У спорткомплексі Львівського державного університету фізичної культури завершився міжнародний турнір зі стрибків у висоту «Меморіал Олексія Дем’янюка». За відсутності двох студентів ЛДУФК Дмитра Дем’янюка та Олександра Нартова, які минулоріч відповідно посіли перше та друге місце, на цих змаганнях, цьогоріч перемогу з результатом 2 м 31 см здобув легкоатлет із Херсону Андрій Проценко. По завершенні змагань щасливий переможець дав ексклюзивне інтерв’ю газеті «СПОРТИВКА», в якому поділився враження від змагань, розповів про свій шлях у легку атлетику, тонкощі стрибків у висоту, своїх кумирів та плани на цей змагальний сезон.
Був добре готовий влітку
-Я задоволений своїм виступом на «Меморіалі Олексія Дем’янюка», - каже переможець змагань Андрій Проценко. Майже всі стрибуни показали свої кращі результати сезону і це не дивлячись на те, що це одні з перших стартів у цьому сезоні. Загалом цей турнір мені дуже сподобався. У Львові завжди дуже гарна підтримка була і є.
-Ти перевершив свій найкращий результат цього сезону…
-2 25 см – це був мій особистий рекорд у приміщеннях. Однак на відкритому повітрі у мене кращим результатом був стрибок на 2 31 см. А от у закритих приміщеннях, я й справді покращив свій результат на 6 см. Мабуть, це завдяки тому, що був добре готовий улітку, коли показав результат 2 31см. Щоправда, на хороших світових стартах мені не вдалося реалізувати свій потенціал, а от тепер взимку нарешті прорвало.
-На «Меморіалі Олексія Дем’янюка» ти пішов на побиття кращого результату цього сезону в світі (2 31 см) і рекорду турніру 2 31см. Підкорити висоту 2 33 см завадила втома чи щось інше?
-Це не стільки втома, як те, що я надто був затисненим, коли виконував стрибок на 2 33 см. Хоча й спроби були й хорошими та в останній момент щось недопрацьовував так, як треба. Висота 2 33см потребує практично ідеального виконання стрибка.
-Віктор Шаповал виконував вирішальні свої стрибки без музичного супроводу. Тобі не хотілося спробувати повторити «трюк» Шаповала?
-Та ні. Це у мене залежить все від настрою. Буває, що глядачі та музика заважають, а буває, що навпаки це підбадьорює…
Втратив темп і… програв
-Які відчуття були, коли йшов на встановлення власного рекорду 2 33 см?
-Насамперед мені дуже хотілося його встановити. У першій спробі дуже був скований, у другій біг легше, але змазав кінцівку стопами, а в третій не зумів знайти правильний ритм.
-До турніру хто був твоїм головним конкурентом?
-Загалом у стрибках у висоту всі спортсмени – конкуренти і важко виділити когось одного. Адже це такий вид спорту, в якому перемогти може хто-завгодно. Це дуже яскраво проявляється, коли висоти підіймаються. Варто лише на одній висоті втратити ритм і темп і все, ти вже програв.
-До Львова на ці змагання їхав тільки за перемогою?
-Кожен спортсмен, мабуть, хоче перемагати у всіх турнірах, я не виняток. Як і минулого року я хотів перемогти тут у Львові, але став третім. Бажання було, але через це велике бажання дуже нервував, тому через цю напругу, мабуть, і не вдалося подолати. Цього ж року все вийшло.
-Як вестимеш підготовку до Олімпіади-2012?
-Для мене – це найголовніший старт. Тому акцент роблю на підготовці саме до Олімпіади, а всі інші старти у порівнянні з цим відходять на другий план. Зараз буде зимою чемпіонат світу. Щоправда, я до нього особливо не готуюся, але якщо ж все-таки відберуся, то поїду і буду стрибати.
-У комерційних стартах виступатимеш?
-Якщо вони будуть, то так. Поки що мій менеджер сказав мені лише про один комерційний турнір у Росії «Руская зіма», а далі поки що тиша.
-Дмитро Дем’янюк виступає на етапах «Діамантової ліги», а ти свої сили спробувати у цих комерційних змаганнях ще не перевіряв?
-Я ще жодного разу на цих змаганнях не виступав. Звісно, що я дуже сильно хочу там виступати, але туди насамперед повинні запросити. Для цього потрібен певний рівень.
-Який саме?
-Там розглядаються такі критерії спортсмена: які місця він займав на чемпіонатах світу, дивляться на найкращий особистий результат сезону у спортсмена. Тоді менеджер подає заявку і вони запрошують. Та перед цим організатори розглядають багато заявок і вибирають певну кількість легкоатлетів, зокрема стрибунів у висоту.
-Хто тебе надихає на високі результати?
-Це, безумовно, моя кохана дівчина Катя. Стрибки у висоту – це мій улюблений вид спорту, яким почав займатися в сьомому класі у своєму рідному Херсоні. До цього займався боксом та боротьбою. Тут вибір залежав від того, на яку спортивну секцію мене відводили батьки. А в легку атлетику потрапив тоді, коли мене туди відвела бабця. Я пів року побігав і мене мій тренер Зуєв мене побачив і забрав на стрибки у висоту. До речі, на своїх перших змаганнях стрибнув 1 30см, а ось тепер на один метр вище (сміється, - примітка автора).
Кумиром є Сотомайор
-Ти першопроходець в сім’ї у стрибках у висоту?
-Так. У моїй сім’ї професійним спортом взагалі ніхто не займався. Можливо, у якомусь поколінні, про яке мені не відомо були й спортсмени, але з тих хто мені відомий ніхто спортсменом не був.
-На кого рівняєшся у стрибках у висоту?
--Мабуть, не буду оригінальним, коли скажу, що кумиром, як, мабуть, і в усіх стрибунів у висоту є кубинець Хав’єр Сотомайор, який багато разів стрибав за 2 40см. У нього була своя специфічна техніка. Наприклад, для мене важливе у техніці стрибка багато компонентів. Наприклад, якщо не буде хорошого розбігу, то й відштовхування хорошого не буде. Аби виконати хороший стрибок повинні бути всі компоненти у комплексі: техніка, швидкість, сила, витримка, постановка та техніка польоту.
-Багато спортсменів стрибають під музику. У тебе є своя музична «фішка»?
-Мені всерівно чи стирбати під музику чи ні. Коли я біжу по розбігу, то не чую нікого, ні глядачів, ні музики. Я чую все тільки тоді, коли налаштовуюся на розбіг, а вже потім все відходить на інший план.
-А на тренуваннях ти тренуєшся під музику чи ні?
-Ніколи музику не шукаю спеціально під тренуання та не слухаю. Я не меломан. Інколи може дещо послухати із музичних творів, але це трапляється дуже-дуже рідко.
-А хобі маєш?
-Особливих захоплень не маю. Можна сказати, що спорт – це все моє життя. Тому велику частину свого часу присвячую тренуванням. Тренуюся шість днів на тиждень, один, а інколи два рази в день.
-Які зазвичай бувають тренування у тебе?
-Ми не бігаємо великих кросів, але бігати також обов’язково. Розумієте, для нас – це крос, а для бігунів – просто пробіжка. Тренування бувають різні: ходимо бар’єри, бігаємо бар’єри, в довжину стрибаємо, потрійним стрибком стрибаємо. Це все є необхідні компоненти нашої підготовки.
-А яка твоя найголовніша вершина?
-Найголовніша вершина – це Олімпіада, потрапляння у призери, а ще краще –підкорення олімпійського олімпу.