Станіслав ГОНЧАРЕНКО: "Потрібно призначити тренером збірної незалежну, вільну у виборі рішень людину"

07 жовтня 08:12
Переглядів: 274
Гончаренко

Найтитулованіший вітчизняний тренер ділиться своїми думками про виступ національної збірної

- Збірна провела два кардинально різні матчі у Харкові та Д'єндьєші. Резюмуйте кожен з них, будь ласка.
- Почну з того, що значної різниці, вираженої в кардинальності двох ігор, я не помітив. У кожній з ігор проглядався домінант нашої збірної над суперником, чи то під статусом, чи то від рівня не майстерності, як такої, а набору декількох складових, а саме: наш чемпіонат краще, наявність у ньому сильніших гравців, рейтинг збірної, традиції, стабільність участі в фінальних форумах. Чому я відзначив не майстерність, як таку? Та тому що команди в процесі двох ігор її так і не показали. Майстерність створює результат, а результат визначає наявність цієї майстерності. Відомо, що кращою оцінкою майстерності є рахунок на табло і головним підсумком є те, що ми їдемо на фінальну частину у Бельгію, а ось рахунок за сумою двох ігор 6:6.

Так, очевидно, що в першій грі ми грали гірше, але виграли 2:1, а у другій краще, але програли 4:5, що, в першу чергу, свідчить про нестабільність, відсутність наявності досвіду, набору знань і умінь. Треба виходити з того, що ми за визначенням від початку сильніші за угорців і напевно були б ще сильніші, якби збірна формувалася за принципом «сьогодні грають найсильніші», а не кон’юнктурно під заточення одного клубу на догоду одному рішенню або розумінню. Спостерігаючи з боку не збагну, невже Дмитро Бондар, Ільдар Макаєв, Денис Овсянніков, котрий не грав у першій грі, Сергій Коваль, Максим Павленко, Богдан Свірідов і Володимир Разуванов, які не виїжджали в Угорщину, гірше ряду гравців, які присутні у збірній цього скликання. Нічого не існує взагалі, окрім тут і зараз, тим більше, коли на кону стоїть путівка на чемпіонат Європи. Ми стояли на межі катастрофи і слава Богу, що цього не сталося. Даючи оцінку першій грі, скажу: «Було очевидно, що гравці нервували, були закріпачені, скуті, найімовірніше перевантажені по настанові «не можна помилятися, грай простіше, бо на кону поїздка на фінал» і т.д.» До того ж відсутність зіграності (цейтнот часу), були перекроєні четвірки.

Поділюся своєю думкою і впевнений у її безпомилковості, що тренер нашої збірної недооцінив силу суперника, точніше силу опонента – тренера-іспанця, який всього лише за місяць своєї роботи зі збірною Угорщини зміг її суттєво видозмінити, навчити, зробити гнучкою і колючою у грі. Це передалося нашим гравцям, тим більше, що вони, вивчаючи мадярів, дивилися диски з турніру тритижневої давнини в Дьорі. Там була зовсім інша за рівнем гри збірна, ніж та, що постала в Харкові.

Даючи оцінку другій грі, висловлюся так: ми були більш зіграні, покращили для себе уявлення про збірну Угорщини, через статус виїзної гри і результат першого матчу підвищилася відповідальність, але виключно до 36-ї хвилини. Гравці були розкутіші, покращився склад (Овсянніков, Легчанов), покращилося взаєморозуміння у грі. Найкращим гравцем у двох іграх однозначно став Євген Іваняк, і ми всі маємо йому віддати належне, а також подякувати за наш спільний успіх.

До речі, ось дійсно чия позиція у збірній не викликає сумнівів, бо на ній присутній гравець високого рівня і це істина. Все інше ділиться не на два чи чотири, а на всі двадцять чотири. Ключовою помилкою, яка призвела до рахунку 4:5 в Угорщині є зміна воротаря під час матчу, тим самим вона вказала всім нам на те, що експерименти впродовж чемпіонату, де усталилися свої можливості і оцінки, не проходять на рівні збірних та ще й грі за путівку на чемпіонат Європи.

Загалом, хочу привітати усіх любителів футзалу і подякувати усім причетних до діяльності збірної людей, починаючи від керівника АМФУ, за успіх у проходженні на чемпіонат Європи. Підкреслюю саме «успіх», причому локальний, а не за свято, як нам подали, через те що святом варто вважати завоювання нагород, чим ми жили в колишні часи. Нині такий час, що поразка угорцям 4:5 вважається святом. Пробачте за прямоту.

- Як оціните гру дебютантів збірної Євгена Сірого та Андрія Сімки, які дебютували у таких надважливих іграх?
- Дебют Сірого і Сімки у збірній речі неоднозначні. Якщо дебют Сірого – це аванс на майбутнє, то дебют Сімки – це данина минулому і оцінка теперішнього. Хотів би піти від оцінки гри Сірого у збірній з категорії коректності. Нехай його характеризують ті, хто сприяв його появі у збірній, а про Сімку скажу так: «За його плечима 10-12 років довгої і клопіткої праці. Етапи становлення гравця починаючи з науки Ожегова, присутності Безуглого, зіграності і розуміння з Кіндратівим і Цвелих, здобування по ходу уроків Біро Жаде і Сержао, вдосконалення у грі з іншими бразильцями і отримання задоволення, граючи сьогодні з Валенко, Шотурмою і Будняком, як підсумок – друга молодість, два голи у першій грі, що визначило кінцевий підсумок протистояння з двох ігор». Правда, емоції захопили його у другій грі і протягом двох хвилин він заробив дві жовті, що призвело до вилучення, а це свідчить про його перезбудження на емоційному рівні. Це підкреслює те, що ігри у збірній і клубі за своєю психологією різняться від статусу до значення. Але, вочевидь, і в цьому вилученні виявилося вміння принести користь збірній (сміється). Граючи у меншості, Білоцерківець забив другий гол, що суттєво і кардинально змінило розклад у психології, стратегії і обов’язках по ходу гри. Цей гол змінив стан розрахунків у грі і поведінки на майданчику та на лаві усього нашого колективу.

- Збірна Угорщини така сильна чи ми такі слабкі?
- Збірна Угорщини завжди була і вважалася командою трохи нижче середнього рівня у розкладі європейського статусу, і рейтингу та розподілу сил, кількості перемог, набору участей у фінальних частинах, і досягнення результату. Сьогодні, з приходом Сіто Рівери вона стала сильніше: оновилося і покращилося розуміння гри, привнеслись нові знання, методи ведення гри, розширився діапазон отримання інформації, підвищились методики самого тренувального процесу.

Стосовно нашої збірної, то вона найслабша з усіх, які коли-небудь збиралися. Кажуть «на перспективу»…, лукавство. Де ж тоді були у другій грі Свірідов і Разуванов? Значить інше, якщо знову знадобилися Легчанов і Овсянніков. Завжди треба речі називати своїми іменами, адже правда над усе.

- Що необхідно зробити для того, щоб наша збірна почала повертати втрачені позиції, а не скочувалася вниз?
- Відповідаючи на це питання, прошу одразу виключити мене зі списку кандидатів, щоб не думали, що я говорю про себе. Відповім по пунктам:

1) прийняте просте і правильне рішення – призначити тренером збірної незалежної, вільної у виборі рішень людини;

2) раз і назавжди викорінити практику призначення тренером збірної того, хто працює у клубі;

3) зробити можливим залучення у наш вид спорту засобів від сильних світу цього – олігархічного капіталу;

4) виключити лобіювання у виборі складу гравців збірної;

5) здійснювати формування усієї збірної (від масажиста і далі) за професійними ознаками, при виключенні таких негативних факторів як:
а) базовий клуб;
б) конфлікт інтересів;
в) заангажованість;
г) вплив на календар чемпіонату на догоду одного клубу (приклад: перенесення у минулому сезоні гри між «Локомотивом» і «Енергією»);

6) збирати і формувати збірну тільки на основі принципу «грають сильніші на сьогодні»;

7) наділити тренерський штаб збірної усіма повноваженнями, надавши їм:
а) відвідування і постійні відрядження на ігри чемпіонату країни;
б) систематичну взаємодію з представниками усіх клубів для подальшого взаєморозуміння;
в) доступ до інформації про діяльність і стан гравців, які зацікавлять тренера збірної, у клубі;
г) отримувати і мати записи усіх потрібних ігор чемпіонату для розшифровки ігрової діяльності того чи іншого гравця збірної на цьому етапі;
д) періодично відвідувати ігри клубів і збірних інших країн для бази даних з подальшим ознайомленням для тактичного вишколу знань на теоретичних, і практичних заняттях гравців збірної країни.

8) мати річний календарний план діяльності збірної з урахуванням календаря чемпіонату для чітко вибудованого плану етапів і циклів підготовки, а також матчів збірної протягом усього року;

9) наситити вищу ланку усієї футзальної піраміди – збірну України, професіоналами, а сам продукт знаннями і уміннями.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: