«Металург» З - «Карпати» - 0:0. Звіт про матч

22 листопада 08:24
Переглядів: 344
Default Image

18-ий тур. 21.11.2010, 18:00. Славутич-Арена, Запоріжжя

Судді: Сергій Бойко (Київська обл.), Андрій Мотика, Едуард Карапетян (обидва - тернопіль)
Делегат ФФУ: Олександр Балакін (Київська обл.)

«Металург» З: Безотосний, Польовий, Невмивака, Хайдучек (Єременко 73), Тейку, Опанасенко, Тцігарєв, Фабіо (Алозі 85), Пісоцький, Жуніор (Сидорчук 90+4), Аржанов.
Запасні: Жук, Вернидуб, Цуріков, Татанашвілі.
Головний тренер: Олег Лутков

«карпати»: Руденко, Авелар, Голодюк, Ґодвін, Кополовець (Гурулі 78), Кузнецов, Мілошевіч, Ткачук (Кожанов 45), Тубіч (Чечер 55), Федецький, Худоб’як.
Запасні: Г. Баранець, Петрівський, Тіаго, Тлумак.
Головний тренер: Олег Кононов

Попередження: Опанасенко 42, Хайдучек 69, Пісоцький 90 - Мілошевіч 38, Тубіч 43, Кополовець 63

Все-таки правим був Артем Федецький, розмірковуючи на тему протистояння «Карпат» та запорізького «Металурга». Справді, незважаючи на місце в турнірній таблиці, «Металург», судячи з останньої гри, є типовим домашнім середняком українського чемпіонату. Нічого надзвичайного, але й без відвертих проблем. Правим був і воротар запоріжців Дмитро Безотосний, який сказав, що жоден гравець «Карпат» не буде йому небезпечним, якщо уся команда спокійно відпрацює в обороні.

Так і сталося. Всього-навсього два удари по воротах, всього один гольовий момент – це все, на що напрацювали «Карпати» у Запоріжжі. Зрештою, і «Металург» втік недалеко: також одна серйозна загроза. Ясно, що на правах господаря та команди, яка бореться за виживання, підопічні Луткова більше атакували. Але їхні простріли, навіси та удари були лише гострими, не більше… У «Карпат» і того не було – практично усі передачі вперед знаходили ноги захисників суперника.

Перший тайм був за господарями. Вже в дебюті гри «Металург» міг вийти вперед. Один з перших провалів у центрі оборони закінчився тим, що Мілошевіч підкорегував політ м’яча після прострільної передачі точно на ногу Аржанову. Перед Руденком крутився Фабіо, який завадив голкіперу як слід відбити круглого. На щастя, Федецький у відчайдушному підкаті зумів підстрахувати воротаря і винести м’яча.

У «Карпат» попереду мало що вдавалося. Не зовсім зрозумілою була позиція Худоб’яка, який був не то четвертим півзахисником, не то третім форвардом. Але оскільки до заміни Ткачука на Кожанова з правого флангу не було жодної передачі, логічним є все-таки перший варіант. Не було гостроти і з боку Голодюка, якому так і не вдалося бодай раз як слід прикластися до м’яча. Кузнецов практично нічого не виграв в повітрі. Авелар з Кополовцем намагалися комбінувати, але і їхні маневри не могли зашкодити Безотосному. Як видно, уся артилерія «Карпат» перебувала у затінку. Отже і розраховувати на щось більше за нічию не варто було.

Біда не ходить одна. В обороні теж були проблеми. Тубіч і Мілошевіч інколи програвали силові єдиноборства. Це все не смертельно: суперник вибачав, але якби він був вищим за класом… Взагалі, склалося враження, що «Карпати» краще виглядають, коли грають у шаленому темпі, через третій на четвертий день. Так виглядало, що «зелено-білі» вибилися зі свого звичного графіка. Можливо саме тому усій команді відверто бракувало свіжості думки.

Відразу ж після перерви, здалося, що все налагодилося. Худоб’як зайняв свою основну позицію у центрі поля, Кожанов пішов на фланг. І відразу ж індивідуальний прохід Худіка, який закінчується ударом на точність. Точності забракло зовсім трохи – м’яч просвистів біля штанги. Далі гра трималася середини поля, а м’яч переходив від однієї до іншої команди зі швидкістю світла. Нарешті, «Карпати» згадали про свою улюблену гру – Годвін дуже хорошою передачею відрізав захист «Металурга», Федецький в один дотик переправив круглого у центр штрафного. Провалом в захисті гостей мав скористатися Кузнецов. Сергій пробивав низом, знову ж таки, на точність, але Безотосного врятував Невмивака – м’яч заплутався в його ногах перед самою лінією воріт. Це був перший і єдиний гольовий момент для «зелено-білих» у цій грі.

«Металург» провів кілька цікавих атак, але взаєморозуміння між партнерами помічалося хіба на початковій стадії атаки. Непорозуміння починалися у завершальній стадії – неточні передачі, незрозумілі паси. Йшло до того, що суддя зафіксує нульову нічию. На останній доданій хвилині усе могло змінитися. Мілошевіч програв боротьбу Алозі, який грудьми скинув м’яча на Жуніора. Перед бразильцем відкрився простір, але йому на перехоплення відчайдушно кинувся Руденко. Очевидно, воротар «Карпат» розумів, що врятувати команду від поразки можна лише ціною зіткнення. Далі було щось страшне. Обидва гравці повалилися на газон – відразу ж стало зрозуміло, що в обох серйозні травми. Жуніор самотужки так і не піднявся, його винесли на ношах. Над Руденком майже п’ять хвилин чаклували карпатівські лікарі, які все-таки змогли поставити його на ноги. З перемотаною головою та розбитими губами Віталік героїчно достояв до кінця матчу (замін більше не було), хоча було помітно, що голкіпер не зовсім добре розуміє, що з ним трапилося. «Металург» розумів ситуацію – будь-який удар по воротах міг закінчитися голом. Господарі отримали право на останній кутовий. Не зрозуміло як захисники змогли дозволити Невмиваці вистрибнути вище за них і пробити головою. Руденко стояв на місці, але замість нього зіграв Годвін – Самсон вибив м’яча з порожніх воріт. Жахливе закінчення гри – інакше й не скажеш.

Нічия – це теж результат, з яким треба змиритися. Очевидно, на більше «Карпати» не награли, але навіть ця нічия дозволяє дивитися у майбутнє з обґрунтованим оптимізмом.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: