Микола Пристай: "Головна відмінність між чоловічим та жіночим футболом – у психології"

13 листопада 13:58
Переглядів: 144
Пристай

Дебютуючи в ролі наставника ФК «Нафтохімік», Микола Пристай одразу удостоївся титулу «Кращий тренер жіночого футболу України». Такий результат принесло опитування, проведене серед фахівців Федерацією футболу України спільно з газетою «Команда». Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з лауреатом.   

- Миколо Семеновичу, як дізналися про результати опитування?

- Їх мені повідомив наш спортивний директор Михайло Овчар. Чому вибрали саме мене? Можливо, спрацював ефект новизни – з першого разу вдалося здобути срібні нагороди та Кубок країни.

- Яким був би ваш варіант трійки кращих?

- Я працюю з командою неповний рік. Не можу сказати, що вже вивчив український жіночий футбол досконально. Є багато тренерів, які здавна працюють на цій ниві, досягали певних успіхів. Тож я не наважуся назвати кращих.

Щодо гравців. Я згоден з вибором на користь капітана «Нафтохіміка» Олени Ходирєвої. Відзначив би також кращого бомбардира чемпіонату Ольгу Овдійчук з «Житлобуду-1» та нашу Дарію Кравець, котра є капітаном молодіжної збірної України. Я кажу про українських гравців, бо і в нас, і в «Житлобуді-1» виступають також легіонери. 

- Як вам після півтора десятка років роботи з професійними чоловічими колективами працюється з жінками?

- Мені досить цікаво. Це великий досвід. Головна відмінність між чоловічим та жіночим футболом – у психології. В тренувальному процесі чи тактичній побудові особливої різниці немає. Потрібно зважати на те, що хлопці у фізичному плані відчутно сильніші і регулювати навантаження. Водночас дівчата більш гнучкі, вони швидше сприймають нове. Та вони зволікають з прийняттям рішення. Хлопці ж діють блискавично. 

- Як би ви оцінили стан жіночого футболу загалом.

- Жіночий футбол в Україні все ще сприймається як екзотика. Сюди, зокрема, не хочуть йти працювати фахівці з чоловічого футболу. Федерація футболу намагається зарадити ситуації, однак проблем ще дуже багато. Насамперед, у дитячому футболі. Адже тренери дорослих колективів практично не мають з кого обирати. Попри все, рівень жіночого футболу зростає. Якщо раніше можна було вигравати матчі винятково на помилках суперника, то тепер цього вже замало. Потрібно змушувати суперника помилятися.

- Поговоримо про «Нафтохімік». Склалося враження, що впродовж сезону команда плавно додавала обертів.

- Напередодні старту чемпіонату я володів мінімальною інформацією про суперників. Це змушувало відповідально підходити до кожного матчу. В другом колі, ми вже знали, хто на що вартий. Вносили певні корективи, виправляли власні огріхи. Дійсно, на фініші сезону команда набрала добрий хід. Та це зовсім не означає, що в ній не залишилося слабких місць. Потрібно посилювати окремі позиції. Головне не помилитися у виборі.

- З тими гравцями, які прийшли цього року, ви, судячи з усього, не помилилися…

- Сказу так: вони виявилися справжніми футболістками. Дивлячись на них, прогресувала наша молодь, котра після завершення ДЮСШ не зовсім розуміла, де опинилася. Тож я вдячний дівчатам за допомогу, особливо Олені Ходирєвій, яка була лідером команди.

- Можна запитати про плани на наступний сезон?

- Мабуть, нас ніхто не зрозуміє, якщо ми тупцюватимемо на місці. Мусимо прагнути вищих цілей. Для цього потрібно зберегти колектив. Він ще далеко не розкрив свій потенціал. А про точкову селекцію я вже говорив…

 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: