Якщо говорити про найбільші провали ПЛ у нинішньому сезоні, «Карпати» з-поміж них посядуть, мабуть, чільне місце.
Нічого не скажеш — те ще півріччя видалося для львів’ян: не потрапили до групового раунду ЛЄ, а також жахливо виступили в домашньому чемпіонаті, не потрапивши після його двох третин навіть до першої десятки... Гадаю, 99 відсотків уболівальників та експертів не могли спрогнозувати подібних результатів команди, бо ж підґрунтя для таких домислів насправді не було. Ну хіба можна було уявити такий різкий спад команди, яка стала приємним відкриттям минулого сезону? Тут навіть закрадається думка, що, з огляду на нинішні результати львів’ян, 5 місце попереднього чемпіонату та груповий раунд ЛЄ були стрибком вище голови. Принаймні, схоже на те...
Розібратися в цій непростій ситуації особисто мені вкрай складно. Утім, можу виокремити три фундаментальні, як на мене, чинники. Перший із них — проблеми всередині колективу — у ньому щось «зламалося». Я не можу знати достеменно ситуації з перших уст, та переконаний (сперечатися ніхто не буде) — єдності колективу зразка першої частини змагань помітно бракувало, бо ж раніше кістяк команди складала група футболістів (передусім з українськими паспортами), котра з року в рік не зазнавала суттєвої пертурбації. Нині ж (задля, здавалося, підсилення) в команду прийшло стільки різнобічних за манерою гри футболістів, що все природнім чином змінилося.
І ось тут ми плавно перейшли до проблеми номер два — основної. Селекційний провал помітний неозброєним оком, тож найбанальніший неписаний закон про «легіонера, на дві голови вищого за класом за українця» був не просто порушений — знищений. Усі оті футболісти «латинського походження» не були сильнішими за тих гравців, що вже були під орудою Олега Кононова. Недарма ж від них наразі позбуваються за першої ж нагоди.
Тут, щоправда, варто згадати й про переходи гравців зі стану львів’ян: гадаю, рівноцінної заміни Денису Кожанову та Неманьї Тубичу так і не знайшли. Додайте сюди травми на початку сезону Артема Федецького та Ігоря Ощипка — ось і маємо суттєві кадрові проблеми.
Нарешті, проблема з третім номером — невдала підготовка команди до сезону. Впродовж літньо-зимового періоду чемпіонату у львів’ян майже в кожному поєдинку не вистачало сил у другому таймі, за що команда часто розплачувалась головним — втраченими очками.
З огляду на вище перелічене, звільнення Олега Кононова було виправданим, прогнозованим та логічним кроком з боку керівників ФК. Звісно, білоруський фахівець зробив дуже багато для міста й клубу, — складно буде йому знайти рівноцінну заміну, — от тільки відомо, що святе місце порожнім не буває…
Також неодноразово доводилося чути про неоднозначне ставлення вболівальників до президента ФК Петра Димінського. Не візьмуся оцінювати його управлінську діяльність, однак попрошу не квапитися з висновками, адже ця людина вже понад десятиріччя на власній шиї тягне цей клуб, не знайшовши жодної підтримки в інших підприємців регіону. Тому він має право ухвалювати всі рішення. Хіба ж він сам собі ворог, що не хоче досягти успіхів разом із «Карпатами»?..