Псевдопатріотизм в українському спорті

13 лютого 13:11
Переглядів: 1136
Жданов

Стаття розміщена в рамках блогу : Навколо футболу та спорту

9 лютого стартували Зимові Олімпійські ігри 2018. Цілком логічно, що Олімпіада – виступи там наших спортсменів – мають бути топ темою у ЗМІ, особливо спортивних. Але, як виявилось, ні! Наразі, головне питання – це поїздка українських вболівальників на Чемпіонат світу з футболу в Росії, що пройде влітку цього року, та відсутність трансляцій.

Якщо це питання піднімають журналісти, то це нормально. Але, коли цю тему розкручує міністр спорту – це фарисейство. Якщо були витрачені кошти на трансляції, а їх не буде – це крадіжка. Чому?

Одразу хочу зазначити, що за останні пару років в міністерстві було зроблено багато хороших речей. Є позитивні зміни в системі роботи. В управління спортом  прийшло багато фахових людей і це вселяє оптимізм. Проте, є речі, які розчаровують та не сприяють позитивним змінам. Також, автор підтримує реформування державного телебачення в суспільне.

І. Спекуляція на неоднозначній темі – це спроба відвернути увагу від Олімпійських ігор. Ми отримали найменшу кількість ліцензій за час незалежності. Бодай одна здобута нагорода буде для нас великим святом. Оголошена велика сума фінансування спорту втрачає своє «Вау», якщо розділити її на 4 роки олімпійського циклу, кількість видів спорту та розуміння, що спортсмени тренуються НЕ в Україні і умовний 1 мільйон в гривнях перетворюється в 37 тисяч доларів, що це вже зовсім не багато.

Мене більше цікавить: скільки трас було збудовано для саночників чи лижників в Україні, коли з’явиться нормальний стадіон та умови для тренування біатлоністів? Не потрібно говорити, що Україна не має снігу – Буковель, Славсько, Сянки працюють, у них сніг є. Виходить, що міністр хвалився тим, що держава Україна вклала в чужі економіки 265,5 мільйонів гривень (майже 10 мільйонів доларів). Так собі досягнення!

ІІ. За статистикою 4 мільйони українців минулого року відвідали Росію. Де офіційні зави міністрів чи депутатів? Держава Україна продовжує торгувати з цією країною, ми не розірвали дипломатичні стосунки, але спекулюємо на ЧС-2018. Ще під час кваліфікації багато експертів та вболівальників хотіли почути офіційну позицію, щодо участі там збірної України. Але, всі очікували потрапимо ми туди взагалі чи ні. Думається, що в разі потрапляння риторика була б наступною – «Треба поїхати, щоб вся Росія почула гімн України; треба їхати і показати наш козацький дух; і т.д.» проте, всі очікували на результат. Результат негативний. Тому давайте казати що чемпіонат в Росії це «Фу». Так, Росія повинна втратити право проводити світовий форум через військові дії в Україні і тут я обома руками за. Але мене не влаштовує, що міністерство не має своєї адекватної і вчасної позиції, а «грає» по ситуації.

ІІІ. Національна суспільна телекомпанія України не транслюватиме Чемпіонат світу з футболу, який пройде влітку в Росії – це ще одна топ новина. Після цього я вимагаю повернути мені та іншим громадянам кошти, які сплачено в якості податку. Вони були надані для закупівлі права на трансляцію. Я б зрозумів відмову транслювати матчів збірної Росії – більш того, я тільки за. Але, чому я повинен користуватись незареєстрованими сайтами та збільшувати кількість переглядів для російських сайтів, щоб подивитись матчі за участю Бразилії або Іспанії. Збільшувати рейтинги російським каналам? Я хочу подивитись це на українському ТВ, щоб українське телебачення могло заробити на мені і вкласти ці кошти у виробництво українського продукту. Яким чином показ матчу Англії чи Аргентини вплине на моє ставлення до Росії чи патріотичні настрої? Не розумію. Втім, ми отримали «круту» новину «транслювати не будемо» підріплену почуттям псевдопатріотизму у купки неадекватних функціонерів, депутатів та активістів. Я як учасник АТО готовий знову їхати на війну і перегляд матчу цього не змінить.   

ІV. Заява не їхати учасникам АТО в Росію – це те ж саме, що сказати: не пхайте пальці в розетку. Жоден адекватний учасник АТО туди не поїде, бо ризикує опинитись за гратами. 99,9% учасників АТО це знають, значна частина їх вже є у списах «Трибуналу». Але більшість сприйняли цю заяву, як турботу про атошників. І це чергова спекуляція.  

V. За кожне здобуте золото наш спортсмен отримає 125 тисяч доларів, за срібло – 80 тисяч доларів, за бронзу - 55 тисяч доларів. Плюс бронзові призери отримають по 150 тисяч грн., срібні – по 300 тисяч грн., а за золото премія від букмекерської контори складе 500 тисяч гривень. Це ж треба так не вірити у власних спортсменів. Такі заяви інакше як фарисейство і насміхання із атлетів сприймати не можна. Наші шанси на нагороди навіть у біатлоні виглядають примарними. Усі це знають і розуміють. Проте, зробити гучну заяву «ні про що» міністерство і «хороші» спонсори завжди раді. Якщо є кошти на нагороди, (а їх ми бажаємо кожному спортсмену; з впевненістю – наші спортсмени могли б отримати мінімум 33 бронзові нагороди), то краще б ці кошти вклали в інфраструктуру ще до Олімпіади. І та сама букмекерська контора могла б, замість дешевого піару, вкласти кошти у будівництво біатлонного стадіону та отримати, скажімо,  право визначити його назву років так на 10. Чим не вигідне вкладання коштів в рекламу?   

Замість висновку. Щоб мої роздуми про фінансування не виглядали абсурдними, пропоную порівняти дві цифри. За 4 РОКИ на зимові олімпійські види спорту було виділено 265,5 мільйонів гривень – у 2017 РОЦІ на будівництво футбольних полів зі штучним покриттям виділили 270 мільйонів гривень. Більшість коштів з останньої статті витрат підуть на так звані «депутатські майданчики», що їх у своїх округах ліплять, де треба і не треба – «а най буде і знову проголосували». Більшість з цих майданчиків не дають навіть половини очікувано результату, а  через відсутність догляду за кілька років занепадають, ніби й не було їх.  За ці кошти можна було б збудувати п’ять біатлонних стадіонів! або санних трас, чи лижних. Ще й забезпечити всіх саночників найкращим інвентарем на кілька років наперед.

Щоправда, в кінці року було виділено 50 мільйонів на стадіон для біатлону в Івано-Франківській області. Однак, де буде цей стадіон, досі невідомо. Тому, гроші виділили, але в кінці року вони можуть повернутись в держбюджет, якщо не встигнуть освоїти. Для того, щоб не повернулись, їх будуть освоювати як прийдеться. Наразі, немає жодної інформації про плани будівництва, а пройшло майже два місяці 2018 року.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: