Ірина ХАРІВ: "Мої принципові суперниці - росіянки"

12 квітня 11:30
Переглядів: 536
Default Image

Місяць тому журналісти sport.if.ua колективним рішенням визнали спортсменом місяця лютого борчиню з Калуша Ірину Харів. Проте весь цей час Ірина мала напружені тренування, готувалася до чемпіонату Європи, та виступила на європейському борцівському форумі.

І ось нарешті вона завітала до івано-франківська. Наша спортсменка була одним з гостей V турніру з вільної боротьби присвяченого ветеранам боротьби Прикарпаття.

— Ірино, почнемо з запитань, які залишили до вас читачі нашого сайту. Отже, як ви потрапили у вільну боротьбу?
— Коли мені було 10 років, на боротьбу мене привела подруга. Першим тренером був Андрій Богданович Вірло. А потім я опинилася в Ігоря Адамовича Барни.

— Які були очікування від чемпіонату Європи в Дортмунді? Що скажете про змагання нині?
— Очікування були на перемогу. Але ще на зборах перед чемпіонатом я травмувалася, тому хотілося хоча б зачепитися за медаль, але не вийшло.

— У другій сутичці ви зійшлися з полячкою Катажиною Кравчик. У Польщі ви її перемагали…
— Так, пам’ятаю, що вже перемагала її. Звичайно, в Дортмунді я програла лише через свої помилки, але цього разу мої можливості були значно меншими.

— Чи є у вас на міжнародній арені якісь принципові суперники? Ті, з якими маєте «особливі» рахунки?
— Напевне, це росіянки Марія Гурова та Ірина Кисель. Взагалі, конкуренція у моїй вазі дуже велика, і є багато спортсменок, з якими ми не раз сходилися на килимі.

— Якщо залишити фактор травми в стороні, де вам було важче, на Гран-прі Яригіна в Красноярську, чи на чемпіонаті Європи в Дортмунді?
— Звісно, турнір в Росії був дуже серйозний, але чемпіонат Європи — значно відповідальніші змагання. Тому я не можу порівняти їх.

— Ви змагаєтесь в олімпійській вазі. Чи не давить на вас тягар відповідальності, адже Лондон-2012 вже не за горами?
— Такого тиску немає, навпаки хочеться пробитися на Олімпійські ігри. Я вважаю, якщо є конкуренція, це добре. Чим важче буде пройти, можливо, у Лондоні буде легше.

— Чи є у вас ті, з кого ви берете приклад?
— Беру приклад з дворазової олімпійської чемпіонки та семиразової чемпіонки світу японки Саорі Йошида. Вона бореться якраз у категорії до 55 кг. Думаю, японки — саме ті, на кого треба рівнятися. Таких, як вони, напевне, не буде ще довго. Ці спортсменки і витривалі, і дуже сильні технічно. А щодо Йошиди, то вона за свою кар’єру не програла жодного чемпіонату. Лише одну-єдину сутичку на одному з Кубків світу спортсменці зі США. І це з 1998 року.

— Чи можете зараз сказати щось про плани на сезон?
— На даний момент не можу нічого сказати, бо не знаю, що буде далі. Лікарі кажуть, що моя травма коліна серйозна, але наскільки, поки що неясно. Все залежатиме, чи буде операція, чи ні. Але сподіваюся на краще.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: