Олександр Чижевський: "У новому сезоні хочемо виступити не гірше, ніж в минулому"

06 липня 08:17
Переглядів: 139
Олександр Чижевський

Молодіжна команда «Карпат» минулий сезон завершила на «бронзовій» сходинці турнірної таблиці – це найкращий результат молодих «левів» за останні сім років, після чемпіонства у сезоні-2009/2010. Однак сьогодні це хоча й приємна подія, але вже історія. Наразі найближчий резерв «зелено-білих» проходить навчально-тренувальні збори. Про хід підготовки до нового сезону Інформаційному центру ФК «Карпати» розповів старший тренер команди Олександр Чижевський. 

– Останню гру минулого чемпіонату ми зіграли 30-го травня, після чого пішли у відпустку. Але відпочивали не довго – менше двох тижнів. Вже 13-го і 14-го червня пройшли медобстеження та склали тести, а 15-го числа провели перше тренування, – почав розмову Олександр Арсенійович. – Перший етап, упродовж якого багато уваги ми надавали функціональній підготовці, тривав рівно десять днів. Втім, «фізикою» ми займалися на одному з тренувань, яких було щодня по два. А на іншому занятті працювали й з м’ячами, але знову ж таки багато вправ було швидкісного характеру. Провели ми й двосторонню гру з нашою першою командою. Грали у форматі три тайми по 30 хвилин. Гра закінчилася нашою поразкою – 1:3. Напевне, було б дивно, коли результат був би іншим – все ж ми грали проти команди, для якої готуємо поповнення. У цій грі головним завданням було отримати ігрову практику та навантаження. А завершили ми перший етап товариською грою на виїзді проти луцької «Волині», що відбулася 24-го червня.

– І що ви скажете про команду Віталія Кварцяного, яка готується до виступів у Першій лізі Чемпіонату України?
– Та відверто кажучи, мене більше цікавила моя команда. А «Волинь», як завжди, формується з гренадерів – це ж усім відомо, яких саме футболістів прагне бачити у своїй команді Віталій Володимирович. До речі, в матчі з нами у «Волині» виходило на поле 27 гравців – тож конкуренція там ще та. Але більше нічого вам не скажу, бо упродовж гри був зосереджений на діях своїх підопічних. 

– І як, грою своєї команди ви залишилися задоволені?
– Грою так, а от результатом ні. Як я вже казав, ми упродовж десяти днів проводили по два тренування з дуже серйозними фізичними навантаженнями. Навіть у день проведення двосторонньої гри з нашою основою ми зранку провели повноцінне заняття функціонального характеру. Тож до гри проти «Волині» ми спеціально не готувалися і грали на фоні навантажень. Тим не менше, команда дуже добре бігла вперед і швидко поверталася назад. Не буду надто скромним і скажу, що «Волинь» ми повністю переграли. Особливо в першому таймі, коли створили багато моментів і забили три хороші голи. Спочатку Стасишин виконав простріл, а Лебеденко, опинившись у потрібному місці в потрібний час, замкнув дальню стійку. Далі Толочко обікрав суперника на їхній половині і метрів з сорока точно пробив по воротах, які необачно залишив голкіпер. Ну а третій забив Заїкин, причому зробив це по-футбольному дуже майстерно: прийнявши м’яч, на замаху обіграв захисника і з правої з меж штрафного пробив у правий від воротаря кут. 

– А що завадило забити в другій половині поєдинку?
– Ми ж грали не матч чемпіонату, а фактично перший контрольний спаринг. Тож по перерві ми випустили на поле цілу низку молодих гравців, які зовсім недавно, грали у юніорській першості. Скажу, що вони також відіграли досить непогано. І в другому таймі ми мали кілька хороших моментів, але забити не вдалося. Десь бракувало свіжості, а десь на заваді стало хвилювання. Адже гра хоча й товариська, але ж кожен молодий гравець хоче довести, що він може бути корисним у молодіжній команді. Я хлопцям перед грою прямо сказав, що саме зараз, в товариських матчах не бійтеся брати гру на себе, покажіть, що ви не тільки хочете, а й можете грати у футбол. Все ж на рівні юніорського та молодіжного чемпіонатів футбол різниться і то суттєво. Тому не кожен, хто себе добре проявив у U-19, може так само ефективно грати і першості U-21. Саме в цих іграх ми й повинні визначитися, на кого можемо розраховувати у ході нового сезону. 


– Ви кажете, що «Волинь» ви переграли, але ж гра закінчилася з рахунком 3:3.

– Так я ж і казав, що залишився задоволений грою, але не результатом. Вони фактично три рази по наших воротах пробили і три голи забили. Перші два за рахунку 1:0 на нашу користь провів Артем Дудік. В обох моментах наша середня лінія припускалася тактичних помилок, дозволяючи Дудіку без перешкод наносити удари по воротах. Він своїми шансами й скористався – забив красиві голи з-за меж штрафного. Одразу скажу, що до Сілецького, який стояв у воротах, у мене претензій не було. Ну а в другому таймі чисто технічний брак одного з наших гравців (прізвище називати не хочу з педагогічних міркувань) призвів до «обрізки» і нам забили з швидкої контратаки. Тож нічия – 3:3, а після двох вихідних, 27-го червня, ми заїхали на базу і почали двотижневий збір, готуючись на базі нашої першої команди в Брюховичах. 

– Зараз уже більше працюєте над тактичними моментами?
– Так, але не тільки. Звісно, що піднімаємо й функціональний рівень готовності гравців, але тепер уже робимо це через вправи з м’ячем та через контрольні товариські матчі. На цей етап ми запланували чотири матчі – два вже зіграли, а ще два попереду. Перші два, проти команд Другої ліги – івано-франківського «Прикарпаття» і тернопільської «Ниви», ми грали у себе: в Дублянах та на базі в Брюховичах. В них ми також надавали ігрову практику усім, хто зараз є в нашому розпорядженні, а от в двох наступних матчах, проти ще одної команди Другої ліги, стрийської «Скали» та з рівненським «Вересом», який готується до дебюту в українській Прем’єр-лізі, ми вже будемо награвати той склад, який плануємо на перші матчі чемпіонату.

– «Прикарпаттю» ви поступилися 0:1. Хороша команда у Володимира Ковалюка?
– Непогана, в ній є чимало вже досвідчених футболістів. Спаринг вийшов корисним. Той факт, що програли, мене не тривожить – головне, молоді наші хлопці показали непоганий футбол в матчі проти дорослих мужиків. Ми і цей поєдинок також грали на фоні навантажень. Зранку провели тренування, але при цьому на установці гравці отримали завдання намагатися діяти на максимальних швидкостях. І перші хвилин 25 ми мали перевагу, створили моменти, але не забили – свіжості бракувало. Далі була рівна гра, в якій ми знову ж таки нічим не поступалися достатньо серйозному супернику. Ну а гол пропустили через свою грубу помилку: при кутовому примудрилися залишити самого Ігоря Худоб’яка (але не Худіка, а Халка – Авт.) і він головою пробив у протихід Мозілю. Ми могли відігратися, але з реалізацією того дня у нас явно не склалося. 

– Зате «Ниві» ви забили аж тричі...

– Могло бути й чотири, але Карпенко не забив пенальті. Я вже навіть не знаю, що з ним робити. Знову мав не один момент, але реалізація рівна «0». Щоправда, в кінці він все ж забив, але там так вийшло, що коли Ігор бив штрафний удар, у них стінка «розсипалася». Можливо, цей гол поверне йому впевненість, бо проблеми в Ігоря однозначно лежать у психологічній площині. Побачимо, хочеться вірити, що все в Карпенка налагодиться, бо гравець не без таланту. Але нападник, який не забиває, не може претендувати на місце у складі. 

– «Нива» повертається до Другої ліги. Тернополяни суттєво поступаються івано-франківцям?
– Я б не сказав. По грі практично дві рівні команди. Щоправда, у «Прикарпаття» більше досвідчених гравців, до того ж і склад уже непогано зіграний. А у «Ниви» ставка робиться на молодь. Та я думаю, команда потроху, як то кажуть, обітреться і все у них буде гаразд. Наскільки я знаю, з фінансами у них все гаразд, тож і якісь більш-менш серйозні завдання будуть перед «Нивою» ставитися. 

– Які завдання стоятимуть у новому сезоні перед молодіжною командою «Карпат»?
– Поки що ніхто нічого нам з керівництва клубу не говорив. Але так само було й минулого сезону. Головне, що від нас вимагається – готувати молодь для першої команди. Але я завжди кажу, що грати у футбол без турнірних завдань не можна. Навіть на вулиці, коли грають діти, кожен прагне, щоб його команда перемогла. От і ми, як і рік тому, перед стартом сезону проведемо збори і поставимо перед собою конкретну турнірну мету. Думаю, щонайменше команда буде намагатися виступити не гірше, ніж в минулому чемпіонаті. 

– Ви згадали про минулий сезон. Зрозуміло, що результатом ви задоволені. А що скажете про гру?
– Коли ставиться мета на сезон і в підсумку її вдається досягнути, то в цілому не можна бути незадоволеним. Тому я ще раз вдячний команді, вдячний усім хлопцям за сезон. Ну а грою повністю задоволеним тренер не може бути ніколи. Навіть коли виграються самі престижні турніри, тренер завжди знайде у грі своєї команди недоліки – адже межі досконалості немає. Тому і я також проаналізувавши кожну гру, кожну частину чемпіонату, зробив свої висновки, аби покращити якість гри, а це не можливо зробити без покращення ефективності тренувального процесу. Для себе я почерпнув дуже багато інформації, але не думаю, що вболівальникам буде цікаво так детально з усім цим ознайомлюватися. Та й зрештою є такі речі, такі моменти в тренерській роботі, які не виносяться на широкий загал – це все наша робоча «кухня». 

– Третє місце – це добре. Однак скажіть, а можна було виступити краще, наприклад, поборотися за «срібло»?

– Думаю, що в принципі, так, могли ми стати другими. Але для цього не можна було допускати такого провалу, який у нас стався в першому колі, коли ми програли три матчі поспіль з великим рахунком. Це були ігри з «Дніпром», «Волинню» та «Динамо». Скажу відверто, я й зараз не розумію, що тоді трапилося з командою. Більше того, зізнаюся, що не хочу навіть згадувати про ті ігри, не то що розбиратися, що там було й чому. Головне, ми вийшли з того піке, причому зробили це доволі швидко. Я завжди казав і повторюся ще раз, що завжди вірив і вірю своїм гравцям. Бо коли немає довіри між тренерським штабом та командою, то тренерам краще піти з роботи. На жаль, стався у нас і провальний матч у другій частині сезону, коли нас вдома переграла луганська «Зоря» (1:2). Але з того матчу ми зробили правильні висновки і напевне символічно, що саме перемога над «Зорею» на її полі фактично остаточно нам гарантувала бронзові медалі. Я думаю, усі добре розуміють, що пройти увесь чемпіонат без жодного зриву – справа нереальна. Були провальні матчі і в «Динамо», яке в молодіжній першості за підбором гравців стоїть на порядок вище за усі решта команди. Я тому й казав, що за друге місце ми могли б поборотися, але за перше – ні. З «Динамо» на молодіжному рівні конкурувати в Україні зараз не може практично ніхто. Але нашими матчами з «Динамо» в другій частині чемпіонату я залишився дуже задоволений. Удома з киянами ми взагалі зіграли один з кращих матчів сезону і не випадково здобули в ньому вольову перемогу. Ну а в гостях хоча й програли, але зіграли дуже гідно і якби нам трохи фарту, то могли й зачепитися за очки. 

– Напевне, не помітити прогрес у грі вашої команди між матчами восени і навесні не зміг би навіть сліпий. За рахунок чого команда додала після зимової перерви?
– Ну а за рахунок чого можна прогресувати в футболі? Як і в будь яких інших видах спорту, рецепт один – якісна робота на тренуваннях. Ми дуже плідно попрацювали минулої зими. Спочатку у Львові заклали хороший фундамент функціональної готовності, а потім провели збори в Туреччині, за що я не можу не подякувати керівництву нашого клубу, яке в такий непростий для усіх нас час, знайшло можливість молодіжну команду разом з основною відправити на закордонні збори. Тренуючись і проводячи спаринги поряд з першою командою та на очах її тренерського штабу, хлопці не могли не працювати з повною самовіддачею. Ну й звісно зіграли свою роль хороші спаринги – майже усі товариські матчі ми провели проти дорослих команд досить пристойного рівня. Самі розумієте, коли молодий гравець грає проти дорослих мужиків, то він й сам у футбольному плані дорослішаєш значно швидше. Мені, як тренеру молодіжної команди, дуже приємно, що на її гравців звертають увагу тренери головної команди клубу. От і зараз на тренувальні збори до Польщі з основою поїхали Назар Виздрик та Андрій Бусько. Тепер усе залежить від них – проявлять себе, не змарнують шанс, значить гратимуть у першій команді. І також це наочний приклад для інших молодих гравців як молодіжної команди, так і юніорської – вони бачать, що за ними слідкують, що на них розраховують. А значить треба ще більш ефективно тренуватися, прояляти себе в іграх і тоді й тобі також нададуть шанс. Я завжди кажу своїм підопічним, що потрібно грати якомога краще кожному з них. Але не менш важливо й перемагати командою і боротися в молодіжній першості за найвищі місця. Тільки коли команда виграє, тільки коли вона знаходиться на верхніх місцях у турнірній таблиці, лише тоді починають слідкувати за її гравцями. Ніхто, ніколи не запросить до першої команди клубу гравця з молодіжної команди, що плентається в хвості турнірної таблиці і чергує поразки з вимученими нічиїми. Тих, хто весь час програє, хто знаходиться внизу – у серйозному футболі ніхто не помічає. 

– На останок давайте поговоримо про те, що чи не найбільше цікавить вболівальників у міжсезоння. Маю на увазі про кадрові зміни в складі. 

– Я можу говорити лише про те, якою в цьому питанні є ситуація станом на сьогодні. Ви повинні розуміти, що молодіжна команда працює на головну команду клубу, а значить наш склад напряму залежить від рішень її тренерського штабу. Звісно, я б хотів, аби, наприклад, вище згадані Виздрик та Бусько і в наступному сезоні грали за молодіжку – вік їм дозволяє. Але ж футболісти повинні прогресувати і прагнути розвиватися. Тому я буду тільки дуже радий, коли вони закріпляться в першій команді. Ну а ми тоді будемо шукати їм заміну в себе, у юніорській команді. Тому хто саме розпочне сезон в якій команді, визначиться вже після того, як перша команда повернеться з тренувальних зборів у Польщі, а ми завершимо підготовку вдома. 

– І все ж, можете сказати, хто пішов з команди, чи є у вас потенційні новачки?
– Коли говорити про зміни, то ми розпрощалися з чотирма гравцями: воротарем Віталієм Данилівим, захисником Володимиром Скотаренком, крайнім півзахисником Дмитром Полюганичем та нападником Володимиром Гладким. Вони усі непогані футболісти, але у нас вони програють конкуренцію іншим гравцям – не попадають у склад. А вік у них такий, що чекати вже немає часу. Тому кожному з них краще шукати собі нову команду. Що ж до придбань, то є в нас один хлопець на перегляді. Хто саме, говорити наразі не можу, бо питання остаточно ще не вирішено. Поповнила ж нашу команду низка гравців з «Карпат» U-19. Але знову ж таки, наразі вони проходять збори з нами, але де гратимуть – покаже їхній рівень готовності та час. Скажу, що претензій до них в плані самовіддачі у мене за великим рахунком немає. Однак кожному з них необхідно десь перебудуватися, перш за все внутрішньо, у психологічному плані. Адже грати на юніорському рівні – це одне, а на молодіжному – зовсім інші тут вимоги. Тому подивимося, як вони себе проявлять. Попереду у нас ще два контрольні матчі. Після них й будемо визначатися, кого заявимо на новий чемпіонат.

За матеріалами: fckarpaty.lviv.ua
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити