Тренер "Муратпаші" Бірол Унсал про "Галичанку": "Ми сьогодні грали з дуже молодою, але сильною командою."

24 листопада 00:00
Переглядів: 220
Василь Козар

У другому матчі 1/16 фіналу Кубку ЄГФ (Європейської федерації гандболу), який відбувся вчора, 22 листопада, у Львові, львівська «Галичанка» зуміла дати рівний бій турецькій «Муратпаші». Протистояння закінчилося внічию – 30:30, але оскільки у першій грі, яку було зіграно 14 листопада у Анталії, перемогу святкували турецькі гандболістки з рахунком 28:22, вони й вийшли в 1/8 фіналу єврокубку.

Після гри керманичі обох команд поділилися враженнями від матчу.

Головний тренер ГК «Галичанка» Василь Козар: «Було хвилювання, проте бачив і боротьбу. Для початку ставив їм завдання не програти перший тайм. Не програли. Але завдання недовиконали, бо мали, і так навіть спершу виглядало по ходу тайму, закінчити його «+3» м’ячі. Натомість вийшла ситуація, дуже схожа на матч в Анталії, де перший період так само завершили з перевагою в один м’яч.

У другому таймі боротьбу розпочали з врахуванням допущених раніше помилок, використали промахи туркень на свою користь і повели у п’ять м’ячів. Тут треба було дожимати суперника. Але далі пішла позиційна гра… Щось нового чи дивного туркені не зробили, скоріше ми не надто впорались. На такий ігровий момент ми напрацювали схеми нападу, де джокером мала стати Влада Косміна, але погано зліва зіграли Леся Смолінг та Наталія Туркало, які не змогли організувати гру, як розігруючі.

Як тренер, я зауважив той мікроепізод, який повернув гру у зворотному напрямку. Ще й їхні крайні гравці – хороші і досвідчені, грамотно використали усі можливості атакувати і били без промаху, як автомат Калашнікова.

У мене є претензії до усіх своїх гравців, адже дивлюся як тренер на технічне виконання. Пам’ятаєте, як туркеням у голи помилково зарахували м’яч, яким Марина Коновалова влучила у сітку із зовнішньої сторони воріт? Поганий неправильний кидок. Не лише Марина, а й Анастасія Баранович, Олеся Парандій, Наталія Савчин також допускали помилки у техніці. А лінійні гравці? Якщо взяти статистику їхніх лінійних і наших – вона буде не на нашу користь, а звідти і результат.

Вперше після травми на майданчик вийшла Наталія Воловник. Психологічно рвалася в бій, забила гол, чому я втішився, бо дуже хочу, щоби вона повернулася у великий спорт. Але помилки були і в неї. Команді не допомогла.

Не було у грі Наталії Стрюкової, яка повернулася з травмою коліна із Києва з Кубка Турчина, де виступала за молодіжну збірну команду України, тому не вийшла у другому матчі єврокубку.

І навіть Леся Смолінг, яка ніби стала найрезультативнішою за кількістю голів у нашій команді, у матчі-відповіді, робила кидки прямісінько у руки воротарки. Та ж повз воротарку треба бити – у ворота. А кидки вище воріт, вибачте за тавтологію, та це ні в які ворота не лізе. Розумію, хвилювалися, але…»

Головний тренер «Муратпаша Беледійє» СК Бірол Унсал: «Вперше побачив вашу команду два роки тому, коли ми грали в одній підгрупі на чемпіонаті Європи серед студентів у Польщі. Василя Козара знав ще раніше, дуже класний та професійний тренер. Ваша «Галичанка» перспективна команда, дайте їм більше практики міжнародних змагань і буде хороший результат. Абсолютно без лестощів скажу: ми сьогодні грали з дуже молодою, але сильною командою.

Щодо своїх, то були побоювання, оскільки не могла грати наш основний воротар – Севілья Імамоглу Очал. Їй 31 рік і вона дуже хороший та бувалий голкіпер. За декілька днів до Кубку ЄГФ Севілья травмувалася. Ми мали важку гру у чемпіонаті Туреччини з клубом Анкари, якому у минулому сезоні поступилися «золотом» у національній суперлізі. Тож це була не гра, а швидше бій. Ми перемогли і піднялися на перше місце у турнірній таблиці, проте наш голкіпер на певний час вибула з гри.

Тож у матчі-відповіді у Львові замість Севільї на ворота поставили молодих – 20 річну Гатік Гьорен та 16-річну Бюшру Ердогду. Незважаючи на те, що в матчі у Львові були моменти, в яких ми поступалися, я довіряв своїм дівчатам, знав, що не підведуть, адже моя команда досвідчена».

Директор «Муратпаша Беледійє» СК Озгюр Карагьоз: «Мидуже добре підготувалися, оскільки усвідомлювали всю важливість матчу. Але незважаючи на солідну підготовку, все ж нервували через відсутність нашої основної воротарки Севільї Імамоглу Очал. Особливо нерви напружені були у другому таймі, коли ваші близько десяти хвилин переважали у три–чотири м’ячі. Але своїй команді ми довіряли. Мотивувати їх не треба було – на кону вихід в 1/8 фіналу. Провели кілька замін на полі і вирівняли рахунок. Тоді стало спокійніше.

Помітно, що у вас в місті дуже люблять гандбол – «Галичанку» прийшло підтримати стільки людей. Правда, у нас фан-клуб потужніший, але і ваші нічого. Наша команд має близько тисячі вірних фанатів, які постійно приходять на домашні ігри. А 50 фанатів навіть не пошкодували грошей і приїхали разом з «Муратпашою» до Львова. До речі,у вашому місті я вперше - і був вражений, зачарований, просто таки закохався у Львів. Він такий історичний...»

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити