволення.
 
- Ви відчуваєте, що ви виросли?
- Так, суттєво виросли, всі виросли. Кожен журналіст стає персонажем українського футболу. Я бачив багато редакторів. Володимир Звєров - найсильніший з них. Він росте, живе цим, розуміє, відчуває, де який сюжет поставити, як це правильно зробити, як треба зняти. Кожен журналіст до нього приходить, радиться, він підказує теми, ми деколи разом якісь моменти обговорюємо. Мені це подобається. Вони всі виросли як коментатори, вони себе зовсім по-іншому позиціонують. Через це сам процес роботи мені дуже сподобався. Я буду це згадувати, напевно, як найкращі часи свого життя.
 
- Ваш Твіттер - один з найпопулярніших, його постійно цитують. Вам це приносить задоволення чи це просто дань моді, потрібно щось писати в Твіттер, особливо - якщо є якась інсайдерська інформація?
- Я перестав писати інсайдерську інформацію, тому що таку інформацію потрібно зберегти в собі. Твіттер мені абсолютно підходить за всіма канонами. Мені простіше говорити, я достатньо емоційний, достатньо темпераментний. Сидіти і просто писати блоги мені дуже складно. Мені треба сісти, написати матеріал, редактор потім вичитає, це довго. А Твіттер - це як мікроблог. Ти написав три речення - і видав свої емоції зараз. Це не дань моді. Якщо б це була дань моді, то я робив би певну кількість постів на тиждень. Я пишу залежно від настрою.
 
- Потім реагуєте на те, що коментують ваші читачі?
- Рідко. Знаєте, чому? Тому що в мене пройшла емоція. Я виплеснув, а далі кожен сприймає по-своєму. В полеміку я вже не вступаю.
 
- Як ви оцінюєте наші три кандидатури в президенти Федерації футболу України? Чи справді у нас все безальтернативно - Ігор Валерійович Коломойський і крапка?
- На даному етапі складно сказати, що буде. Я всіх трьох кандидатів знаю особисто, добре знаю. Ярослава Антоновича Грисьо я знаю 20 років. Він відданий футболу, багато років пропрацював у футболі. Андрій Васильович Павелко - людина, яка в 25 років очолила Федерацію футболу Дніпропетровської області. Це людина, яка вже пройшла певний шлях. Він молодий, він все знає. Ігор Валерійович Коломойський вклав в український футбол стільки грошей, що, напевно, він має право претендувати на те, щоб спробувати зрозуміти ті процеси, які відбуваються в Федерації футболу України. Хто з них виграє - той виграє. Головне - щоб все було демократично. Мені в цій ситуації не дуже подобається кон’юнктура людей, які вибираються. Є провладний кандидат - і вже всі починають шукати, о, давай підмажемся, підлижемся, і, може, він нам десь допоможе. І починається - хто перший, наввипередки. Головне - що ті самі люди в 2001 році обирали Суркіса. В 2010 році вони всі хотіли його скинути. У 2012 році вони цілувалися із Коньковим. Зараз ті самі люди, в повнім обсязі, біжать до якогось одного кандидата. Мені в голову це не влазить. Ось в чому біда, що вже мохом покрилася ця організація. Потрібно просто чистити це все для того, щоб був спалах. Тому що люди сидять на своїх місцях, сформували собі певну комфортну ситуацію... Йому все одно, хто буде. Головне - щоб його не чіпали.
 
- Як вам здається, хто з кандидатів може зважитися на те, щоб така футбольна люстрація сталася?
- А як зробити? Федерація футболу України - це така організація, яка надто залежна від того, як будуть голосувати члени. Прийде новий президент. Йому потрібно провести конференцію в ФФУ, в нього там все добре, все куплено. Тут треба силу волі і просто з косою йти. Я поки що не розумію механізму, як це все може змінитися. Поміняти все зверху, просто призначити нові правила? Може, варто спробувати й так.
 
- Особисто вам хто з них подобається? Хто з них може змінити?
- Ви хочете, щоб я когось назвав. Я не можу навіть зараз собі визначити, як це все може бути. З одного боку, Павелко - молодий, перспективний. Але він може не знати віх процесів. Може бути Гресьо, який знає в футболі все. Може бути Коломойський, який реально може «построїти» всіх. Але сама мотивація... Мені важко зрозуміти внутрішню мотивацію кожної людини.
 
- Навіщо це Коломойському? Це ж навіть не амбіції...
- Ця людина про бізнес може говорити 10 хвилин, а про футбол годинами. Одного разу він мене здивував, що порахував усіх фіналістів і володарів Кубка чемпіонів з результатами матчів з 1984 року. Мені було чотири роки. Він любить футбол, любить цей процес, він знає цей процес. Він дивиться матчі чемпіонату України, це точно. Для нього футбол - це дитяча любов, яку зрадити неможливо. Він реально багато років намагається вибудувати якусь систему, спробувати зрозуміти цю систему, домовитися, за якими правилами грати. Я знаю точно, що футболістам «Кривбасу», коли вони грали проти «Дніпра», платили подвійні преміальні за те, щоб вони грали проти «Дніпра». Все, виходьте - і обігруйте. Були моменти, коли він реально признавав, що судді допомогли «Дніпру». В 2013 році, якщо б він грав за тими правилами, за якими грали інші гравці в чемпіонаті України, він би зробив «Дніпро» чемпіоном, це було дуже легко зробити. Не будемо обговорювати, яким чином, але можна було зробити чемпіоном. Але йому сам процес гри, процес боротьби на футбольному полі набагато важливіший за сам результат. Я бачив матчі, коли «Дніпро» програвав, а він казав, що грали добре. Головне - щоб була хороша гра.
 
- Ви зараз наполягаєте на тому, що якщо Коломойський стане президентом ФФУ, це жодним чином не вплине на «Дніпро»?
- Як він може впливати на «Дніпро»? Мені навіть шкода «Дніпро», якщо Коломойський стане президентом ФФУ, тому що він ще прискіпливіше буде ставитися до того, як ставляться до його команди. Якщо будуть допомагати його команді, то він може ще більше рубати, ще більше різати. Для «Дніпра» було б краще, щоб він не ставав президентом Федерації футболу України. Він може побудувати систему, якщо йому це буде цікаво, наскільки він розуміє, в яку організацію він заходить.
 
- Ви думаєте, що він ще не обдумав цей крок?
- Для того, щоб розуміти ці глибинні процеси, потрібно кожного дня спілкуватися з тими людьми. В нього постійного спілкування з обласними федераціями, районними немає. Я сумніваюся, що в нього є постійне спілкування. Через це глибинної системи, я думаю, він ще не зовсім розуміє. Якщо він зайде і в нього буде мотивація, то він буде рубати, різати. І правильно. Якби він хотів, «Дніпро» вже 5 разів став би чемпіоном України. Павелко знає з глибини всю цю історію, він там попрацював з ними. Всі корупційні моменти він знає добре. Якщо він стане президентом і захоче, то він все порубає, він швидко розбереться. Чи дадуть йому? Чи вистачить йому сили волі, характеру, щоб це зробити? Ось в чому питання. Коломойському вистачить. Головне - щоб він розібрався.
 
- Ви кажете, що Павелко знає всі корупційні схеми. Перед тим казали про таємні зустрічі в «Хаятті», коли люди, не знаючи його програми, з чим він піде на вибори, вже підтримали його, поставили галочки...
- Я був у шоці від цієї зустрічі. Це перша ознака «совкового» мислення, що я пообіцяю щось, домовлюся. Я не вітаю ці всі історії. Але я підозрюю, що ця зустріч була спровокована не Павелко. Я підозрюю, що є люди, які стояли чи стоять зараз за його спиною, які намагаються працювати за старими методами. І він іноді піддається на ці провокації. Я не хочу його захищати. Можливо, це він придумав. Тоді це дуже погано. Тоді ми розуміємо, що надалі працюватимемо за старими методами. Але в мене є інформація, що все-таки це не він.
 
- Якщо це не він, а ці люди, які ніби організували, вони ж все одно потім прийдуть...
- Тут виникає велике питання. В нас зараз найбільша біда - що є три кандидати. Але хто б не був, вже все розіграно. Йдуть ті люди, на яких вже немає де ставити штампа, вони в цій корупції вже загрузли. В чому суть? Якого президента не виберуть, ми все повирішуємо, будемо керувати. Я боюся, що кожен з трьох президентів може просто не розуміти, що йому готують участь Конькова, якого підняли, а потім опустили. Хоча Коньков сам по собі не наробив стільки біди, скільки його оточення.
 
- Це правдива історія, яку ви вже розповідали в одному з інтерв'ю про те, як вибирали Конькова?
- 100%. Чому для Президента України важлива фігура президента ФФУ? Він на нього вплинути не може. Якщо його виберуть, на нього неможливо вплинути, а він може закрутити таку історію, що буде біда всім. Наприклад, як Коньков хотів не поїхати на матч проти американців, не зробити ще якісь певні моменти. Як тільки держава починає туди втручатися, її одразу прибивають ФІФА, УЄФА, клуби, збірна. Для Президента країни важливо мати свою фігуру, яка була б керована. Януковичу було все одно, хто буде потім. Головне - що Коньков не захотів розібратися у цій історії. Він мав статус, мав зарплату, в нього все добре, він літав на матчі, сидів у віпах, рука на серці, і все. А що робилося тут, він цим не керував. Дуже не хочеться, щоб наступний президент Федерації футболу України не розумів, що робиться тут.
 
- З такою позицією, якщо Президенту країни потрібна своя людина у ФФУ, чи не хороша це перспектива для Павелко? Кажуть, що він - людина Порошенка...
- Він не приховує цієї ситуації. Так, він близький до влади. Але в нього, окрім того, що він провладний кандидат, ще є достатньо багато позитивних якостей. Коньков до роботи президентом Федерації футболу був спортивним директором алчевської «Сталі», команди Першої ліги. Ви розумієте різницю. А все-таки Павелко попрацював у тій сфері, він був віце-президентом Федерації футболу. Я просто думаю, чи вистачить йому в його 39 років характеру, сили, уміння, бажання це все змінити? Коломойському вистачить. Я думаю, що навіть Гресьо вистачить. Він вже пенсійного віку, йому вже все одно, він може рубати. Коломойський однозначно. Суть в тому, чи Ігор Валерійович знайде цю внутрішню мотивацію боротися з тим тераріумом, який там є.
 
- Чи правда, що латвійський півзахисник молодіжки «Байєра» Андрійс Циганикс - ваш родич?
- Так, це мій троюрідний племінник. Його дідусь жив у 70-х роках, він був двоюрідним братом мого батька, вони разом жили в одному селі, виїхав з родини в Латвію. Потім в нього народилися діти в Латвії, а це ніби його онук, тобто мій троюрідний племінник Андрійс Циганикс. Просто в нього латвійське громадянство. Ми нещодавно списалися, поспілкувалися, пожартували. Ми у будь-якому разі підтримуємо стосунки.
 
- Тепер у вас є свої люди в «Байєрі»...
- Він забив «Манчестер Юнайтед» гол в Лізі чемпіонів, граючи за U-19. Я Олександру Олексійовичу Іщенку кажу: «Сперечаємося, що в мене є брат, який забив у Лізі чемпіонів «Манчестеру Юнайтеду»?». Він на мене подивився, а наш шеф-редактор Степан Щербачов говорив по телефону і каже: «Подождите-подождите. По-моему, у нас тут ведущий с ума сошел». (сміється) Всі на мене так дивилися... Вони перерахували всіх з 80-х років, хто міг бути моїм братом, хто забив у Лізі чемпіонів «Манчестер Юнайтед».
 
- Яка буде його доля? Чи можна його побачити у збірній?
- Латвійське громадянство.
 
- Він же ще не заграний за дорослу збірну...
- Не заграний. Але там така ситуація... Напевно, можна шукати якісь моменти. Треба поспілкуватися з ним. Суть в тому. що треба було народитися в Україні, потім виїхати за кордон. Хоча, може, й можна. Треба буде поцікавитися. Якщо він захоче грати за збірну України... Я думаю, що захоче. Я його переконаю.
 
- Як вам здається, які команди найбільш близькі до того, щоб не завершити чемпіонат через фінансові проблеми? Ми всі думаємо, що буде з «Металістом», «Чорноморцем», «Іллічівцем». Яка з цих команд доживе?
- До кінця чемпіонату доживуть всі.
 
- Хто почне наступний?
- Це велике питання. Мені здається, що Геллер буде перевозити команду в якесь інше місто. Не думаю, що він буде припиняти. Вона може називатися «Зоря» (Луганськ), але грати в місті, де немає великого футболу, де є хороша інфраструктура. Чомусь я вірю, що ця команда буде. Команда самобутня, вона відіграла минулого року дуже якісно, незважаючи на складні часи в Луганську. Бувало таке, що за команду вболівала вся Україна. Коли «Феєнорд» забив м'яч на 90-й хвилині, Шуховцев впав, розплакався. Нам було так прикро. Я думаю, що ця команда збережеться. З приводу Маріуполя... Теж хотілося б. Я думаю, поки буде живий Володимир Семенович Бойко, а ми хочемо побажати йому здоров'я, команда буде існувати. На якомусь рівні, але вона існуватиме. З приводу «Металіста»... Я взагалі не розумію, що відбувається. Вже б віддав Курченко цю команду, та й усе. Він же не хоче тримати. Може, йому не дають віддати. Там по чотири-п'ять місяців не платять зарплати, футболісти всі повтікали, пороз'їжджалися. Я боюся помилитися, але в мене є інформація, чому цю команду не бере Ярославський. Він вже готовий був узяти. Це непідтверджена інформація. Я можу просто поділитися своїми припущеннями. Коли йшов процес передачі команди від Ярославського Курченку, коли підписувався договір, була умова, що Ярославський певний період часу не має права займатися футболом в Україні. Ярославський міг у тому-таки Харкові створити конкурента «Металісту». Курченко не хотів, щоб у нього в Харкові був конкурент, тому він поставив цю умову. Зараз, поки Курченко сам не відмовиться, Ярославський просто не має юридичної можливості це зробити. Якщо він порушить цей пункт, то Курченко має можливість висунути йому претензії. Через це Ярославський просто сидить і чекає, чим це все закінчиться, коли прийде Курченко і скаже: «Забирайте».
 
- В «Чорноморця» ситуація ще гірша, якщо гравці «Чорноморця» йдуть у харківський «Металіст»?
- У «Чорноморця» ситуація гірша. Я десь не розумію принциповість нинішнього керівництва. Я знаю, що є реальні спонсори, які були готові допомогти «Чорноморцю», і зараз вони готові допомогти. Я не буду їх називати. Наскільки я розумію, переговорний процес все одно ще триває. Можливо, воно якось вирулить. Поки що така ситуація, що «і сам не гам, і іншому не дам». Моє припущення, що там на балансі клубу багато об'єктів нерухомості. Йдеться не стільки за саму команду, скільки коштує інфраструктура. Якщо продавати, то продавати все. Не можна продати тільки команду, а це все лишити. Я підозрюю, що йде торг. Є люди, які готові допомогти.
 
- Запитання від уболівальника. Як ви думаєте, чому Леоненко не тренує команду профі? Хоча б дітям передав свій футбольний досвід...
- Він не здатний тренувати. Це не образа. Я не хочу його образити. Тренування - це рутинний щоденний процес. Віктор Євгенович - це людина-свято. В мене таке враження, що він не може робити постійну рутину. Є такий тип людей.
 
- Запитання від уболівальника. Як транслюватимуть ігри чемпіонату України в майбутньому сезоні? Чи є якісь прописні контракти? Ви залишитеся з тими командами в пулі, які є?
- Швидше за все залишимося з тими командами в пулі, які є. Можливо, з'являться інші команди.
 
- Хто? Ви ведете переговори?
- Безперечно, ведуться переговори з кожною командою. Це краще знає наш шеф-редактор Степан Щербачов.
 
- Вболівальники цікавляться, якими мовами володієте? Очевидно, що українською. Російською...
- Зі словником (сміється). Англійською мовою я не говорю. В мене її ніколи не викладали. Щоб вистачило на побутовому рівні. Польську мову розумію, можу читати але говорити соромлюсь. Французькою розмовляю, тому що певний період часу я прожив у Франції.
 
- Запитання від уболівальника. Ви претендуєте на звання патріота. Чому ви досі не в АТО?
- Я не претендую на жодні звання. Є якесь внутрішнє покликання, мене так виховували батьки, потім школа, університет, що ти повинен любити свою Батьківщину, повинен її захищати. Від АТО я не ховаюсь. Мені прийшла повістка ще в лютому про те, що був перепис. Я пішов, записався у військкоматі, і ось сиджу вдома. Якщо Батьківщині потрібно буде, щоб я пішов воювати, я піду воювати. 90% людей, які сидять, спілкуєшся з чоловіками... Бути корисним у тому, що ти вмієш, можливо, для тієї країни, для тих людей важливіше, ніж просто піти і загинути на наступний день. Хоча тим людям, які там воюють, я безмежно вдячний. Я безмежно пишаюся ними. Створюється нова еліта, це помітно, навіть коли ти спілкуєшся з тими людьми, які тут є, з якими ти давно не бачився. Народжується нова країна. Це волонтерство. Я був на передовій. Я бачив тих людей, спілкувався з тими солдатами. Коли ти привозиш якісь речі, для них це не дуже важливо. Для них найголовніше - щоб їх не забували, увага. Те, що ми приїжджаємо, спілкуємося з ними, надихає їх на те, що вони роблять правильну справу, що є люди, які за них хвилюються, що вони є частиною України.
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити