Завершення цього кола стало останнім у 20-річній кар'єрi вiдомого 37-річного футболiста. За цей час вiн встиг змiнити одинадцять клубiв. Кореспондент "Експресу" поговорив зi спортсменом не лише про свiтлi сторiнки у бiографiї, але i про його життєвi помилки.
-- Романе, ще влiтку ви запевняли, що маєте силу i бажання грати у футбол на найвищому рiвнi. Чому змiнили думку?
-- Осiння частина першостi засвiдчила, що менi дуже важко конкурувати з молодими гравцями. Все-таки 37 рокiв -- поважний вiк для футболiста. Не хотiв бути баластом у колективi чи тягарем для тренерiв. Тим паче, що "Волинь" ставить серйознi завдання на наступний сезон i бере курс на омолодження складу. Займуся тепер органiзацiйною дiяльнiстю у структурi клубу.
-- Донедавна ще на посаді головного тренера Вiталiй Кварцяний, мабуть, натякав, що час уже вiшати бутси на цвяшок?
-- Нi, вiн нi на що не натякав. Нiхто мене з команди не виганяв. Останнє слово було за мною.
-- Однак упродовж сезону тренер неодноразово гостро критикував вашi дiї...
-- Ця критика мене не вбила. Усi ми звикли до того, що Кварцяний роздає на горiхи. Вiн критикує не лише ветеранiв, але й молодих. Тренер має дуже високi вимоги до пiдопiчних. Пiсля кожної гри вiн висловлює претензiї багатьом гравцям. Слова Кварцяного не вплинули на мене. Я сам вирiшив, що треба йти.
-- Чи плануєте прощальний матч?
-- Лише починаю усвiдомлювати, що припинив грати у футбол. Все треба осмислити, а потiм вирiшити, чи варто робити гучне прощання. Можливо, якесь свято влаштую. А може, тихо пiду зi спорту. Без церемонiй.
-- Якщо все-таки органiзуєте прощальний матч, то яких футболiстiв хотiли б бачити на своєму святi?
-- Я пограв у "Динамо", "Днiпрi", "Зенiтi" та iнших командах. Дуже багато друзiв маю.
-- З ким найбiльше приятелювали, коли виступали в цих клубах?
-- Коли грав за "Днiпро", то найчастiше спiлкувався з Володимиром Єзерським та Володимиром Мазяром, адже ми разом прийшли до табору днiпрян iз "Динамо". А якщо пригадати динамiвську сторiнку у бiографiї, то найбiльше часу проводив з Максимом Шацьких, бо ми жили в однiй кiмнатi. Непоганi взаємини зберiг з Владом Ващуком, Сашком Шовковським, Андрiєм Гусiним. Охоче спiлкувався з Валентином Белькевичем, Олександром Хацкевичем, Кахою Каладзе, Георгiєм Деметрадзе. Яшкiн, Серебрянников, Кормильцев, Коновалов... Усi вони мої добрi приятелi.
-- Бiльшiсть iз цих футболiстiв пiшла з футболу, так i не попрощавшись з уболiвальниками...
-- Бо футболiсти -- люди скромнi. Не буде кожен робити гучний прощальний матч. Можливо, варто всiм об'єднатися i зорганiзувати спiльне прощання. Ось мої друзi iз "Зенiту" Владислав Радимов та Олександр Горшков разом попрощалися з уболiвальниками.
-- Ви здобули Кубок Росiї iз "Зенiтом". Як воно -- бути легiонером у сусiднiй країнi?
-- Повiрте, чемпiонат Росiї тодi був на однаковому рiвнi з українською першiстю. Та й нинi я б не сказав, що росiйський чемпiонат набагато сильнiший за наш. Ну хiба що на якихось п'ять вiдсоткiв. I тiльки тому, що бюджети росiйських клубiв бiльшi. Коли я виступав у "Зенiтi", то росiйськi клуби не мали таких захмарних грошей. Хоча я радий, що здобув досвiд i в Росiї. Загалом, моя кар'єра була вдалою.
-- Тепер ви будете виховувати молодi таланти?
-- У мене дуже вiдповiдальна мiсiя. "Волинь" серйозно береться за розширення своєї дитячої школи. Власники клубу iнвестують грошi в дитячу iнфраструктуру. Наше завдання -- збирати найталановитiших футболiстiв областi, щоб вони захищали кольори рiдної команди. Нинi в основному складi "Волинi" нема жодного вихованого у нас гравця, а в резервнiй командi -- лише троє або четверо. Наше завдання -- виховати нових Тимощукiв, Федецьких чи Шевчукiв. Зрештою, Олег Лужний також пройшов волинську футбольну школу. Будуть належнi умови пiдготовки -- будуть футболiсти.
-- Вiд яких своїх помилок ви б хотiли застерегти юних пiдопiчних?
-- Я не працюватиму безпосередньо з дiтьми -- цим займатимуться тренери, якi будуть пiд моєю орудою. А щодо помилок, то я вважаю, що достойно пройшов футбольний шлях. Так, були промахи, iнколи неправильно поводився. Найбiльше шкодую, що колись був залежний вiд азартних iгор. Надто багато часу проводив у казино...
-- Як позбулися цiєї звички?
-- Дуже довго боровся. Пробував багато методiв. Ходив до психолога. Допомогла дружина, сiм'я. Вони мене вчасно зупинили. Тепер раджу всiм футболiстам не ходити в казино!
-- А режим порушували?
-- Я нiколи не мав з тим великих проблем. Так, пiсля гри iнодi мiг випити пивця. Однак зловживати спиртним не дозволяв собi нiколи.