"Нам не вистачило фарту", – президент Федерації біатлону України

20 березня 21:23
Переглядів: 144
бринзак

Українська збірна з біатлону завершила виступи в сезоні 2016/17. Загалом маємо три медалі на етапах Кубку світу, одну – на Чемпіонаті світу, і одну спортсменку, Юлію Джиму, у топ-10 загального заліку Кубка світу. За кількістю очок в рейтингу жіноча збірна посідає третє місце, чоловіча – шосте.

Громадське поспілкувалось із президентом Федерації біатлону України Володимиром Бринзаком про підсумки сезону, результати виступів жіночої та чоловічої збірної, перспективи молоді та очікування від наступного, олімпійського, сезону.

- Володимире Михайловичу, напередодні початку сезону спілкувалися з вами і ви зауважили, що ставите три основні цілі. Перша – це вдалий виступ на чемпіонаті світу. Жіночий квартет завоював «срібло» в естафеті. Цього достатньо, щоб назвати виступ українців вдалим?

- Ми націлювалися на Чемпіонат світу, звісно. Хто слідкував – пам'ятає, що ми постійно фінішували в безпосередній близькості до п'єдесталу пошани. Так було і з Сергієм Семеновим в індивідуальній гонці, коли він фінішував 5-м з відставанням в 38 секунд, і з Юлією Джимою, якій завадив «самостріл» - вона не змогла виконати останній вирішальний постріл і поборотися за «бронзу».

Результатами естафетних гонок я задоволений. Думаю, ми були на правильному шляху. Просто було багато факторів, які впливали на підготовку, особливо в жіночій команді. Також не було фарту, тому не все те, що ми планували, вийшло реалізувати. В біатлоні потрібно, щоб була удача, а її цього разу не було. Але сподіваюся, наступного року все буде по-іншому. Не може ж нам не щастити два роки поспіль!

- Друга ціль – «обкататися» в Пхьончангу, адже наступного року там проводитимуться Олімпійські Ігри. Наскільки вдало пройшла акліматизація спортсменів, як вона вплинула на результати та які висновки були зроблені задля покращення результатів наступного року?

- Важко було це все зробити, адже зараз спортсмени провели в Кореї лише близько тижня. Під час Олімпіади у нас буде більше часу для адаптації. Наразі доводилося лягати спати о 4 ранку і прокидатися о 12 годині дня, щоб не переходити на південнокорейський час, адже через декілька днів треба було повертатися в Європу і знову перелаштовуватися, аби продовжити виступи на етапах Кубку світу. Це було не дуже зручно для спортсменів. Але ми вже придумали для себе, як будемо готуватися до Кореї, де будемо проводити збори, у тренерів все прораховано і сподіваюся, що у нас все вийде.

В спорті важко прогнозувати, на кого із спортсменів можна розраховувати через рік. Перед Олімпіадою будемо дивитися н рівень підготовки, відбір буде проводитися за спортивним принципом. Звичайно, ми маємо надію на наш кістяк – це і Сергій Семенов, Дмитро Підручний, Артем Прима – серед чоловіків, і Юлія Джима, Ірина Варвинець, Анастасія Меркушина у жінок.

Сподіваюся, що і Віта з Валею (Семеренки – ред.), і Олена Підгрушна будуть серйозно готуватися до олімпійського сезону. Також не варто забувати про молодь, яка завжди має шанс себе проявити. Ми будемо готуватися ціле літо, постараємося створити комфортні умови для тренувального процесу, а вже восени-взимку будемо орієнтуватися на фізичну форму і робити відповідні висновки.

- І третя ціль – не забувати про зміну поколінь і «підтягувати» молодь. З цим завданням точно справилася жіноча половина команди – Анастасія Меркушина, Ольга Абрамова, Ірина Варвинець мали нагоду виступати на етапах Кубку світу. Наскільки ви задоволені їх результатами? І чому у нас традиційно внутрішня конкуренція вища саме серед жінок? А у чоловіків молодь не «підтягували» цього сезону.

- У чоловіків конкуренція не нижча. Просто є у нас, наприклад, такий тренер, Зоц Микола Миколайович, який не відпускає своїх підопічних до табору національної збірної. Тренерський штаб планував викликати Руслана Ткаленка на етап Кубку світу в Контіолахті, але його не відпустили. Наразі будемо вирішувати це питання і робити все можливе, аби подібні випадки не траплялися надалі. Всі мають розуміти, що національна збірна – це важливо. Подібна ситуація у нас була із Іриною Варвинець раніше, коли Микола Миколайович їй так само не дозволяв долучитися до першої команди, але з нею це питання було вирішене врешті-решт. Тепер треба розібратися із ситуацією з Ткаленком і зробити все можливе, аби надалі подібне не траплялося.

Виступами молоді я задоволений. У Насті Меркушиної це був перший «дорослий» сезон в кар'єрі. І сестри Семеренко, і Олена Підгрушна в її віці фінішували 65-ми – 70-ми. Насті треба набратися досвіду, «обкататися» серед світової біатлонної еліти, і все в неї буде добре. Радує інше – в усіх вікових категоріях на міжнародних змаганнях, де ми виступали цього сезону, є медалі – і на чемпіонатах світу, і Європи, і універсіадах ми завойовували медалі. Це означає, що у нас є хороша молодь – і серед дівчат, і серед хлопців.

- Чоловіча збірна цього сезону виглядала переконливіше, ніж минулого, вперше за останні роки посівши 6 місце в Кубку націй. Ви задоволені роботою Юрая Санітри?

- Я дуже задоволений, що є повне взаєморозуміння і співпраця між тренером і спортсменами. Його методики підходять нашим хлопцям. І ми бачили, що вони вже достатньо додали, особливо в естафетах, і в індивідуальних гонках вже покращили результати. І я сподіваюсь, що цей перший рік тренер придивлявся до хлопців. І наступного року вже буде ще краща, ще продуктивніша ця співпраця. Сподіваюсь, що будуть успіхи не гірші, ніж у дівчат.

- Після етапу в Рупольдингу, де Віталій Кільчицький продемонстрував феноменальну стрільбу та допоміг в естафетній гонці посісти четверте місце українському чоловічому квартету, він покинув табір збірної і впродовж сезону більше не виходив на старти. Розкажіть, що сталося, в чому суть конфлікту, та чи варто очікувати на його повернення до збірної?

- Це особисте питання пов’язане з медициною. я б не хотів проголошувати назагал. є проблема, яку не так просто вирішити. Цей вид спорту дуже серйозний і тому так сталося, що його прийшлось відправити і ми будемо думати і дивитися, консультуватися як далі буде, але поки цього не можу озвучити.

- І давайте підіб’ємо підсумки. Загалом – 4 медалі: 3 на етапах Кубка світу, одна на Чемпіонаті світу, та одна спортсменка в топ-10 – наскільки такі результати можна назвати оптимістичними, враховуючи, що попереду олімпійський сезон та, власне, Олімпійські Ігри?

- Кубки світу – це змагання комерційні. Для спортсменів – якусь копійку заробити, для вболівальників – повболівати. Все таки, нашу роботу оцінюють по Чемпіонату Європи, Чемпіонату світу, Олімпійських іграх. А Кубки світу – це як підготовчій етап, це отримання квот, щоб можна було «обкатати» наших спортсменів.

Ми не така держава зимова, щоб на такому серйозному рівні могли стабільно змагатись з Норвегією чи з Францією, у яких є всі умови і можливість тренуватись вдома, і їм психологічно набагато легше, ніж нашим спортсменам. Є багато питань, які ми не можемо вирішити так, як вони вирішуються в інших країнах. Тому ті виступи, які ми маємо, я вважаю, є абсолютно нормальними для нашої держави. Сподіваюсь, що ми збережемо такий потенціал, що ми збережемо наш український біатлон, який буде прославляти нашу країну, найголовніше на Олімпіадах, на Чемпіонатах світу.

 

За матеріалами: hromadske.ua
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити