Ірина Васьків: «Я – фанат своєї справи»

08 вересня 18:11
Переглядів: 473
Default Image

У середині серпня у Вінниці відбулися змагання Кубка України з легкої атлетики – фінал (дорослі) та Чемпіонат України серед молоді з легкої атлетики. львівська легкоатлетка Ірина Васьків продемонструвала чудові результати. Вона перемогла у бігу на дистанції в 100 метрів (11, 67 с) виконавши норматив Майстра спорту, також стала першою на 200 метрівці (23, 85 с) також виконавши норматив Майстра спорту. Ці два успіхи Ірина закріпила ще й першим місцем в естафеті 4х100м. Окрім цих успіхів Ірина Васьків виборола ще й медалі золотого ґатунку на чемпіонаті України. Як бачимо, прекрасні результати випускниці Львівського державного університету фізичної культури Ірини Васьків просто вражають. «СПОРТИВКА» поспілкувалася з львів’янкою про шлях у легку атлетику, розпитала її про роки навчання у Львівському університеті фізичної культури, а також про чемпіонат світу в Тегу.

Тренер, як другий тато      

-Як розпочався твій шлях у легку атлетику?

-Легкою атлетикою почала займатися ще із шостого класу. Першим тренером був Володимир Григорович Карболін. Потім мене помітив Олександр Юрійович Калантаєвський, мій теперішній тренер і я перейшла до нього тренуватися. Перші серйозні успіхи з’явились в мене  на першому курсі Львівського університету фізичної культури. З роками результати покращувалися і у 2008 році я стала кандидатом у Майстри спорту. Потім у мене був дворічний період застою, але завдяки моєму тренеру зараз я перебуваю  на піку форми. Тренер і учень – це одне ціле. Ми робимо одну роботу на двох. Його завдання – тренувати, а моє – гарно тренуватися. Це один процес на двох, тому у мене з тренером хороші стосунки, ми розуміємо один одного з півслова. Іноді трапляються певні нюанси, адже я людина запальна, дуже швидко реагую… Однак, я йому цілком довіряю, знаю, що він робить. Тому довіру тренеру вважаю найголовнішим моментом. Мій тренер, як другий тато, багато в чому підтримує та допомагає.

-А чи стало для тебе нагородження ФСТ «Спартак», яке ти представляєш несподіванкою і як оцінюєш свої виступи під час літнього змагального сезону?

-Це для мене стало приємною несподіванкою, адже із тренером ми прийшли поговорити з приводу інших питань, а тут нас і нагородили, й ми отримали підтримку від ФСТ «Спартак», а це додає наснаги, аби працювати та розвиватися. Виступами в літньому сезоні, звісно, що задоволена. Ми готувалися до таких хороших результатів. Справжнім фурором для мене стала стометрівка, адже такого результату я не очікувала. Думала, що пробіжу 11.80, а пробігла набагато краще і дуже задоволена. За такі результати я вдячна Богу, своєму тренеру, а також собі, адже вклала у такі результати дуже багато праці.

-Скільки доводиться тренуватися на день, щоб досягти таких високих результатів?

-До сезону готуємося цілий рік з жовтня по червень. У підготовчий період є по два тренування в день, максимальна тривалість яких дві години. Мій тренер вкладає дуже багато сил, нервів, терпіння, тому у цьому плані все бігове тренування залежить тільки від тренера. А від мене залежить тільки те, на скільки виконую ту чи іншу роботу. До таких результатів я йшла 11 років і нарешті вийшло все так, як я хотіла. Є хороші результати.

-А чому ти обрала легку атлетику і саме біг, а не інший вид спорту?

-Я львів’янка, а у школі, в якій я навчалася була секція легкої атлетики. Мій перший тренер Володимир Карболін мене готував на короткі дистанції. Зараз я вже просто не можу собі уявити, що б я займалася якимось інакшим видом легкої атлетики. Тоді результати почали рости, було помітно, що я здібна, а далі почала тренуватися під керівництвом Олександра Калантаєвського.

У житті реалістка

-А як вдавалося поєднувати свого часу навчання в ЛУФК із тренуваннями та змаганнями?

-Роки навчання в ЛУФК не минули даремно. Хоча й важко було поєднувати навчання із тренуваннями. Іноді доводилося уникати певних пар та йти на тренування, адже я – фанат своєї справи. Могла не прийти на пару, бо мусіла двічі на день тренуватися. Загалом під навчання допомагало те, що до спортсменів в ЛУФК ставлення від викладачів було лояльне. Тому проблем зі складанням сесії не виникало.

-Ти кажеш, що є фанатом своєї роботи, а на хобі та інші уподобання часу вистачає?

-Багато тренуюся, аналізую свої виступи, переглядаю відео, щоб краще ознайомитися з різноманітними техніко-тактичними схемами. Попри це у мене є собака, з якою люблю проводити вільний час та навчати її дресирувальник командам. А так інших захоплень у мене немає.

-Чи є результат на який ти націлюєшся і хочеш найближчим часом його підкорити?

-У житті я реалістка. Тому не плекаю великих надій на високі результати. Адже все залежить від багатьох факторів. Наступне до чого я прагну – це вибороти Майстра спорту міжнародного класу на 100-метрівці. Це можна поставити собі за мету, за ціль.

-Перед виходом на доріжку хвилювання є. Чи ти вже зараз не хвилюєшся?

-Завжди було хвилювання. Останні роки був невеличкий простій. Однак успіхи на Кубку України та чемпіонаті України додали мені трішки впевненості. Мабуть, немає людини, яка б ніколи не боялася і не мала мандражу перед змаганнями. Вважаю, що це природно і має бути, бо організм повинен мати якийсь запас адреналіну. Однак у мене все було у цьому плані врівноважено. Не було ні апатії, ні лихоманки. Нарешті морально і психологічно я стала на потрібний шлях. Зараз я більш впевненіша і не боюся стартувати із суперниками, які на голову сильніші, аніж я.

Жіноча естафета мене шокувала

-Чи є у тебе мрія потрапити на Олімпійські ігри?

-Важко відповісти. Я реалістка, такого успіху добитися може кожен. Побувати на Олімпіаді я була б не проти.

-А що скажеш про своїх партнерок по цеху, які виступали на чемпіонаті світу з легкої атлетики в корейському Тегу?

-Для Христини Стуй її виступ у Тегу вважаю великим проривом в українському спринті. Адже відомо, що пробитися у спринті і показати гарні результати в світі майже нереально, а тим паче на чемпіонаті світу, де більшість темношкірих спортсменок домінують у цьому виді спорту. Тому вважаю, що Стуй навела великого фурору та здійснила величезний стрибок вгору у своїх досягненнях. А от жіноча естафета мене взагалі приємно шокувала. Коли я переглядала відео декілька раз мені на очі наверталися сльози, а по тілу пробігали мурашки та аж захоплювало дух… Цей виступ дуже суперовий, дівчата молодці. Це прорив для них і для України загалом.  

-А чи доводилося тобі з кимось із дівчат, які виступали в Тегу в естафеті разом тренуватися, або ж виступати на одних стартах?

-Тренуватися разом із ними змоги не було, а от виступати довелося на різноманітних змаганнях. Із Христиною Стуй та Олесею Повх бігла в одному забігу. Це було на першому етапі чемпіонату України з легкої атлетики в Ялті. Ці змагання проходи у червні цього року. Вони явно на голову сильніші, ніж я, та все ж бігти з ними довелося. 

 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: