Сьогодні, 5 січня, свій 19-й день народження святкує гандболістка львівської «Галичанки» Мар’яна Маркевич.
В родині дівчини багато спортсменів-ігровиків, але по чоловічій лінії. Так було до того дня, поки Мар’яна також не вирішила взяти м’яч до рук. Гандбол сподобався настільки, що дівчина почала стрімко прогресувати і у шістнадцять років потрапила до суперлігової команди «Галичанка».
«З раннього дитинства прагнула до того, щоб займатися спортом, - розпочала розповідь уродинниця. – Це, напевно, недивно, адже мій батько захоплювався футболом та тривалий час грав за місцеву команду м.Жидачева. Дядько Тарас Іваник - волейболіст, тренує діток у спортивній школі. Ще один дядько Василь Іваник - вчитель фізкультури Жидачівської гімназії, де я навчалася до 8 класу. Цей же дядько був моїм вчителем фізкультури, помітив гандбольні здібності і привів на секцію до Андрія Мироновича Давидчака. Тренуватися я розпочала вже з другого класу. Вдячна першому тренеру, який зумів відкрити у мені талант і провести першими сходинками "гандбольної драбини".
- Як правило, всі гандболістки «Галичанки» від першого тренера потрапляли до Львівського училища фізичної культури. У тебе склалося так само?
- Так, з 8-го класу гандбольне життя продовжила у ЛУФК, де й удосконалила свої спортивні навички й вміння. Саме в училищі я отримала звання майстра спорту України. У шістнадцять років опинилася у «Галичанці» і там відчула справжній смак гандболу.
- Чи пам’ятаєш своє перше тренування в лавах «Галичанки»?
- Тренуватися з «Галичанкою» гандболістки ЛУФК розпочинають ще задовго до того, як потрапляють до команди - у нас спільні літні збори, контрольні ігри тощо. Моє перше тренування разом з «Галичанкою» відбулося на зборах у Скадовську. Як зараз пам'ятаю, це було дуже важко, адже на той час мені було лише тринадцять років.
- А коли Тебе вже безпосередньо взяли до команди, як прихід новенької сприйняли досвідчені «галичанки»?
- "Галичанка" завжди привітна до новачків, крім того з деякими дівчатами я встигла повчитись в училищі, тому команда сприйняла дуже класно.
- Хто зі складу тодішньої «Галичанки» був для тебе прикладом?
- На той час лідерами були Тамара Смбатян та Ірина Стельмах, до їх рівня і прагну дорости.
- І це добре вдається, адже минулого року місце у команді тобі довірив і тренерський штаб молодіжної збірної України, запросивши на відбіркові ігри до чемпіонату світу-2016.
- Так, у молодіжній збірній всі запрошені гандболістки «Галичанки» досить непогано себе проявили. На жаль, вийти з нашої групи не вдалося, але з трьох проведених ігор ми перемогли грузинок і зовсім трішки не вистачило обіграти чорногорок.
- Мар’яно, ти на порозі дорослого життя? Що загадаєш у свої дев’ятнадцять?
- Щоб моя спортивна кар'єра йшла вгору і оминали травми.
- Чи є певний подарунок, який мрієш отримати сьогодні?
- Я, напевно, вже виросла з того віку, коли подарунки – головна складова дня народження, тому краще нехай цей рік подарує моїй сім'ї та команді міцне здоров'я.
Довідка
МАР’ЯНА МАРКЕВИЧ (19 років).
Народилася 5 січня 1998 року у селі Туради Жидачівського району.
Майстер спорту.
Ігрове амплуа: центральна, права півсередня.
Зріст 167 см, вага 68 кг.
Гандболістка ГК "Галичанка" (№ 7) та молодіжної збірної команди України.
У складі "Галичанки" – двічі чемпіонка України жіночої Суперліги, півфіналістка Кубка Виклику-2015, учасниця Кубка ЄГФ сезону 2015/2016, володарка Кубка та Суперкубка України 2016 року.
Тренери: Андрій Давидчак, Василь Козар, Віталій Надич, Тетяна Штефан і Анжела Савченко.
У складі молодіжної збірної команди України виборювала путівку на чемпіонат світу-2016.
Освіта: студентка 2-го курсу Львівського державного університету фізичної культури ім. Івана Боберського (навчається з 2015 року).
Хобі: любить співати.
Життєве кредо: "Завжди вір у себе, бо без віри не буває перемог!"
P.S. Автор висловлює щиру подяку Роману Шарому та другому тренеру команди Анжелі Савченко за надані світлини.