Наша акробатична четвірка – п’ята в світі

31 липня 17:27
Переглядів: 275
Default Image

Підкоривши практично всі вершини юніорського і молодіжного світового та європейського п’єдесталів, львівська акробатична четвірка (Р.Романяк, К.Гнатюк, А.Москва, Р.Пецух) розпочала штурмувати дорослий рівень. На дебютному для себе чемпіонаті світу у польському місті Вроцлав вище названі студенти Львівського державного університету фізичної культури майже безпомилково виконали нову програму.

– Готуючись до першого старту на світовому рівні за програмою дорослих, були перероблені та складені нові композиції, включені нові елементи, – говорить тренер наших акробатів Аліна СЕНИЦЯ. – Складність дорослих  композицій значно відрізняється від юніорської програми. Були пошиті нові костюми для нової комбінованої вправи. Виконавши три кваліфікаційні вправи (балансова, темпова, комбінована) наша акробатична група п’ятою увійшла до фіналу, де змагання розпочинаються з «нуля», а почерговість виступів визначається жеребкуванням. Ми виконували фінальну вправу другими й у загальному заліку посіли п’яте місце. Попереду чоловічі групи Англії, Китаю, Росії та Білорусії. Зазначимо, що борячись за місце у фіналі, ми обійшли перший склад збірної України, бо на чемпіонат світу ми поїхали, як другий склад національної команди. Тому перший дебютний старт на світовому форумі за програмою дорослих став вдалим для нашої чоловічої групи. Нам приємно, що уболівали за нас тренери Росії, Молдови, Білорусії, Польщі, а до привітань після змагань приєдналися наставники Китаю, Австралії, Бельгії та, звичайно, України, – підсумувала Аліна СЕНИЦЯ.

Одним із учасників чемпіонату світу у Вроцлаві був кращий випускник ЛДУФК 2010 року Роман ПЕЦУХ.

–    Бути присутнім на зустрічі в ректора серед кращих випускників стало приємною несподіванкою для мене, – зізнався новоспечений випускник ЛДУФК Роман ПЕЦУХ. – Пригадую, що вже був у цьому кабінеті, коли університетом керував ще Мирослав Герцик, а нас, акробатів, вшановували після першого успіху на чемпіонаті Європи.

–    Які відчуття були під час нинішньої зустрічі з ректором ЛДУФК Євгеном Приступою?
–    Були спогади за всі чотири роки навчання, які пробігли, як одна мить. Починаєш аналізувати ті чи інші речі, починаєш усвідомлювати, що уже закінчилося навчання й ти уже випускник. З того дня трохи минуло часу й нині уже відчувається, що певну базу знань я отримав.

–    А улюблені предмети чи викладачі?
–    Важко сказати. Знаю точно, що неулюблених викладачів не залишилося. Кожен по-своєму викладав ту чи іншу дисципліну. Оскільки я ще здобуваю освіту в іншому навчальному закладі, то маю можливість порівняти викладання. Скажу, що в університеті фізичної культури рівень викладання доволі високий.

–    Закінчивши чотирирічне навчання на факультеті фізичного вихованння (бакалавр), думаєш продовжити навчатися у ЛДУФК?
–    Роздумую, що робити далі…

–    Наскільки важко було поєднувати навчання з тренувальним процесом і змаганнями, які забирають чимало часу?
–    На початках це було важкувато й незвично. Але людина до всього звикає. Тим паче, викладачі університету враховували, що ми тренуємося й виступаємо на змаганнях різного рангу. Хоча прибажанні можна встигати все. Не має нічого неможливого.

–    Романе, поділися враженнями від дебютного чемпіонату світу на дорослому рівні?
–    Від нашого виступу залишилися задоволеними ми і наші тренери. Тому навіть було почуття гордості, що достойно виглядали в когорті визнаних фаворитів світової акробатики.

–    Практично зі всіх міжнародних стартів по юніорах ви поверталися додому з нагородами. Цього разу їхали без медалей. Сумно було в автобусі?
–    Кожен сприймає це по-різному. Для нас головне – не сама медаль, а усвідомлення того, що ми виконали те, над чим працювали, до чого ретельно готувалися. Іншими словами – на максимумі можливостей відкатати програму. Думаю, нам це вдалося, за що отримали добрих слів від фахівців різних країн світу.

–    А яка спортивна мрія Романа Пецуха?
–    Стати чемпіоном світу у складі нинішньої чоловічої групи – Р.Романяк, К.Гнатюк, А.Москва, Р.Пецух. Раніше це була юнацька мрія, а тепер вона не така вже й недосяжна.

Роман ЦУНЯК, ldufk.edu.ua

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: