Новачок «Руху» після презентації дав перше інтерв’ю, в якому розповів про свої цілі у сезоні.
Ростиславе, нарешті довгоочікуваний трансфер відбувся. Ти вже дебютував у жовто-чорній футболці, щоправда, не досить вдало, бо команда у підсумку поступилася «Балканам». Тим не менше, вітаємо з переходим у новий клуб, які відчуття у тебе?
Я дуже радий, що відтепер є гравцем «Руху», бо три роки без футболу – це досить важко. Зараз у команди не дуже хороший період, я хочу щоби розпочали вигравати матчі та показували хорошу гру.
Зважаючи на тривалу паузу у твоїй кар’єрі, на скільки відсотків ти готовий?
На теперішній момент я готовий на відсотків 60, мені ще потрібно набрати форму, доведеться це робити вже протягом сезону.
Твоя презентація відбувалася досить незвично – у центрі Львова на Ратуші, є вже перші світлини з китайськими вболівальниками…
Враження фантастичні, тут хороша атмосфера та класний краєвид.
Ти перейшов у «Рух» із купою компліментів та авансів, на тебе покладають великі надії. Відчуваєш, який тягар відповідальності на тобі?
Так, я відчуваю відповідальність, дуже радий, що доклали багато зусиль, щоби я опинився у цьому клубі. Тут заслуга мого менеджера, спортивного директора та, звісно, президента «Руху». Вони всі у мене вірять і все зробили. Тепер настав мій час – я повинен у кожній грі віддаватися і показувати те, чого очікують від мене.
На якій позиції ти себе почуваєш найкомфортніше?
Під нападником у центрі поля, там мені найзручніше грати.
Там конкуренція серйозна?
Так, але конкуренція нікому не заважає, а навпаки – стимулює показувати кращий футбол.
Чому ти обрав доволі незвичний 99-ий номер?
Мій улюблений номер 9-ий і 99-ий - я зі самого дитинства під цими номерами грав, тому і зупинив свій вибір на дев’ятках.
Ростику, користуючись нагодою, хочеться поговорити про гру «Руху». На твою думку, чому не вдався старт сезону?
Є певні нюанси в команді, проблеми з організацією гри. Я думаю, що найближчим часом разом із тренерським штабом ми це виправимо. Ми мало створювали моментів і ще їх не реалізовували. Над цим потрібно працювати на тренуваннях, контроль м’яча, все потрохи треба вдосконалювати.
Можливо, не всі знають, але у тебе футбольна сім’я. Твої рідні брати – відомі футболісти Володя і Віталік Федоріви. Це допомогло тобі якось у кар’єрі?
Мені це дуже допомогло у дитячому віці, тому що я їздив завжди на матчі. Вова гра за «Карпати», а Віталік за «Динамо», мені завше хотілося бути на їхньому місці. І вони могли щось підказати, порадити.
Завдання перед собою – індивідуальні та командні – вже поставив?
Командні – це перемагати у кожному матчі, а індивідуальні – звичайно, мають відповідати моїй позиції на полі, щоби я забивав голи, віддавав паси, створював гольові моменти та вів гру. Все, що я хочу робити на полі. Звичайно, отримувати від цього задоволення, інакше я грати не вмію.