Команда місяця: Усик і товариші

18 вересня 21:04
Переглядів: 268

Українська збірна з боксу стала найсильнішою серед чоловіків на Олімпійських іграх-2012 у Лондоні. П'ять з двадцяти медалей в скарбниці України належить саме їм.

Першим дворазовим олімпійським чемпіоном із боксу в історії України став Василь Ломаченко, статус найкращого у своїй ваговій категорії підтвердив і Олександр Усик.

“Я не знав це. Я хотів цього. Мого бажання виявилось достатньо, аби це зробити”, - сказав дворазовий олімпійський чемпіон Василь Ломаченко. Знаєте, у деяких є – “головне не перемога, а участь”. Ніфіга, ніяка не участь, головне - перемога. Запам’ятають тільки чемпіонів. Я дуже хотів “золото”, я так довго до цього йшов, - зізнався олімпійський чемпіон Олександр Усик.

Срібну нагороду Олімпіади-2012 здобув Денис Берінчик, бронзовими призерами стали Тарас Шелестюк та Олександр Гвоздик. Без медалі залишилися дебютант Олімпійських перегонів Павло Іщенко та чемпіон світу Євген Хітров. Останній двічі відправляв у нокдаун британця Ентоні Огого. Втім суддям, для перемоги українця, цього виявилось замало.

“Зрозуміло, спочатку розстроївся, перші пару днів було тяжко. А потім пройшло кілька днів, я зрозумів, що занадто фанатично до цього поставився”, - розповідає чемпіон світу з боксу Євген Хітров. Попри те, що хлопці зростали у різних регіонах, об’єднали усіх козацькі традиції. Завдяки вибритим напередодні змагань оселедцям, українська збірна з боксу виявилась не тільки найсильнішою, а і найколоритнішою. Ми відрощували, я 5 чи 6 разів корегував, ходили, видивляли все. Тут не одразу - вибрив і все. Це був процес. Ми готувались до Олімпіади і готувалися стати чубатими, - каже олімпійський чемпіон Олександр Усик. Але зачісками хлопці не обмежились. Чи не вперше на боксерському ринзі Олімпіади глядачі побачили справжній козацький гопак без шароварщини.

“Це був експромт. Вже по ходу, а Усику він наснився”, - каже срібний призер Олімпійських ігор 2012 Денис Берінчик. “Так, дійсно, перед боєм фінальним, відпочивали і мені наснилось, що я танцюю, і так вийшло, що я затанцював”, - згадує олімпійський чемпіон Олександр Усик.

Олімпійський успіх не став неочікуваним чи раптовим. Перемогам у Лондоні передувало визнання українських хлопців найсильнішими на чемпіонаті світу з боксу у 2011-му. Тож, в британській столиці мали не завойовувати, а підтверджувати звання. Я для себе поставив ціль - створювати команду, не лідера. Ми до того всі йшли. Люди змінювались. Коли вони вже виграли у Ліверпулі перший раз в історії боксу - вони стали першими в Європі. Всім стало зрозуміло, що це команда, - сказав головний тренер збірної України з боксу Дмитро Сосновський. Тяжко в навчанні - легко в бою. За кожною олімпійською медаллю стоїть кропітка праця як кожного боксера, так і команди. “Ви бачите тільки кінцевий результат. Вам здається, що це легко. Якщо хлопець вийшов та виграв, і думаєте, що і вдруге буде так само”, - каже дворазовий олімпійський чемпіон Василь Ломаченко. Складно було перед Олімпійськими іграми. Тренування по 7 годин, коли ми не встигали між тренуваннями скупатися. Лягали у речах, вставали, перевдягались і йшли знову на тренування, - розповів срібний призер Олімпійських ігор Денис Берінчик. Аби відчути смак перемоги, спортсменам доводиться не солодко - перепливали річки, підкорювали гори.

“Вони заїжджають у Карпати, там база, на ній вони тренуються. Гора досить висока, досить крута. На ту гору треба бігати туди, при чому у "темпі вальсу". Можливо, вони десь її, цю гору, і ненавидять, але, можливо, саме вона і допомогла їм здобути олімпійські медалі”, - вважає спортивний коментатор, журналіст Василь Полотай. Попри силові та виснажливі тренування, у команді - дружня атмосфера, яка надихає на виконання усіх вказівок наставників. В нас хороша команда, один одного підтримуємо, і це дуже приємно. І це, скоріш за все, зіграло на результат, - вважає бронзовий призер Олімпійських ігор Тарас Шелестюк.

“Жорстко це тоді, коли це робиться через "не можу". А коли це робиться на повній свідомості. Вони реально розуміли, що не ми на ринг виходимо, не тренери, а вони”, - каже тренер збірної України з боксу Анатолій Ломаченко. Ще у 96-му, коли першу золоту медаль з боксу здобув Володимир Кличко, хлопці яким було лише по 8-12 років, можливо, і не мріяли про такий успіх. Але завжди є до чого прагнути. Олімпійський досвід - хороша база для боксу професійного, але, як кажуть промоутери, - не завжди. Щоправда, у "професіоналів", окрім популярності, є фінансова привабливість. Дуже багато людей, думають та вважають, що я мільйонер чи мільярдер якийсь. Насправді, це далеко не так. На сьогоднішній день, я у любительському боксі зробив усе, і для себе я вирішив, що треба перейти на більш вищу сходинку і почати заробляти гроші для родини, - сказав тренер збірної України з боксу Анатолій Ломаченко.

Чи побачимо олімпійських тріумфаторів із чемпіонськими поясами професійних асоціацій - залежить тільки від них, але ці хлопці беззаперечно вже увійшли в історію не лише українського, але й світового боксу.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: