Станіслав Гончаренко про підсумки сезону в Екстра-лізі

24 червня 11:29
Переглядів: 487
Гончаренко

Оцінку того, що відбувається в українському футзалі, дає колишній головний тренер київського "Інтеркасу", львівських "Тайму" і "Енергії", семиразовий чемпіон України та срібний призер Чемпіонату Європи Станіслав Олександрович Гончаренко.

- Напевно, найголовніше те, що всі команди, які стартували, а їх було 7, його закінчили. У нинішній час - це важливий факт. У порівнянні з минулим збільшилася щільність результатів першої шістки. Зростання конкуренції в топовій шістці відбулося за рахунок якісного поліпшення рівня гри команд з Луганська та Рівного. Хмельницький "Спортлідер +" у спішному порядку, за відсутності спортивного принципу, виявився сьомою командою Екстра-Ліги. 

Дебютант Екстра-Ліги встановив антирекорд у регулярці, не вигравши жодного матчу. Я не беру ігри Кубка Ліги. Напевно, в історії всіх чемпіонатів України не було такого випадку, щоб команда не виграла жодної гри в регулярному чемпіонаті. І цим все сказано. Та й важко було щось очікувати від команди, яка в попередньому сезоні посіла в одній із зон першої ліги передостаннє місце.

Хто з'явився явним невдахою так це "Єнакієвець". Зайняте місце командою здивувало всіх. А ось чому футзалісти "Єнакієвця" провалили сезон, можуть сказати тільки президент і головний тренер цієї команди.

Незважаючи на те, що "Кардинал-Рівне" не потрапив в плей-офф, команда додала в порівнянні з минулим сезоном. У багатьох іграх команда демонструвала досить якісний футзал. Саме гру у футзал. Відчувається рука граючого тренера команди Сергія Піддубного. Єдиний недолік, напевно, його як тренера та керівництва клубу в цілому - це "гучні заяви" на рахунок завдань команди перед сезоном. Видно у вирішальні моменти це обтяжувало над гравцями.

Те, що ЛТК потрапила в плей-офф заслуга її президента Юрія Шацьких. Інфраструктура клубу сьогодні найкраща в Україні. Три ігрові зали дозволяють тренерському складу повноцінно вибудувати команді тренувальний процес з урахуванням всіх біологічних циклів.

Бронза львівської "Енергії", де я починав сезон головним тренером, в порівнянні з торішнім чемпіонством - це невдача. Думаю, перш за все причина в тренерській чехарді... Вважаю, що керівництво команди не дало себе реалізувати Миколі Сичу. Що стосується Олександра Косенка, то про його роботу говорити можна буде в наступному сезоні.

"Ураган", вважаю, зіграв на своєму рівні. Але те, що команда зайняла в сезоні сходинку вище, ніж у попередньому - це крок вперед для "Урагану".

Що стосується чемпіонства "Локомотива", то харків'яни заслужено добилися успіху в цьому сезоні. Харківська команда рівно провела весь сезон, виграла регулярний чемпіонат. На мій погляд стиль гри в міні-футбол і в "Енергії", і "Урагану" вище. Геометрія позиційної гри у цих команд краще, ніж у "Локомотива". Харків'яни вважають за краще грати на контратаках, використовуючи тотальний пресинг, вміло користуючись помилками суперника. Але коли самі опиняються в ролі наздоганяючого, то у них в грі виникають проблеми. Позиційна атака - не найсильніша сторона "Локомотива". У цьому сезоні харків'яни свої недоліки компенсували великою самовіддачею, хорошою функціональною підготовкою і великим бажанням нарешті виграти золоті медалі.


- Кого з гравців можете виділити?
- Справжніми лідерами ЛТК стали в цьому сезоні Артем Рось і Богдан Свірідов. Хоча багатьом не подобається поведінка Рося. Завдяки їх результативній грі луганці й потрапили в плей-офф. А самі гравці стали кращими бомбардирами в чемпіонаті. В "Урагані" виділю Петра Шотурму та Євгена Валєнка. Хоча перший не завжди надійно грав в обороні. Також вдалим придбанням івано-франківців можна вважати і польського легіонераПавела Будняка. Він виглядав лідером команди. А ось бразильці "Ураган" не підсилили. Нинішні південноамериканські легіонери значно поступаються своїм попередникам. Вважаю, що вся бразильська четвірка нинішнього складу не варта одного Сержао дворічної давності. В "Енергії" на своєму рівні зіграли Овсянніков, Павленко і Коваль. Щодо "Локомотива", то кращими у складі харків'ян були воротарі Іваняк та Литвиненко. Надійна гра останнього стала головним чинником перемоги в серії з "Ураганом". У "Кардиналі-Рівне" виділив би Олександра Бондаря та Андрія Чернієнка.

- Незважаючи на те, що в чемпіонаті зросла конкуренція, на зовнішній арені наші виступи залишають бажати кращого. Чому?
- У цьому нічого дивного немає. Конкуренція в чемпіонаті зросла за рахунок падіння рівня чемпіонату. Вірніше, знизився рівень лідерів самих гравців в Екстра-Лізі. На сьогоднішній день в українських командах немає гравців рівня Коридзе, Безуглого, Косенко, Москвичова, Мельникова. Немає гравців і рівня другої успішної хвилі українського футзалу: Шайтанова, Кудлая, Ситіна, Мірошника, Чернишова та Шуста. Тому результати збірної закономірні. Адже збірна - це обличчя національного чемпіонату. 

Я бачив гру між збірними України і Словенії. Проаналізувавши її за техніко-тактичними показниками, можу стверджувати, що поразка нашої збірної в цьому матчів закономірна. Адже на відміну від наших гравців словенці в більшості своїй аматори. Це підтверджує і важка перемога над турками, які всього пару років як почали грати у футзал. А відбувається це тому, що принципи побудови та управління підготовки збірної залишилося як при Лисенчуку. На базі одного клубу збирається збірна і виставляється на міжнародні змагання.

Практика показує, що в тій же Бразилії, Іспанії, Росії існує комітет збірних. Але для цього потрібно фінансування. А його зараз немає. Ще одна проблема - це тренерські кадри. Чому в Росії після закінчення ігрової кар'єри, провідні футзалісти працюють в клубах і в збірній? Чому Скорович, який до цього виграв Кубок УЄФА, може взяти до себе в помічники Маєвського а у нас цього не відбувається. На мою думку, наприклад, той же Георгій Мельников вже зараз може тренувати молодіжну збірну У-17, Ігор Москвичов - молодіжну, національну збірну - Олег Безуглий (з його харизмою), Сергій Коридзе. 

Я кажу, наприклад, тому, адже потрібно враховувати, що крім тренувального процесу тренер повинен мати авторитет у суспільстві. Скільки б міг той же Сергій Коридзе, працюючи в національній збірній, навчити гравців. І в теж час, враховуючи його заслуги, на рівних розмовляти з керівниками АМФУ і ФФУ. Як приклад той же Олег Блохін, коли він очолював збірну України. Я вже не кажу про те, що гравці до такого тренера будуть ставитися з повагою. Не зайвим би скористатися знаннями Олексія Кудлая, який пограв в Росії дуже довгий час і виграв все що можна. У тому числі і на міжнародній арені. Тим більше людина тренувалася довгий час у такого аса як Юрій Руднєв.


- Але ж у нинішньому тренерському складі працює Олександр Косенко ...
- Так, Олександр Косенко шановний у минулому футзаліст, який має величезний досвід. Але як би м'якше сказати, маючи певну інформацію, можу сказати, що нинішні функції Косенка у збірній - це просто неповага до такої особистості як він.

- Що собою являє нинішній тренерський штаб збірної України?
- Це три клубні тренери, кожен з яких має свій погляд на систему підготовки, бачення і побудови гри, модель тренувального процесу. А головне, свій підхід до комплектування команди. Далеко за прикладом ходити не треба. У 1982 році збірна СРСР з футболу поїхала до Іспанії на ЧС під керівництвом 3-х тренерів: Беєскова, Лобановського, Ахалкаці. І чим все це закінчилося. Адже всім зрозуміло, що головний тренер збірної, якщо він працює ще і в клубі, не може бути об'єктивним. Ще раз підкреслюю - повинен бути створений комітет збірних, куди б стікалася й аналізувалася вся інформація про гравців, починаючи з юніорської збірної і закінчуючи національною. А головний тренер у збірній повинен бути нейтральною людиною.

- Повернімося до Росії. Чому тоді на міжнародній арені збірна Росії виступає не зовсім вдало, як у минулі роки?
- Якщо чесно, то їм не пощастило з жеребкуванням на ЧС-2012. У чвертьфіналі жереб звів з іспанцями. Природно, далі пройшов найсильніший. Якби трапився їм на шляху збірна України в Таїланді, мінімум, на що могла б розраховувати збірна Росія, так це на вихід у півфінал.

- Ваша думка про російський міні-футбол?
- Однозначно, міні-футбол в Росії розвивається. Досить подивитися на зали, де проводяться матчі. На те, що на сайті АМФР можна подивитися ігри чемпіонату. Звичайно, безперечним лідером є підмосковне "Дінамо". На своєму рівні грав у цьому сезоні "Газпром-Югра". Дуже сподобався МФК "Тюмень". Слабкіше всіх у цьому сезоні був КПРФ, але, думаю, з приходом Алєкбєрова команда підтягнеться.

- Коли в українському футзалі відбудеться якісний стрибок?
- Думаю, що не скоро. По-перше, важливу роль відіграє економічний фактор. На сьогоднішній день у нас футбольна Прем'єр-Ліга з великими труднощами набирає 16 команд. А що говорити про вливання фінансів у футзал, який останні років 10-ть тільки й скочувався вниз. По-друге, незважаючи на те, що в березні помінялася влада в українському футзалі, ще є керівники, які в грі "5х5" непрофесіонали. На жаль, те що клуби очікували від Екстра-ліги, не здійснилося. 

Я не кажу, що в нинішньому АМФУ всі непрофесіонали. Але є маса напрямків, де як і раніше працюють, як у часи Лисенчука. І не тільки це стосується збірної. Зараз на Україні цілком серйозно розглядається варіант, коли чемпіонат в Україні буде розбитий на дві зони (захід, схід) із залученням команд з першої ліги. Це буде тоді катастрофа для українського футзалу. Приклад хмельницького "Спортлідера +", напевно, реально в цьому сезоні підтвердив, що цього робити не можна. Рівень гри клубів відразу впаде. Адже від кількості команд не завжди зростає рівень і якість гри.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: