Збірна України з футзалу повернулася з Бразилії, де провела два товариські поєдинки з місцевими кудесниками малого м’яча. Результат для синьо-жовтих хоч і не склався (поразки 0:3 та 2:7), однак за словами гравця «Енергії-Тайму» та збірної України Михайла Романова у таких матчах гравці набралися безцінного ігрового досвіду. Повернувшись до Львова, Михайло охоче погодився поспілкуватися з прес-службою клубу.
-Михайле, що дали збірній України матчі зі збірної Бразилії?
-Найголовніше, мабуть, те, що ми набралися колосального досвіду. Для мене краще зіграти два матчі у Бразилії з місцевою збірною, ніж грати десять матчів в національному чемпіонаті, навіть з командами лідерами. Два матчі проти цієї збірної продемонстрували, що до них нам ще треба рости і рости. Вважаю, що це найкраща команда у світі. Вони увесь час хочуть володіти м’ячем, грати технічно і на публіку.
-Чи вплинули на гру збірної України позафутбольні фактори: важкий переліт та шум переповнених трибун?
-Не знаю як для всіх, але для мене це був емоційний підйом. Навіть коли ми грали другий матч в 02:30 за київським часом, я не відчував жодного дискомфорту. Звичайно, під завершення другого тайму втома уже відчувалася, адже грали два матчі поспіль з кращою командою світу. Утім, тішило те, що не кожного дня випадає можливість грати з цією збірною в переповненому залі і в такій атмосфері.
-У першій грі збірна України поступилася з рахунком 3:0. Що вдалося вам у першому матчі?
-Ми непогано зіграли в обороні, однак було багато небезпеки біля наших воріт, особливо у першому таймі. У другому таймі, ми хоч і пропустили два м’ячі, однак зіграли непогано. У нас був непоганий контроль м’яча та небезпечні контратаки. Ми просто змушені були забивати кілька м’ячів у другому таймі, проте нам або бракувало влучності, або класно грав воротар бразильців.
-Чи відчувалася інколи невпевненість та мандраж у грі проти найсильнішої команди світу?
-У мене такого не було ніколи. Пам’ятаю свій перший матч проти збірної Бразилії. Тоді ми програли з рахунком 5:1 і був просто колосальний тиск трибун і суддівства. В такій ситуації приємніше доказувати щось самому собі та перевіряти власні сили. Мені подобається грати при переповнених трибунах. Це звісно краще, ніж грати у залі, де на тебе дивляться кілька людей.
-Наскільки змінилася збірна Бразилії з того часу, коли ти на власні очі її побачив вперше?
-Мабуть, на відсотків 85 у них тепер нові гравці. З останнього чемпіонату світу, яких проходив у Бразилії, у них залишився тільки Фалькао. А щодо стилю гри, то він, мабуть, у них не змінюється ніколи. Усі гравці люблять бути з м’ячем, ним дорожити, грати на публіку та забивати красиві голи. На матчі з нами не приїхали бразильці з європейських чемпіонатів, усі гравці були з місцевого чемпіонату. З тренером бразильців також добре знайомий, адже працював з ним у Лівії, де був матч усіх зірок. Вважаю, що він дуже хороший спеціаліст. Керує грою в процесі самого матчу. Думаю, він будує хорошу команду.
-У другому матчі ви перемагали 2:0, однак у підсумку зазнали розгромної поразки. В чому причина?
-Ми в цьому винні самі, адже привезли собі як мінімум чотири голи. Коли ми не могли вийти з пресингу, потрібно було вибивати м’яч на чужу частину і ставати у захист. Три м’ячі нам забили після того, як не могли справитися з пресингом суперника. Можливо, на когось з гравців впливало те, що гра була дуже пізно за нашим часом. Все-таки у кожного свій організм.
-Відійдемо від самих поєдинків. Чи вдалося в позафутбольний час оглянути Бразилію?
-Геннадій Лисенчук завжди знайде час на те, аби повести гравців в якісь цікаві місця та подивитися країну. Зазвичай знаходимо можливість поїхати купити якісь подарунки та сувеніри своїм рідним та близьким. Вважаю, це великий плюс у збірній, що такі речі практикуються.
-Як тобі організація двох матчів в Бразилії?
-Усе на найвищому рівні. Навіть покриття «терафлекс» вони на машинах везли з одного міста в інше. Неозброєним оком помітно, що футбол та міні-футбол у Бразилії це свято.