На жаль, ми не знаємо про те, в яких формах існував український футбол у Станіславові до війни. Хоча про те, що скоріше за все він, напевне, таки існував, промовляє хоча б той факт, що з 1909 року тут існувало пожежно-руханкове овариство "Січ". Як відомо, січовики футболом цікавилися, і тим більше його пропагував "Січовий Батько" - д-р Кирило Трильовський. Першу інформацію про існування в місті українського футболу знаходимо тільки з 1921 року.
З вересня цього року за ініціативи спортивного клубу "Україна" у Львові організовано з'їзд представників українських спортивних товариств з метою створення Українського союзу спортових товариств. Крім безпосередньо представників львівської "України", а також "Сянової чайки" з Перемешля і "Скали" з Стрия, був присутній представник спортивного клубу "Чумаки" зі Станиславова. Всі вищезгадані спортивні клуби, а також "Поділля" з Тернополя з усіх видів спорту вправляли тільки футбол, або, як тоді казали, копаний м'яч. І всі названі команди вже тоді мали по одній повній футбольній дружині. Більше ніякої певної інформації про "Чумаків" у літературі не зустрічаємо. Але зате на українському футбольному обрії Станиславова з'являэться князывська постать зы "Слова о полку Ігоревым" Буй-Тура Всеволода. Коли створено футбольний клуб "Буй-Тур" достаменно сказати важко. Відомий станиславівський футбольний спеціаліст Дмитро Прідун стверджував, що сталося це в 1920 році. Пізніший гравець "Буй-Тура", а потім "Пролому" Теодозій Моклович говорив про "діяльність" клубу в 1921-1924 роках. Ближчий до істини скоріш за все був останній, бо початок встановлення польської окупації в Станиславові навряд чи міг бути ознаменований широким розвоєм спортивного і зокрема футбольного життя. Непросто відповісти і на запитання, хто в той час був біля керма українського клубу. Прідун і Моклович, а також тодішній гравець команди Ярема Попель згадують, що опікуном дружинина той час був радник Омелян Каратницький. Поважну фігуру цього пана можна побачити на всіх тодішніх світлинах команди. Каратницький купував їм форму, "возив за свій кошт на змагання до інших міст, фундував їм там їжу й нічліг - взагалі дбав про все і платив за все. Періодично за клуб виступали українські футболісти місцевої польської "Ревери", що завжди було святом для українських вболівальників - Михайло Косач, Михайло Копаницький і Кропивницький".
Традиційним суперником "Буй-Тура" в товариських матчах була львівська "Україна". Здається, тільки в своїй першій зустрічі з "Україною" в 1924 році у Львові станиславівці здобули перемогу, і що цікаво, з розгромним рахунком 4:0. У всіх решту фортуна була прихильніша до футболістів з міста Лева. В 1925-му вони реваншувалися з рахунком 5:1 у Львові і 0:3 у Станиславові.
Далі буде...