Підсумки року. "Карпати". Шарлатани з великої дороги

28 грудня 14:30
Переглядів: 1181
карпати динамо

Ілюзії зникли навіть у "Завжди вірних". Під час матчу другого кола поточного чемпіонату проти київського "Динамо" на фанатському секторі львів’ян з’явилася розтяжка – "Дим, продай "Карпати". То була логічна реакція ультрас на тривалу епоху занепаду улюбленого клубу. Реакція, мабуть, запізніла, бо очевидною ситуація в "Карпатах" виглядає давно. І хоч найвірніші прихильники львів’ян трохи раніше й писали, що "риба гниє з голови, а "Карпати" - з Носа", однак реалії трохи інші. Звісно, Юрій Дячук-Ставицький, Ігор Дедишин, Іґор Йовічевіч, Олег Смалійчук свій вклад у падіння найпопулярнішого галицького клубу, наприймавши дивних, а іноді просто абсурдних рішень, зробили.

Але разом з тим очевидне й інше. Усі вище перераховані панове – лишень інструменти в руках головного керманича "Карпат". Петро Димінський сколихує футбольну спільноту України з перших днів своєї появи на чолі "зелено-білих". Експерименти над "Карпатами" тривають вже упродовж 16-ти років і щораз клуб пробиває усе нове й нове дно. І що львів’яни досі мають статус колективу елітного дивізіону, заслуга не стільки їхня, скільки загального стану футбольного господарства в нашій державі.

У посткононівську епоху "Карпати" знаходяться на грані вильоту ледь не щороку. Виняток становить лише сезон-2013/2014, коли командою керував Олександр Севідов. У 2013-му львів’яни зберегли елітний статус лише тому, що нижче опинилися зовсім недієздатні "Говерла" і запорізький "Металург". У 2015-му найперше в зв’язку з бойовими діями на сході держави понизився у класі "Маріуполь" і розпався донецький "Металург". У 2016-му збанкрутували "Металіст", "Говерла" і запорізький "Металург" а навесні цього року львів’ян врятувала криза у "Волині" й "Дніпрі".

В нинішньому чемпіонаті теж є команда, яку власники попервах пустили за течією. Але розпочавши сезон молодіжним складом, кам’янська "Сталь" ще може змінити пріоритети і за збереження місця в Прем’єр-лізі поборотися. А отже навесні 2018-го мана небесна для "Карпат" може нарешті вичерпатися.

ТРАНСФЕРНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Влітку право проводити над командою експерименти перейшло від Юрія Дячука-Ставицького до Олега Смалійчука, постаті в українському футболі загалом нової. Точніше, досі пан Смалійчук залишався в тіні. Перед паном Димінським він зміг прислужитися найперше тим, що прилаштував у Іспанії трьох вихованців клубної академії – Мар’яна Шведа, Олексія Гуцуляка і Василя Кравця. Цей факт втішив керівника львівського клубу, мабуть, більше, ніж потрапляння "Карпат" навесні 2010-го у єврокубки. Підготовка сировини для фарм-клубів команд з топ-чемпіонатів – ось він, головний пріоритет розвитку "Карпат"! Дарма, що Швед у "Севільї" і Гуцуляк у "Вільярреалі" з різних причин не прижилися і нині успішно повернулися на круги своя.

Пан Смалійчук знає, що робить. Аргентинсько-іспанського фахівця Даріо Друді він запросив на посаду спортивного директора "Карпат" вже після того, як футбольна спільнота поглузувала з власника кропивницької "Зірки" Максима Березкіна. Влітку 2016-го пан Максим теж очікував авторитетного спеціаліста з досвідом роботи в іспанській Примері, гучно цю подію анонсував, встиг відправити у відставку ні в чому не винного Сергія Лавриненка. А потім до Кропивницького приїхав сеньйор Друді з кількома дивними футболістами за компанію. Максим Березкін у футболі постать, звісно, нова, однак ошукати не вдалося навіть його. Швидко збагнувши, що й до чого, президент "Зірки" змушений був зберігати хорошу міну при поганій грі. І приставив до "тренера" Друді, котрий у клубі Примери працював, але лише в чомусь на кшталт інформаційного відділу, помічника Віктора Догадайла.

Власне, з допомогою Віктора Гавриловича "Зірка" й протрималася перший час на плаву. Настільки, що не посвячені у тонкощі вболівальники щиро обурювалися, навіщо пан Березкін відправив через якихось два місяці Друді у відставку.

Здавалося б, кумедна сторінка перегорнена. Однак несподівано про Друді згадали знавці футболу у Львові. Щоправда, стати тренером Даріо на цей раз не наважився. Натомість приїхав у "Карпати" саме з ініціативи нового спортивного директора ще один видатний іспанський спеціаліст Серхіо Наварро. Разом із запрошенням загадкового тренера у Львові розпочалася вражаюча за абсурдністю селекційна робота, аналоги якій можна відшукати хіба в середині першого десятиліття 2000-х, коли в українському чемпіонаті спостерігалася справжня безконтрольна леґіонерська пошесть. З того часу менеджери вітчизняних клубів начебто помудрішали і котів у мішку вже майже не купували. Однак у нинішніх "Карпатах" продемонстрували, що навіть найнедолугіша історія іноді має властивість повторюватися.

З Кропивницького Друді привіз із собою ефектного центрбека Федеріко Перейру, котрий в осінній частині в основному лікувався, а коли грав, то виробляв на полі таке, що іноді ставало страшно. Інші іноземці були в нашому чемпіонаті новачками абсолютними. Мова про оборонця Ґвідо Кортеджано, хавбеків Маріо Аркеса, Франсіско Ді Франко, Фернандо Тіссоне, Хорхе Карраскаля, нападника Себастьяна Рібаса. Останній навіть встиг одного разу відзначитися, але рівень гри продемонстрував настільки низький, що від його послуг клуб відмовився всього після чотирьох проведених матчів. Клас Аркеса проявився у матчі з "Ворсклою", коли авантюрного іспанського "хвилеріза" розчавив у середині поля В’ячеслав Шарпар. Врешті, пішов Маріо через лічені після Рібаса тижні.

Інші то грали, то щезали, то знову з’являлися. Перейра провів лише три поєдинки. У першому з них допустив вражаючу за своєю елементарністю помилку, яка призвела до гри рукою, пенальті у ворота "Карпат" і нічиєї у матчі з "Зіркою". Так само провально Перейра відіграв і проти "Ворскли". Кортеджано, якому навидавали неймовірну кількість авансів, непогано виглядав у стартовому матчі проти "Зірки" зліва в обороні, але потім був переведений у центр, де дивився відверто провально. "Бенефісом" італійця став програний командою 1:6 матч проти "Вереса".

Ді Франко, Карраскаль і Тіссоне на тлі решти виглядали трохи привабливіше. Однак справжній рівень підстаркуватого італійського хавбека Тіссоне продемонстрував у кубковому матчі харизматичний капітан "Прикарпаття" Володимир Боришкевич. Його перехоплення і м’яч у львівські ворота – яскрава ілюстрація грі "Карпат" і їхніх леґіонерів в осінній частині загалом.

Помітно здали за час перебування в Іспанії Мар’ян Швед та Олексій Гуцуляк. Принаймні користі від їхнього повернення в рідні пенати "Карпати" восени не мали майже жодної. Майже, якщо не враховувати дій Мар’яна у другому таймі заключного матчу проти "Вереса". Якщо Швед ще може виправдати бліду гру тривалим відновленням після травми, то в Гуцуляка "обтяжуючих факторів" немає. Зрештою, про нього окремо поговоримо в одному з наступних підпунктів.

Так само невдалим виявився експеримент з залученням у "Карпати" іншого українського іспанця Юрія Ткачука. Після провальних матчів проти "Динамо" у Києві і "Сталі" у Львові ілюзій стосовно можливостей Юрія тренерський штаб уже не мав. Так само не виправдало себе запрошення у "Карпати" лівого оборонця Олександра Османа, нападника Романа Дебелка і вінґера Редвана Мемешева. Точніше, останнім особливих шансів ніхто й не давав. На відміну від іншого форварда Леоніда Акулініна, який після відставки Наварро і призначення Сергія Зайцева з’являвся на полі регулярно, а на фініші першої частини сезону навіть став повноцінним гравцем основи.

Ось і вийшло, що при великій кількості екзотичних новобранців справді корисними для "Карпат" з новачків були лише перевірені бійці. Артем Федецький повернувся до Львова після п’ятирічної паузи, закривши очі на давній конфлікт з паном Димінським і підсилив центральну вісь оборони, а хавбек Сергій М’якушко заграв так сильно, що удостоївся виклику від наставника збірної України Андрія Шевченка.

Не змогли "Карпати" з допомогою масової довкомплектації компенсувати основної втрати. З переходом Миколи Матвієнка до "Ворскли" проблемним став лівий фланг оборони. Ні згадувані Кортеджано і Осман, ні вихованець клубної академії Орест Лебеденко замінити збірника повноцінно не зуміли. Втрати ж досвідчених Євгена Боровика, Євгена Зубейка, Олексія Дитятьєва, Артема Філімонова, від послуг яких відмовився Друді, серйозно на грі команди не позначилися.

ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ

Зважаючи на не вельми щільний графік матчів і аж занадто роздуту обойму виконавців, проблем з фізичною готовністю у "Карпат" не могло бути за визначенням. З функціональної точки зору Серхіо Наварро підвів підопічних до сезону в доброму стані. Проблеми команди знаходилися не у "фізичній", а в тактичній та ігровій площинах. Наварро обставив себе великою кількістю ігрового баласту, а Зайцев витратив чимало часу, щоб у тому баласті розібратися.

ТАКТИЧНА ГНУЧКІСТЬ

Який із Серхіо Наварро тренер, великою мірою дізнатися не вдалося. Точніше, виглядало, що не тренер він з точки зору професійного футболу взагалі. В принципі, самостійно на високому рівні іспанець ніколи й не працював. Лише з юнаками "Кастельйону" на зорі кар’єри. В російському "Рубіні" в 2011-2013-му Серхіо був одним з помічників Курбана Бердиєва і виконував те, що йому говорив Рауль Ріанчо. Впродовж трьох докарпатівських років Наварро обіймав адміністративні посади у "Вільярреалі".

Зрозуміло, що якесь поняття у футболі іспанець мав. Він намагався сповідувати улюблений для пана Димінського атакувальний стиль гри, розставляв підопічних за схемою 1 – 4 – 1 – 4 – 1 чи 1 – 4 – 1 – 2 – 2 – 1. Можливо, тактика й була б ефективною, однак ні Маріо Аркес, ні Юрій Ткачук не змогли впоратися з ключовою в цих схемах роллю "хвилеріза". В Маріуполі Наварро спробував на цій позиції навіть Федецького, але ні до чого доброго ці експерименти не призвели. Після того в команді з’явився Тіссоне, але розгромом від "Вереса" львівська епопея для Наварро завершилася.

У Сергія Зайцева команда перейшла на гру в три центральних оборонці, а в опорній зоні, яка цьогоріч стала найпроблемнішою у побудовах львівського клубу, окрім Тіссоне, грали Олег Голодюк, Ігор Худоб’як, Амбросій Чачуа, Дмитро Кльоц. Врешті, Зайцев затримався на посаді не набагато довше, ніж його попередник. Сергій Ларіонович зумів навести лад в обороні і завдяки цьому, штрафним М’якушка і дикому фарту в зустрічі "Зорею" команда набрала у дев’яти матчах чемпіонату вісім очків. В атаці "Карпати" Зайцева виглядали відверто беззубими.

У відставку Зайцев пішов після поразки 0:1 від "Маріуполя" в 16-му турі. У трьох заключних матчах "Карпатами" керував дует Друді-Бойчишин, який зупинився на схемі 1 – 4 – 2 – 3 – 1.

Результативні помилки: Лобай – 4, Гуцуляк – 4, Федеріко Перейра – 3, Д. Мірошниченко – 3, Картеджано – 3, Тіссоне – 2, Сениця – 2, Лебеденко – 2, Маріо Аркес – 1, Худоб’як – 1, Ю. Ткачук – 1, Ф. Ді Франко – 1, Чачуа – 1, М. Швед – 1, Артем Федецький – 1, Андрій Нестеров – 1, Голодюк – 1

Забивають "Карпати" жахливо мало. Статистика результативних комбінацій демонструє, що найпроблемнішим для "Карпат" після того, як у "Ворсклу" перейшов Матвієнко, є лівий фланг. Звідти львів’янам шість разів забили суперники, а самі карпатівці за дев’ятнадцять з половиною матчів сподобилися з цієї зони лише на одну результативну акцію. Також кидається у вічі, що жодного м’яча "Карпати" не провели після розіграшів кутових.

Центральна вісь оборони залишається найвразливішою через непереконливу гру стопперів, а найперше – виконавців опорної зони. При цьому варто відзначити одну деталь: стоппер Андрій Нестеров, котрий мав найбільше серед карпатівців помилок у попередньому сезоні, восени 2017-го промахнувся результативно лише раз. Вочевидь коли поряд діють майстри рівня Перейри, Кортеджано, Тіссоне, Лобая чи новачки калібру Сениці, футболісти з досвідом Нестерова виглядають ледь не метрами.

ОПТИМАЛЬНИЙ СКЛАД

В команді, у якій протягом чотирьох місяців змінилося три тренери, такого поняття як оптимальний склад не може існувати за визначенням. Достатньо сказати, що основа "Карпат" не мала сталого вигляду навіть у період діяльності когось із окремо взятих наставників. Загалом серед 32-х футболістів, які впродовж осінньої частини сезону виходили на поле бодай раз, стабільними виконавцями основи можна назвати лише чотирьох – Федецького, Голодюка, Тіссоне і М’якушка. То за умови, що Артем встиг пограти на обох флангах і в центрі оборони, а в одній зустрічі діяв в опорній зоні.

Найчастіше – по 15 разів – на поле з’являлися Мірошниченко та Худоб’як, але назвати на проміжному фініші їхні позиції міцними язик не повертається. Мірошниченко помиляється надто часто, а на 32-річного Худоб’яка додатково тисне не лише фізичне, а й психологічне навантаження. Ігор, звісно, лідер клубу, в кожному матчі він віддається на полі сповна, однак історії зі знятою після матчу з "Вересом" футболкою, реакція на висловлювання дружини, франківські "братуха, погроми" помітно підірвали бойовий дух капітана. Після тих подій він з’являвся на полі не так регулярно.

На старті сезону основним воротарем вважався Мисак, однак після п’яти м’ячів у Києві від "Динамо" тренерський штаб вирішив посадити Романа на лаву і почав довіряти його молодшому тезці Підківці. У центрі оборони оптимальною виглядає пара Федецький – Нестеров, хоча не менше за Артема і Андрія в основі з’являвся Іван Лобай. Крім того, не можна забувати, що певний час основними вважалися такі дивакуваті персонажі, як Кортеджано і Перейра, а у виїзній зустрічі проти "Олександрії" тренерську довіру отримав молодий Володимир Сениця. Зіграв він невдало, допустив дві результативних помилки і потім був звинувачений у здачі матчу. Вочевидь на тому кар’єра 20-річного вихованця клубної академії у "Карпатах" й завершиться.

Справа в обороні найчастіше діяв Денис Мірошниченко, хоча в окремих поєдинках ці функції виконували Федецький чи Павло Ксьонз. Позиція лівого бека після переходу Матвієнка у "Ворсклу", як було сказано вище, стала найпроблемнішою. Там пограли молодий Лебеденко, Мірошниченко, Федецький, Кортеджано, Осман, а завершилося все тим, що Сергій Зайцев, а потім і Даріо Друді перевів у захисну ланку Гуцуляка. Причому грав Олексій на цій позиції і за схеми з трьома центральними оборонцями, і в розстановці 1 – 4 – 2 – 3 – 1.

Основними опорними хавами можна вважати Олега Голодюка та Фернандо Тіссоне. Обоє досвідчені, проте італієць виглядає занадто повільним. Справжніх конкурентів у Олега і Фернандо немає. Точніше, таким міг би бути Амбросій Чачуа, але йому тренерські штаби Зайцева і Друді надто довіряти не схильні. Помітно деградував в умовах нинішнього хаосу Дмитро Кльоц, зовсім списали нинішні наставники Назара Вербного, котрий у минулому сезоні якийсь час був гравцем основи.

Серед атакувальних хавбеків тренери останнім часом робили ставку на тріо М’якушко – Карраскаль – Ді Франко, але при цьому постійно випускали замість когось із двох останніх Худоб’яка. В нападі ж начебто не було альтернативи Олександрові Гладкому. Але в нинішній ситуації знітився навіть виконавець настільки досвідчений. Один м’яч у дев’яти проведених поєдинках – тому найліпше свідчення. В кінцівці сезону Олександр з невідомих причин не грав взагалі.

НАЙКРАЩИЙ ГРАВЕЦЬ

Про це смішно говорити, але з трьома забитими м’ячами (два з них – зі штрафних з найдальніх дистанцій) Сергій є найкращим в осінній частині сезону бомбардиром "Карпат". М’якушко – мабуть, єдиний у нинішній обоймі виконавець, який не звертав уваги на все те свавілля і просто грав. Виходив, викладався і працював на своє ім’я. Перейшовши в "Карпати" з "Ворскли", Сергій вчепився за свій шанс настільки, що став ігровим, а не лише духовним лідером львівського клубу. Великою мірою про роботу Сергія Зайцева на тренерській посаді відгукуються на тлі інших осінніх тренерів "Карпат" позитивніше завдяки двом фантастичним штрафним у виконанні М’якушка, які принесли галичанам чотири очки в зустрічах з "Ворсклою" і "Динамо". За грою ці поєдинки "Карпати" програли, але виконавська майстерність М’якушка зробила дива.

Врешті, старання Сергія не залишилися непоміченими. У листопаді він отримав запрошення від Андрія Шевченка і, вийшовши наприкінці товариського матчу зі словаками на заміну, став 15-м в історії "Карпат" гравцем національної збірної України.

РОЗЧАРУВАННЯ

У нинішній ситуації радше варто вести мову про тих, хто розчарував у сучасних "Карпатах" менше за інших. Федецький, іноді Худоб’як з Голодюком, епізодично Карраскаль, Тіссоне й Ді Франко. Звісно, М’якушко. Не провалювалися на тлі решти воротарі. А інші… Продовжує не грати, а відбувати повинність Ксьонз. Деградують Кльоц, Лобай і Мірошниченко, розчинився на тлі загальної сірості Гладкий. Ніяк не почне розкриватися Чачуа. В оренду у винниківський "Рух" відданий перспективний Максим Грисьо. Розчарували дебютанти Лебеденко й Сениця. Не проявив себе і вже залишив команду начебто обдарований Мемешев. Більшість інших новачків, як було сказано вище, рівневі українського елітного дивізіону не відповідають.

Ось хто мав би почати проявляти свій потенціал незалежно від обставин, так це Гуцуляк. Досвід перебування в іспанському "Вільярреалі" виявився невдалим. Але то теж досвід. М’якушко теж мав би розчаруватися, що ні Ребров, ні Хацкевич у "Динамо" його вперто не бачили. Але хлопець добросовісно працював і у "Ворсклі", і зараз у Львові. А Гуцуляк, судячи з окремих матчів, не грав, а відбував номер. Особливо обурливими його дії були в матчі проти "Динамо" у Києві. Два м’ячі кияни забили після того, як Олексій спершу не забажав добігти і покинув Ярмоленка, а потім так само залишив напризволяще Циганкова. Перед ким іще, як не перед тренерами "Динамо" начебто перспективний Гуцуляк мав би старатися?

Хочеться вірити, що знайде себе Олексій бодай на позиції лівого оборонця, на яку його перевів Зайцев. Але ж справа, мабуть, не в амплуа, а в ставленні до справи.

НАЙКРАЩИЙ МАТЧ

14-й тур. "Карпати" - "Динамо" - 1:1

Цей часовий відрізок для "Карпат" згадуватиметься найперше двома ганебними поразками – від "Вереса" у Львові і від "Прикарпаття" в кубковому матчі в Івано-Франківську. Чогось позитивного у виступі львів’ян в першій частині сезону-2017/2018 виділити майже неможливо. Навіть зустріч, яку виділяємо як найкращу, однозначно вдалою не назвеш. Великою мірою "Динамо" втратило очки через шапкозакидацький настрій.

Домаґой Віда швидко відкрив рахунок і впродовж першого тайму "Динамо" могло знімати питання про переможця кілька разів. Але кияни діяли без належної концентрації. Мабуть, забувши, що в складі "Карпат" є М’якушко з його божевільною гарматою. За тиждень до того Сергій вразив з 30-метрової відстані ворота "Ворскли". На цей раз повторив подвиг, заставши на 54-й хвилині зненацька Максима Коваля.

До честі "Карпат", заключну третину матчу вони провели переконливо – не закривалися на власній половині і гостро контратакували. То був вочевидь найсолідніший відрізок у виконанні львів’ян за всю осінню частину сезону-2017/2018. Поряд можна поставити хіба другу 45-хвилинку грудневого матчу з "Вересом".

ЗАВДАННЯ НА ЗИМУ І ПЕРСПЕКТИВИ

Панові Димінському зараз не до "Карпат". Як переконує прокуратура, влітку він унаслідок ДТП вбив людину і зараз переховується від українського правосуддя в далекій Швейцарії. За чутками, про подальше фінансування клубу Петро Петрович домовився з нинішнім власником винниківського "Руху" Григорієм Козловським. Контактувати з цим бізнесменом пан Димінський почав ще до втечі, за посередництва Олега Смалійчука. Начебто саме завдяки панові Смалійчуку трохи налагодився контакт між Димінським і Маркевичем. Настільки, що навіть була мова, щоб Мирон Богданович очолив львівську команду вп’яте. Однак наразі про це мова не йде.

Найімовірніше, до весняної частини чемпіонату "Карпати" готуватиме бездипломний Друді, прикриваючись дипломованим Олегом Бойчишиним. Нещодавно Даріо з’їздив на Батьківщину, в Аргентину, подарував клубові "Бока Хуніорс" карпатівську футболку Франсіско Ді Франко і домовився про співпрацю між клубами. Це може означати одне: найближчим часом у Львові варто очікувати на нову когорту безцінних латиноамериканських кадрів. Про орієнтацію на вихованців власної академії львів’яни, здається, забули остаточно.

За останні роки клуб "Карпати" привчив своїх прихильників до повної не прогнозованості ходів і діянь. Розраховувати, що ситуація зміниться, наразі вочевидь не варто. А отже львів’яни змушені змиритися, що їхня команда надалі боротиметься за виживання у Прем’єр-лізі. І виживатиме в такому стані доти, доки не почне вибиратися з глибокої кризової ями український футбол загалом.

ДУМКА ЛЕГЕНДИ КЛУБУ

Богдан Грещак, нападник (1967-1973) і тренер "Карпат" (1979-1983):

- Говорити варто, коли тебе слухають. А власник клубу "Карпати", складається враження, визнає лише одного авторитета – Юрія Дячука-Ставицького. Мене то дивує, бо за останніх 20 років Юрій наробив стільки дурниць, що його вартувало не підпускати до команди на гарматний постріл. Навіть Віктор Леоненко у щотижневій програмі "Великий футбол" кепкував, мовляв, що той Нос у клубі робить. І поступатися Дячук-Ставицький не збирається. Нещодавно прочитав, що він збирається розвивати жіночий футбол. Дожилися до того, що в першій картпатівській команді на посаді тренера вже працював Дячук-Ставицький-молодший.

Коли командою керують такі особистості, ілюзій щодо її конкурентоздатності бути не може. Якщо ж пан Димінський справді хоче створити сильну команду, він мусить зупинитися на кандидатурі одного спеціаліста і дати йому попрацювати тривалий час. Нехай то буде Друді, але він не повинен тренувати з розумінням, що після однієї-двох невдач його поженуть. Бо ж щось виходило й у Зайцева. Проте програли 0:3 в Олександрії – і до побачення. Сподобалися мені й у другому таймі матчу з "Вересом" "Карпати" Друді. Але припустимо, аргентинець проведе збори, розпочне весняну частину. А там програє один-два поєдинки й повторить долю попередників. "Карпати" знову очолить черговий теоретик на кшталт Дячука-Ставицького чи Безуб’яка. Маємо замкнене коло, виходу з якого я наразі не бачу.

За матеріалами: ua-football.com
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: