Максим Занько: "Мій кумир – Пауло Дібала"

18 жовтня 12:24
Переглядів: 80
гол

Минулого туру 18-річний футболіст «Локомотива» з Рави-Руської, студент Львівського торговельно-економічного університету Максим Занько двічі розписався у воротах одного з претендентів на золоті медалі Прем'єр-ліги Львівщини – ФК «Миколаїв».

Талановитий спортсмен розповів інформаційному центру ФФЛ про знаковість цього досягнення, власні ігрову кар'єру та захоплення.

– Максиме, вітаю з оформленням дубля у ворота миколаївського футбольного клубу. Як Тобі вдалося, виступаючи на не атакувальній позиції, забити 2 голи в одному матчі чинному чемпіону Львівської області?
– Дякую! У протистоянні з миколаївцями я грав на позиції лівого півзахисника. Використав свої моменти завдяки допомозі партнерів по команді. Під час першого взяття воріт результативну передачу мені віддав досвідчений Ігор Краївський, я промчав через усе поле, помітив, що воротар задалеко вийшов і перекинув через нього м'яч. В іншому епізоді мені асистував Олег Мізерник, залишалося лише з декількох метрів влучити в рамку. Звісно, це приємне досягнення, адже це перші мої голи цього сезону, до того ж вони принесли перемогу нашій команді над доволі сильним суперником.

– Розкажи, будь ласка, як Ти опинився на футбольній стежині.
– Я розпочав займатися футболом у 6-річному віці в Раві-Руській, уродженцем якої я є, з власної ініціативи за підтримки батька. Мій перший тренер – Вагіф Надирович Агабеков. Через 2 роки після цього ми поїхали на перегляд у ФК «Львів», який тренував Олег Васильович Колобич. Він прийняв мене в команду. Я з ним працював до 17-ти років.

Згодом я підписав контракт із народним клубом «Верес», у складі якого виступав в юніорській першості України U-19. Я вдячний цим наставникам, а також Олегові Степановичу Яремчуку за те, що навчили мене азам футбольної майстерності.
 
– Коли Ти повернувся в команду рідного міста?
– За НК «Верес» я виступав недовго – місяць-півтора. Вирішив, що мені краще пограти в «Локомотиві» з Рави-Руської разом із, зокрема, такими маститими гравцями як Ігор Краївський, котрий понюхав пороху на професійному рівні, та Максим Лук'янов, і перейняти досвід у тренера Романа Петровича Самчука.

Саме він запросив мене в розташування «залізничників». Тож із вересня 2017-го року я захищаю кольори «Локомотива». Почуваюся впевнено в цьому колективі, адже тренери і керівництво футбольного клубу цілком мені довіряють. Намагаюся виправдати їхню довіру.

– З ким із команди Ти найбільше товаришуєш, частіше спілкуєшся?
– У нас дружна команда. Зазвичай на тренуваннях я найбільше спілкуюся з Олегом Мізерником, який допомагає мені розвиватися у плані футбольної майстерності і дає слушні підказки. Нас об'єднує спільна мета. Цього сезону наше завдання – потрапити в першу п'ятірку. Думаю, нам до снаги його виконати, адже відрив від омріяної позиції лише 4 очки.

 – Наостанок запитання з категорії «не футболом єдиним»: як проводиш вільний час?
– Я захоплююся відеоіграми. Звісно, у футбольні також. Здебільшого граю туринським «Ювентусом», адже там грає мій кумир Пауло Дібала. З відеоігор на футбольне поле нічого не переношу. Дивлюся на YouTube нарізки різних моментів, аналізую і намагаюся запам'ятовувати деталі.

За матеріалами: ffl.org.ua
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: