Темношкірий легіон

07 квітня 11:01
Переглядів: 2539
Default Image

Львівські «карпати» — команда, яка мало чим схожа на інші клуби української Прем’єр-ліги. По-перше, далекого 1969 року «Карпати» вибороли Кубок СРСР. До слова, це був єдиний випадок, коли кришталевий трофей здобула команда не вищого дивізіону. Ще з радянських часів (серед українських клубів) «Карпати» були чи не єдиною командою, в якій зазвичай лунала українська мова. Проте ніщо не стоїть на місці. Змінюються часи — змінюються звичаї. Так склалося, що у складі «Карпат», як і загалом в інших українських командах, з’являлися і з’являються темношкірі футболісти

А чи важко їм вжитися в іншомовне культурно-етнічне середовище? Адже молоді хлопці обірвали свої коріння на батьківщині. Першим темношкірим легіонером був виходець із Гвінеї Алькалі Соума. У Львові він отримав лагідне прізвисько «Семен». На ті часи для львівського вболівальника «Семен» був справжньою екзотикою. Ще б пак! Легіонер та ще й темношкірий. Окремі вболівальники стоптували своє взуття, крокуючи на «Україну» заради того, щоб побачити гру свого улюбленця. 

У складі «Карпат» гвінеєць з’явився після того, як відіграв 14 матчів за скромний польський «Стоміль». За «Карпати» Соума відіграв 17 матчів і забив один гол (криворізькому «Кривбасу»). Кажуть, успішний приклад є своєрідним збудником для продовження «традиції». Невдовзі після «Семена» у «Карпатах» було ще декілька представників Чорного континенту, а також Бразилії. 

Наступником Соуми у «зелено-білій» команді став нігерійський нападник Едвард Аньямке. У лави «Карпат» він влився 2001 року. Відігравши до 2004 року декілька сезонів (46 ігор 18 голів), Едвард перебрався до шведської «Ландскроні», а потім — у фінську КуПС.

Та найбільш відомим із-поміж темношкірих перлин «Карпат» є Самсон Годвін. Родом він, як і попередній наш герой, теж із Нігерії. Своє коріння не лише в «Карпатах», а й на українській землі Годвін скріпив одруженням із львів’янкою Катериною Казмирчук. Сталося це 16 грудня 2010 року. А свій шлях у львівських «Карпатах» нігерійський хавбек розпочав 2002 року. Зараз важко уявити «зелено-білу» команду без цього талановитого та працьовитого гравця.

Окрім вихідців із африканського континенту, були і є у «Карпатах» гравці з країни найбільшого у світі карнавалу — Бразилії. Таким є форвард галицької команди Вільям Роша Батіста.

Збагачення культур відбувається завдяки «свіжій крові» з інших континентів. Відомий латиноамериканський письменник Габріель Гарсія Маркес писав, що раси набувають інших параметрів при їх змішанні. Це стосується не тільки культури і літератури, але й такого, здається, далекого від культурного середовища явища, як футбол. Можливо, завдяки цьому ми стаємо міцнішими і зовсім по-іншому сприймаємо загадковий світ далеких континентів і невідомих нам культур. Отже, іноземці в «Карпатах», а надто темношкірі, повинні вичавити з нас останні краплі расизму і нетерпимого ставлення до іноземців. Бо футбол — це життя. А життя різнобарвне…

Коментарі до теми:

Ігор Кульчицький, ветеран «Карпат»:

— Нині легіонери працюють не лише в «Карпатах», а й в інших українських командах. Спочатку їм важко, але потім вони адаптуються. Наприклад, більшість гравців «Карпат» розмовляють українською мовою. У «Карпатах» грає багато гравців із Західного регіону — Тлумак, Худоб’як, Федецький… Та й, наприклад, такі легіонери, як Годвін, Батіста дуже добре розуміють українську мову. Годвін, взагалі, намагається розмовляти по-українськи.

Юрій Дячук-Ставицький, екс-тренер «Карпат»:

— Як і українці, так і іноземці в різних командах «звикають» по-різному. Темношкірі футболісти теж не є винятком. У кожного з них — свій характер. Наприклад, Самсон Годвін вже багато років у Львові. Тут він одружився, купив квартиру та хоче залишитися жити у Львові. Бразилець Батіста виступав за «Карпати», потім поїхав грати за ФК «Харків», але знову повернувся до Львова в «Карпати», бо йому тут сподобалося. І ця прив’язаність була взаємною. Тому акліматизація та все, що з нею пов’язане, залежить від тих, чи інших обставин. Наприклад, від того, чи футболіст грає в основному складі, від ставлення тренера до футболіста, ставлення клубу до гравця, від фінансової зацікавленості футболіста. Тут багато різних причин. Тому казати про те, що одні гравці можуть грати, а інші — ні, однозначно важко. До кожного футболіста потрібний особливий підхід. Наприклад, за «Карпати» свого часу виступав Едвард Аньямке, а пішов із команди, бо не грав. Можливо, якби більше з’являвся на футбольному полі, то й залишився б у «Карпатах». Тому й за великим рахунком й немає однозначних відповідей, чому одні футболісти приживаються, а інші — відходять із команди. Наприклад, Самсон Годвін, який уже довго у Львові, мабуть, проникся «карпатівським» духом. Мало є іноземців, які кажуть, що хочуть тут жити, тут працювати, які одружуються з тутешніми красунями.

Ольга Никончук, практикуючий психолог:

— Спілкування людей різних національностей чи кольору шкіри — дуже тонка матерія. Але це можна подолати, якщо є обопільне бажання порозумітися і працювати задля однієї мети. Що ж до адаптації, то вона також залежить від багатьох чинників. А втім, людина може адаптуватися до будь-яких умов. Залежить це від часу і бажання знайти спільну мову для адаптації. Гадаю, що футболістам це не загрожує. Вони ж бо складають єдине ціле — команду, яка має спільну мету.

Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: