«Нива» має жити! «Нива» буде жити?..

14 квітня 14:21
Переглядів: 310
Default Image

Доволі несподіваним виявилося минулої неділі в післяобідню пору запрошення віце-президента ТзОВ «Футбольний клуб «Нива» і водночас президента однойменної обласної громадської організації Олега Садовського завітати за якихось дві з половиною години на зустріч спортивних журналістів із власниками головної команди Тернопільщини. Подібна терміновість, зазвичай, означає неабиякий інформаційний привід. Отож, знаючи про скрутне фінансове становище команди, здогадки можна було висувати найрізноманітніші. Від найоптимістичніших (невже знайшовся меценат, готовий порятувати футбольну гордість краю?) до найнеприємніших.

Запросивши гостей за столик у спортивному барі і пригостивши кого пивом, кого — соком, пан Олег розпочав з того, що роздав спеціальний випуск рекламно-інформаційного тижневика, на чотирьох сторінках якого, окрім заголовка і фотоілюстрацій, була розміщена його стаття саме з оптимістичною назвою «Нива» має жити!» Втім, одночасний докір, що, мовляв, лише таким чином потрібно підтримувати «Ниву», а не критикувати її у важкі часи, звісно ж, категорично не був сприйнятий більшістю із запрошених колег. Хоча б тому, що своїм професійним обов’язком вважають розповідати про реальний стан речей.

Можу лише здогадуватися, в якому дусі тривала б далі дискусія, але після приходу президента першої з двох організацій, які опікуються «Нивою», Степана Рубая Олег Садовський чомусь залишив тісну компанію. Мабуть, усе-таки, даремно. Двогодинне спілкування, участь в якому взяли також спортивний директор клубу Костянтин Лемішка, відомий у минулому футболіст Роман Мацюпа і ще один пан, чиє ім’я назву трохи пізніше, не сумніваюся, допоможе вкотре загострити через засоби масової інформації увагу до серйозних проблем, що їх вже не перший день має головна футбольна команда Тернопільщини.

До речі, не можу не віддати належне головному ньюсмейкеру зустрічі. Пан Степан знову, як на мене, залишив враження максимально відкритої людини, готової не ухилятися і від найнезручніших запитань. Фінансова ситуація власників клубу за період зимової паузи не поліпшилася. Їм самим з кожним днем все важче утримувати команду другого за рангом дивізіону вітчизняного футболу. Пропозиції створити відкрите акціонерне товариство, учасниками якого стали б як владні місцеві структури, так і бізнесмени, в конкретні кроки не перейшли. Не з вини теперішніх власників, переконаний президент. Готовність внести в статутний фонд те чи інше майно аж ніяк не розв’язувала чи не щоденної проблеми дефіциту коштів для поточних витрат на утримання команди. А звинувачення в нібито присвоєнні 380 тисяч гривень, виділених обласним бюджетом, Степан Рубай взагалі вважає ударом нижче пояса. Коли протягом трьох років він витрачав на команду власні гроші, апріорі питання їх використання не виникало. Так само, коли перед тим забезпечував команду Олег Садовський. Натомість перша за останні щонайменше п’ять років фінансова ін’єкція місцевої влади на підтримку єдиної в краї футбольної команди майстрів (зауважу, 200 тисяч виділила ще міська скарбниця) негайно викликала й підозри в недобросовісності тих, хто підставив «Ниві» плече в період суцільного безгрошів’я.

Повністю знівелював Степан Рубай і — вагаюся, як назвати — пропозиції чи докори моїх колег стосовно того, чому він із партнером, нарікаючи на неспроможність утримувати футбольне господарство професійного клубу, не передасть «Ниву» успішнішим приватним структурам. Черги придбати футбольний клуб не існує. Як не існувало півроку тому чи трохи більше й черги охочих стати учасниками відкритого акціонерного товариства. Вони громадилися хіба на язиці зопалу запрошених на роботу в структуру клубу окремих футбольних горе-ділків. Та це вже, схоже, неминучий атрибут хронічної економічної кризи. В ситуації, коли на порозі безвихідь, і пустотіла соломинка іноді помилково здається порятунком. Коли хочете конкретніше — мова про нібито наміри власника ФК «Львів» Юрія Кіндзерського. Він дві з трьох своїх професійних команд розпустив, було сказано журналістам, чого б то йому мала голова ще й за тернопільську боліти?

Тепер про найголовніше — про перспективи «Ниви». Команди не Рубая із Садовським чи когось іншого. Про перспективи улюбленої прихильниками футболу Тернопільщини «Ниви». Підтримуючи висловлену Олегом Садовським у згаданій статті ідею необхідності утримання футбольного колективу через громадську організацію, пан Степан не лише мені, а й моїм колегам видався не надто переконливим. Нехай справді «Барселона», утримання якої, як стверджує пан Олег, здійснюється за подібним принципом, і є на сьогодні кращим клубом на континенті. Біда лишень у тому, що гіркі українські реалії аж ніяк не порівняти із, як колись казали, «загниваючою європейською дійсністю». Існувати з прибутків від членських внесків, продажу квитків, абонементів, іменної атрибутики, рекламної і трансферної діяльності «Нива» й нині намагається. Не дуже то виходить.

Утім, Степан Рубай не здавався. Хоч і зізнався чесно, що вірить у можливість утримання команди майстрів громадською організацією відсотків на двадцять. Не довіряє громада мені із Садовським? Давайте оберемо її президентом одного з легендарних у минулому гравців Романа Мацюпу. Так само, як оберемо й нову громадську раду, яка б і контролювала всі надходження та витрати команди майстрів. Хочеш не хочеш — це вже я мимоволі став свідком слів, сказаних Степаном Рубаєм Романові Мацюпі після завершення зустрічі, — але робити щось конче необхідно. Ще дві-три гри — й команду взагалі ні на що буде отримувати.

Одне слово, як казав колись легендарний Штірліц, запам’ятовується остання фраза. І вона переконує, що поряд із життєствердним «Нива» має жити!» сьогодні зі всією гостротою знову на часі поставити інше словосполучення, із запитальною інтонацією: «Нива» буде жити?» І її обов’язково мають почути як новий голова обласної виконавчої влади (не знаю, чи є він футбольним фанатом; якби був, повірте, це відразу розв’язало б чи не більшість проблем), так і не новий голова обласної ради, який, наскільки розумію, довіри до нинішніх власників команди вже не має. А також - міська влада, яка цього року теж погодилася виділити, за словами Степана Рубая, двісті тисяч гривень, але від пропозиції спільного утримання «Ниви» знову відмовилася. Зрештою, почути маємо і всі ми. Може, справді, всі разом, кому не байдужа доля команди, скинемося. І тоді — начувайся, «Барселоно»! Нарешті в тебе з’явиться гідний конкурент. Думаєте, зловтішаюся? Анітрохи. Сумно все це…

Б.ДІКАЛЬЧУК, http://vilne.org.ua

P.S. Нарешті про рушницю на стіні. Вибачайте, про пана, якого не представив напочатку. Після матчу з «Енергетиком» власники клубу вирішили усунути від керівництва командою виконуючого обов’язки головного тренера Ігоря Біскупа. Детально про причини розповів журналістам Костянтин Лемішка. Дозвольте його не цитувати. Через те, що з аргументами спортивного директора ми з колегами не погодилися. Як би там не було, а новим головним призначено Едуарда Павлова. Колишній гравець друголігових команд має досвід тренерської роботи в броварському «Нафкомі», обох княжих колективах Юрія Кіндзерського. Новий спеціаліст запевнив, що і за наявних умов постарається домогтися з підлеглими виконання поставленого завдання — збереження прописки в першій лізі. Першим його випробуванням став перенесений з понеділка на вчора через оголошений в Україні день жалоби виїзний поєдинок 23 туру з білоцерківським «Арсеналом».

P.S. S. Перший млинець виявився для Едуарда Павлова доволі таки глевким. «Арсенал» переміг «Ниву» з рахунком 4:0.

 

 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: