Помер легендарний Павло Ледньов. Коли він не міг фехтувати правою рукою, брав шпагу в ліву

25 листопада 21:39
Переглядів: 262
Default Image

Як володар найбільшої кількості олімпійських медалей у сучасному п’ятиборстві він потрапив до Книги рекордів Гіннесса.

На 68-му році життя у Москві помер видатний п’ятиборець, чемпіон світу та Олімпійських ігор Павло Ледньов. Його двадцятирічна успішна спортивна кар’єра пройшла у Львові. Аби тільки перерахувати численні спортивні нагороди Ледньова, назвати титули, згадати перемоги, – потрібно чимало рядків. Ледньов – представник одного з найскладніших видів спорту, де проходять не одне випробування, а п’ять: у фехтуванні, стрільбі, плаванні, бігу та верховій їзді. Повним випробувань, драматичним був і життєвий та спортивний шлях Павла Ледньова.

Нащадок дворянського роду (бабуся по маминій лінії все життя старанно приховувала, що походить із старовинного дворянського роду Корецьких, який володів маєтками на території сучасних Білорусі та Литви) не знав свого батька, який загинув на війні. Мама, лікар-уролог, багато працювала, а вихованням малого Павлика займалася бабуся. Сім’я тоді мешкала у Дніпропетровську, де хлопець міг плавати у Дніпрі, займався баскетболом і водним поло. Коли настала пора обрати напрям навчання, у Павла сумнівів не було – інститут фізкультури, хоча родина воліла бачити його серед майбутніх медиків.

Так молодий Ледньов став студентом львівського інфізу, хоч іще не уявляв, у якому виді спорту буде вдосконалюватися. Шкільна підготовка з різних видів дозволила розпочати тренування у складному, але дуже цікавому виді – п’ятиборстві. Тоді у Львові вже була своя школа п’ятиборства, свої чемпіони, тому юнак мав за ким тягнутися, з кого брати приклад. Ще й потрапив у хороші руки тренера Федора Коти, який зліпив зі здібного юнака справжнього мужчину, який хотів перемагати і знав, як за перемогу боротися. Один штрих на підтвердження цих слів. Коли одного разу Павло пошкодив палець правої руки і не міг тримати шпагу, він просто переклав зброю в ліву руку і продовжував битися – не гірше, ніж раніше.

1965 року Ледньова взяли до збірної СРСР і повезли на його перший чемпіонат світу до німецького Лейпцига. Там Ледньов у першому виді, конкурі, не знайшов спільної мови з конем і «заробив» нуль очок. Іншого спортсмена вже викинули б зі збірної, де була велика конкуренція, але Ледньов був настільки сильним, що його залишили.

Павло продовжував тренуватися, виступати на змаганнях і довів, що сильнішого від нього п’ятиборця в країні немає. На чотирьох поспіль Олімпійських іграх здобував медалі. Наш герой зберіг сили ще й до московської Олімпіади 1980 року, де був найстаршим серед учасників. У 37 років додав до своїх нагород ще дві медалі! Такого успіху ніхто ніколи з п’ятиборців не досягав…

Після Ігор 1980 року Ледньова призначили головним тренером збірної СРСР, і він переїхав до Москви, де мешкав наступні тридцять років. Але радо приїздив до Львова та Києва на зустрічі ветеранів українського спорту. Його син Віктор став дипломатом, а сам Павло Серафимович багато років працював у Федерації сучасного п’ятиборства Росії.

Востаннє ми бачилися і розмовляли у квітні 2007 року в Києві, на зустрічі українських олімпійців. Цікаву історію розповів тоді відомий український актор Богдан Ступка, теж колишній львів’янин. Ледньов і Ступка багато років дружили, приходили один до одного в гості: на тренування чи на репетиції та вистави. Коли Богдан Ступка готувався до сцен у фільмах, де потрібно було демонструвати мистецтво фехтування чи володіння конем, тренером у нього був саме Павло Ледньов.

На моє запитання, чим п’ятиборці його покоління відрізнялися від сучасних атлетів, почув від Павла досить сувору оцінку: «Не хочу ображати молодих, але вони дуже часто не мають внутрішньої культури та інтелекту. Звідси у них слаба психологічна стійкість. Більшість з них не здатні самостійно приймати рішення в критичних моментах, не знають, що таке самоаналіз. Усе-таки найкращий тренер для спортсмена – це він сам».

Любов до спорту, незламний характер і працелюбність зробили Павла Ледньова легендою п’ятиборства. На жаль, люди йдуть в інший світ, – але легенди залишаються…


Довідка «ВЗ»

Павло Ледньов (25 березня 1943 р. – 23 листопада 2010 р.). Заслужений майстер спорту, володар семи олімпійських медалей – два «золота» (1972, 1980), два «срібла» (1972, 1976), три «бронзи» (1968, 1972, 1980). Чотириразовий чемпіон світу в особистому заліку (1973, 1974, 1975, 1978). Неодноразовий чемпіон і призер чемпіонатів світу у командному заліку. Головний тренер збірної СРСР (1981-1987). Лауреат Книги рекордів Гіннесса – за найбільшу кількість олімпійських нагород у сучасному п’ятиборстві. Випускник Львівського інституту фізкультури.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: