"Карпати": підсумки першої частини сезону

02 січня 16:16
Переглядів: 762
Default Image

Загалом непогано, але можна було і краще. Двозначний виступ в Лізі Європи, виліт з Кубка України, стабільна гра в чемпіонаті – такою була перша половина сезону для «Карпат». На думку багатьох львів’ян 2010 рік став найкращим для команди за час Незалежності. При тому команду не лише хвалили, але й критикували. З критики і почнемо.


Незадоволення

Жодного разу «карпати» не відходили від схеми 4 – 3 – 3 (або 4 – 5 – 1, якщо комусь так більше подобається). Олег Кононов є прихильником атакувальної моделі гри і досить успішно намагається прищепити її своїй команді. Правда, в минулому чемпіонаті з атаками були кращі справи. Тоді «Карпати» ходили в лідерах по кількості забитих голів. Тепер же за цим показником львів’яни перебувають приблизно в середині таблиці. Взагалі реалізація моментів стала для «Карпат» серйозною проблемою. Дуже вже часто гравці зловживають неточними ударами, причому, як правило, м’яч у таких випадках летить вище воріт. Бажають кращого навіси зі стандартів – занадто м’якими вони виходять. З ншого боку, «зелено-білі» стали менше пропускати. Лише раз у цьому сезоні «Карпати» пропустили три голи (матчі Ліги Європи до уваги не беремо). Цікаво, що при цьому спеціалісти називають центр оборони найпроблемнішим місцем команди. І, мабуть, не даремно, оскільки більшість голів команда пропустила через помилки в центральній зоні. Були тут як індивідуальні помилки, зокрема, Мілошевіча (гра проти «Ворскли» в Полтаві), Чечера (гра проти «Іллічівця» в Маріуполі), Руденка (гра проти «Динамо» в Києві) так і загальнокомандні. Дуже багато звинувачень лилося на адресу Неманьї Тубіча, який добре почав сезон, але по ходу почалися результативні помилки: мало не інфарктне падіння в матчі проти «Галатасарая» (правда, за хвилину він почав гольову атаку «Карпат»); невдалий прийом у кубковому матчі проти «Арсенала», який коштував команді голу; незрозумілі дії в Севільї, які теж закінчилися першим голом; подарунок м’яча Зідану у Дортмунді, нарешті автогол у матчі проти «Зорі». Всі ці помилки можна пояснити хіба втомою. Але окрім помилок були і напрочуд вдалі ігри, коли суперник абсолютно нічого біля воріт «Карпат» не створив. І заслуги тих же сербів, Чечера, Руденка та Тлумака також варто визнати.

Певний час (середина осені) для «Карпат» особливо гостро стояла проблема відбивання ворожих стандартів. Правда, невдовзі гравці і тренер змогли залатати діри цієї біди та й загалом видряпатися з морально-ігрової ями, в яку команда упала у досить відповідальний момент. Тоді «зелено-білі» програли 5 матчів поспіль (3 в чемпіонаті, 2 в Лізі Європи).

Уболівальники мали претензії не лише до оборонців, але й до воротарів, зокрема, до капітана команди Андрія Тлумака. Кіпера звинувачували в ненадійності. Можливо, частка істини в цьому є, було кілька прикрих епізодів, коли Тлумак зіграв справді невдало. Є припущення, що невдоволення фанів стосувалося іншого аспекту гри воротаря. Можливо, десь на підсвідомому рівні їх злило те, що Тлумак не завжди «кидається» на м’яч, а залишається стояти на місці. Якщо дивитися на ці епізоди об’єктивно – то можна з впевненістю сказати, що Тлумак не дістав би середньостатистичного м’яча, навіть якби стрибав за ним. Але уболівальникам, принаймні тим, хто обурювався діями воротаря, це не подобається.

З оборони повертаємося до нападу. Початок сезону видався провальним для Батісти. Нещодавно переглядав матч третього туру між «Карпатами» та запорізьким «Металургом». Був вражений діями бразильця, який постійно перетримував м’яча, затягував атаки, бив по воротах аби як і так далі. Щось схоже було і багатьох інших матчах, а бенефісом цього спаду стала важка травма, яку Батіста отримав у матчі проти «Боруссії». Бразилець сам визнав, що грав погано, пообіцяв задуматися над своїми діями і повернутися до Львова зовсім іншим футболістом. Претензії були і до Кузнецова, коли він грав на полі. Але коли з будь-яких причин Олег Кононов залишав форварда на лавці, трибуни вимагали негайно його випустити.

А тепер спробуємо зрозуміти одну велику причину помилок та незадоволення. Жодних припущень – говорять факти. У цьому сезоні «Карпати» провели найбільше матчів з-поміж усіх українських команд. Вони почали сезон першими і закінчили практично останніми. Ще ніколи гравцям «зелено-білих» не доводилося грати в такому шаленому темпі, при цьому «Карпати» досить непогано виступали на всіх трьох фронтах. Протягом сезону важкі травми отримали Ігор Ощипко, Вільям Батіста, Сергій Зеньов, двічі Олег Голодюк (у матчі проти «Галатасарая» суперник ледь не вибив йому око, а в грі проти «Зорі» Олег травмував плече). Даніло Авелар догравав сезон буквально на одній нозі, Михайло Кополовець грав через біль на уколах. Сергій Кузнецов не раз шкутильгав з роздягальні з обмотаними ногами. Згадайте розбиту голову Віталія Руденка, зламану руку Неманьї Тубіча, постійні удари по ногам Ігоря Худоб’яка та вічні травми Андрія Ткачука. Не завжди здоровими були брати Баранці та Євген Тарасенко. І при тому всьому команда грала усі 90 хвилин, а це не може не тішити. З витривалістю в «Карпат» був повний порядок. А критикують «Карпати» тому, що команда потрохи піднімається вверх. Чим вища планка, тим більші вимоги. Нормальний процес, з яким треба навчитися йти нога в ногу.


Селекція

«Карпати» - хороший приклад того, як можна створювати боєздатний колектив без глобальних грошових витрат» - так нещодавно сказав Віктор Леоненко. Кого «Карпати» придбали перед початком нового чемпіонату? Новачків було досить багато – двоє невідомих бразильці Авелар та Нено, лідери ФК «Львів» брати Баранці, один з улюбленців одеської публіки воротар Віталій Руденко, трохи згодом, правда, у терміновому порядку, до Львова переїхав В’ячеслав Чечер і повернувся Сергій Кузнецов. З молодіжки до основної групи перевели двох форвардів – Гудиму і Габовду. Зважаючи на те, що команду ніхто не покинув, в Олега Кононова було два склади – один на матчі з підвищеною відповідальністю, інший – на матчі, в яких очки можна було набрати і без лідерів. Так було, скажімо, перед грою «Карпат» в Грузії. В Луганську грав умовний резерв, а в Зестафоні номінальна основа. Але потім почалися зміни. Нено поїхав до Севастополя, брати Баранці ніяк не могли себе проявити, з обойми один за другим почали випадати ключові гравці. На останніх матчах Олегу Кононов думав не про два склади, а про те, аби назбирати людей бодай на один. Наприкінці сезону усі говорили про те, що лава запасних в «Карпат» коротка і що терміново треба підсилюватися. Ясно, що треба. Треба ще одного нападника таранного типу, треба центральний захисник, а то й не один, треба розумну альтернативу Годвіну на місце опорника. Але насамперед треба поставити на ноги усіх травмованих і тоді вмить з’явиться конкуренція та усе, що з нею зв’язане.

На даний момент «Карпати» не афішують свою трансферну політику. Відомо лише, що керівництво побувало в Голландії, Німеччині та Іспанії, переглядаючи потенційних новачків. Можливо, вже найближчим часом ми дізнаємося про імена нових карпатівців.


Прогрес

Ще не так давно багато хто насміхався з естонського форварда Сергія Зеньова, критикував за низьку результативність. А Олег Кононов вперто продовжував ставити хлопця в склад – на тренуваннях Зеньов старався і багато забивав, зокрема, йому вдавалися прекрасні голи з-за меж штрафного сильними ударами (один з таких він повторив у Маріуполі). Цілеспрямованість і віра тренера спільними зусиллями дали результат. Через травми естонець зіграв не так вже й багато, але встиг забити три голи в чемпіонаті («Волині», «Іллічівцю», «Таврії»), два в Лізі Європи («Рейк’явіку», «Галатасараю»), кілька разів забивав за збірну, зокрема у ворота Італії. Так, у його діях ще є багато недоліків, насамперед, це стосується гри головою та силової боротьби, але видно, що Зеньов прогресує. Якщо травма загоїться, навесні ми можемо побачити вже цілком сформованого форварда.

Безумовний прогрес відчувається і в Олега Голодюка. Вихованець клубної Академії вже другий рік безапеляційно тримає за собою центр поля. До його плюсів можна віднести сильний і точний удар, прекрасний пас, реактивний відбір; до мінусів – обрізки, травматичність і театральність. Кілька разів Олег упав без причини, тож тепер судді не надто вірять карпатівцю, навіть коли його реально косять по ногах. А так Голодюк один з найталановитіших молодих гравців України.

На третє місце у цьому списку можна поставити Самсона Годвіна. Нігерієць, схоже, провів найкращий сезон в «Карпатах». Були, правда, спади, але не довгі. Загалом же Сем запам’ятався надійною грою під час відбору м’яча, а також своїми ударами. Ніхто вже й не сподівався, що в кінці року Самсона прорве і він битиме по воротах, при чому сильно та точно. А він бив, і навіть забив один з найкрасивіших м’ячів у 2010 року.

Мабуть, було б нелогічно не згадати роботу Олега Кононова, який так само виріс, набрався досвіду і впевненості. Тому коли з’явилися чутки про те, що тренер може переїхати до першолігового «Краснодару», уболівальники не жарт злякалися. Однак, схоже, білоруський спеціаліст залишиться у Львові.


Суддівство

Якщо у попередніх чемпіонатах «Карпати» постійно стикалися з проблемою необ’єктивного суддівства, то вже зараз ця проблема якщо не зникла, то принаймні вже не така актуальна. У першій половині сезону можна згадати не так і багато результативних помилок «людей в чорному». Перший тур – гол «Дніпра». Як потім довели: Чеберячко забивав гол після двох порушень правил. Однак П’єрлуіджі Коліна, розбираючи цей епізод, звернув увагу на фізичну неспроможність арбітра помітити порушення з боку «Дніпра»; італійський куратор виключив поняття «упередженість». Далі були два веселі матчі зі старим знайомим «Карпат» одеситом Віталієм Годуляном. Так вже сталося, що авторитет судді зіграв з ним злий жарт: на Годуляна злилися не так львів’яни, як луганчани, причому злилися не заслужено. Фактично, у тій грі (4-ий тур; «Зоря» - «Карпати» - 2:2), Годулян лише раз помилився, коли зафіксував неіснуючий офсайд в Батісти, який виходив сам на сам з Шуховцевим. Усі інші рішення – два пенальті у ворота «Зорі», вилучення того ж Шуховцева, були вірними. І не вина судді, що Батіста не забив пенальті на останній секунді гри. Ще одна зустріч «Карпат» з Годуляном відбулася в Сімферополі (11-ий тур; «Таврія» - «Карпати» - 3:1). Буквально протягом кількох хвилин Годулян не зараховує по голу обох команд, фіксуючі евфимерні офсайди в Любеновіча та Кожанова. Наприкінці тайму одеський суддя входить в історію – показує Худоб’яку червону картку, яка стала для завжди спокійного карпатівця першою в кар’єрі. Але в цьому випадку Ігор сам дров наламав. Суддя взяв до уваги факт порушення, а не його наслідки. А загалом, ту гру «Карпати» програли самі, без судді. Олег Кононов потім скаже, що помилився коли формував графік підготовки. «Зелено-білі» його трохи порушили, що на думку тренера і дало такий результат. Закінчити тему суддівства можна домашнім матчем «Карпат» проти «Севастополя». Цього разу помилка на користь «зелено-білих». Перший гол Кополовець забив з офсайду, який не помітив асистент судді. Сантиметри, звичайно, але гостям від цього не легше. Тож така мізерна кількість результативних помилок не може не тішити.


Стосунки з лідерами

Ось тут «Карпатам» нічим похвалитися. За п’ять матчів проти команд першого квартету «зелено-білі» розжилися всього одним очком. І то – здобули вони його вже у другому колі, а в першому були чотири поразки з рахунком 0:1. Може це когось і розвеселить, але, скажімо, в Донецьку, на «Донбас-Арені», «Карпати» мали щонайменше три ідеальні моменти для того аби відзначитися. Взяти хоча б Батісту, який не зміг перекинути П’ятова, чи Голодюка, який трохи «змазав», коли вийшов сам на сам. За таких обставин, з Донецька можна було вивозити бодай нічию. Трохи інша ситуація була в Києві. Тут «Карпати» зіграли кепсько, практично нічого не створили біля воріт Коваля. Власне, сам Коваль і створив, коли не зрозуміло для чого вибіг до бокової лінії на Зеньова. Естонець здорово перекидував, але м’яч влучив у штангу. Більше моментів у «Карпат» не було. Про поразку в Дніпропетровську вже йшлося – «Карпати» були обурені діями судді Іщенка. Нарешті, гра проти «Металіста» була рівною, але гостям вдалося запхати м’яча у ворота, тож саме вони поклали собі до активу три очки. Ну, але раз «Карпати» програли, значить суперник десь був сильніший. Отже наразі п’яте місце – цілком закономірне.


Прогноз

11 матчів залишилося до кінця чемпіонату. Цього достатньо для того аби кардинально змінити позиції в таблиці. Наразі п’яте місце «Карпатам» вистачає. Воно дає право знову грати в єврокубках. Чи є резон боротися за четверте місце? Схоже, що нема. Справа в тому, що четверте місце кидає команду в саме пекло стикових матчів Ліги Європи. Чи не краще до цього трохи розім’ятися на простіших командах і отримати певний запас впевненості? Тому, якщо вже й боротися за щось вище – то хіба за бронзу, бо четверте місце, так видається, приносить одні проблеми. Але у цьому чемпіонаті «Карпати», швидше за все, за бронзу не поборяться. Хоча, весна може принести несподіванки. Не думаю, що «Дніпро» відразу ж стане новою командою, хто-зна як підуть справи в «Металіста» у Лізі Європи. Зрештою, «Карпатам» і назад варто дивитися: «Арсенал» та «Волинь» теж мають амбіції. Тому якщо «зелено-білі» знову фінішують на п’ятому місці, ніхто особливо не засмутиться.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: