Виступи легіонерів на обласному рівні - явище наразі рідкісне. Особливо, якщо гравці родом з далекого Камеруну. Таких у футбольному чемпіонаті Івано-Франківщини двоє. Скориставшись зимовою перервою, «ГК» поспілкувався з одним із них, вже добре знаним у нашому регіоні нападником Жозефом Патріком Ндіга Нгує.
- Патріку, розкажи, як ти потрапив в Україну з далекої Африки?
Я приїхав в Україну взимку 2006 року. Спершу навчався на підготовчих курсах у Тернополі, а через сім місяців вже перебрався до Івано-Франківська. З вересня 2007-го навчаюся у національному технічному університеті нафти і газу. Зараз я на п'ятому курсі. Взагалі-то, ще до приїзду сюди я вже знав багато про Україну. Справа в тому, що я граю у футбол досить давно. Ще у рідному Камеруні вболівав за «Мілан», де виступав один з найкращих футболістів світу Андрій Шевченко. У свій час не пропускав жодного матчу за участю Шеви. Завжди фанатів від його гри.
- А на яку країну більш орієнтовані камерунські футболісти? Можливо, на Францію?
Не факт. Хоча усім відомо, що Камерун був колись колонією Франції. Тому більшість наших футболістів орієнтовані саме туди. Але зараз все залежить від агентів, тож наші гравці нині виступають, без перебільшення, по всьому світу. До слова, перший контракт мого уславленого земляка Самуеля Ето'о був укладений з французьким клубом. Але там він начебто не витримав фізичних навантажень і його вигнали. Та вже через сім місяців він виступав не де-небудь, а за сам мадридський «Реал»!
- Давай поговоримо про твою футбольну кар'єру. Як в тебе складалося з футболом на батьківщині?
У футбол я вже граю більше двадцяти років. А розпочинав, які і більшість наших хлопчаків, десь у 6-річному віці. В Камеруні мені випало виступати за багато клубів, як молодіжних, так і дорослих. Я був відомим футболістом на багатьох турнірах та першостях. Але у період 15-18 років мені довелося забути про цю гру через те, що мої батьки не бачили у мені спортсмена. Навпаки, наказували займатися навчанням і все таке. Відверто кажучи, якби не було тої тривалої паузи, хтозна, можливо, зараз я вже був би не в Україні, а грав би десь на значно вищому рівні, як це роблять багато моїх земляків.
- Але ж ти не жалкуєш, що поновив свої футбольні виступи саме в Україні...
Звичайно ж, не жалкую. Мені зараз 27 років, я можу виступати і грати на дуже хорошому рівні. Хоча, коли тільки приїхав в Україну, планував виключно навчатися. Але так сталося, що доля мене і тут звела з улюбленою грою. Тож першим моїм клубом були «Кривотули», за які я дебютував у першості Тисменицького району.
- І якими були твої перші враження від івано-франківського футболу?
Знаєте, вже з перших матчів я зрозумів, що надовго не затримаюся в "Кривотулах", адже мій рівень гри був на порядок вищим, ніж той, що там показували районні команди. Власне, так і вийшло. Вже наступний ігровий сезон розпочав в івано-франківському «Тепловику», за який відіграв кілька матчів на «Кубку Підгір'я». Втім, не підійшов тренерам. Грав у Тисмениці, але найбільш пам'ятний для мене період - виступи за «Сокіл» з Угринова під керівництвом дуже сильного тренера Степана Рибака. Хоч на початках наставник і чути не хотів про якогось легіонера, але потім погодився допустити мене до тренувань. Загалом, мені подобалося грати в Угринові, а особливо у атакувальному тандемі з Михайлом Ткачуком. Коли ми обидва були «у формі», наводили справжній жах на оборону суперників.
- Ти від самого початку граєш нападником? Чи розпочинав виступи на іншій ігровій позиції?
Починав я свій шлях у футболі із позиції лівого захисника. Але тренер бачив моє бажання грати в атаці, тому спочатку перевів у півзахист, а згодом - у напад. І справді, я дуже віддаюся у атаці, граю на техніку, в обігрування.
- Нинішній сезон ти проводиш у команді «Дністер-Рітас» з Побережжя. Як він для тебе складається?
Якщо чесно, ще перед початком нинішнього сезону я не був впевнений, що продовжу футбольні виступи, адже зараз Федерація футболу України ввела певні трансферні правила виступів іноземних гравців на регіональному рівні. Я майже чотири місяці був позбавлений гри через ці трансферні перипетії, адже треба було одержати дозвіл від країни, де я народився, після чого йшло затвердження Києва, а згодом - Івано-Франківська. Словом, процедура дуже складна і тривала. У результаті встиг відіграти за Побережжя тільки 10 матчів, в яких, щоправда, забив 10 голів.
- І все ж таки, наскільки відрізняється рівень футболу на Івано-Франківщині, порівняно, наприклад, з Камеруном?
В африканському футболі багато що залежить не тільки від майстерності, але й від фізичних якостей. В Камеруні грають досить жорстко. Але загалом рівень чемпіонату Івано-Франківщини досить хороший. Причому мова йде не тільки про Першу лігу, але й про другий дивізіон. Навіть у районах часто показують добротний футбол, тож загалом не жалкую, що вже стільки часу граю на Івано-Франківщині.
- А як тобі обласні стадіони?
По-різному. Загалом, непогані, але трапляються такі поля, на яких неймовірно важко грати. Найкращим вважаю стадіон «Хімік» у Калуші, який має дуже добрий газон як для обласної першості. Там класно вдається контролювати м'яч. Та що там - можна спати на тому полі! Й досі не розумію, чому Івано-Франківськ не має такої арени. Хоча непогане поле і на місцевому стадіоні «Рух», на якому мені навіть вдавалося забити гол.
- До речі, ти добре розмовляєш українською. Як тобі вдалося так досконало вивчити мову?
Я вважаю, що для адаптації та доброго ставлення довколишніх будь-який іноземець повинен вивчити офіційну мову тієї країни, в який проживає. Якщо ти живеш в Україні, повинен розмовляти українською. Дуже багато разів ці знання мені допомагали тут.
- Які в тебе плани на 2012-й рік?
Зараз я їду додому, в Камерун, адже взяв академічну відпустку для проходження післядипломної практики. Але і на батьківщині не буду забувати про футбол, маю на меті певний час пограти за одну з тамтешніх команд. А загалом, не планую ніяких перерв у футболі, гратиму щонайменше до 40 років!
- То ти ще повернешся до Івано-Франківська?
Обов'язково! По-перше, маю закінчити навчання. А по-друге, в мене вже зараз є багато пропозицій від обласних команд, тож обов'язково очікуйте повернення Патріка!
Довідка
Жозеф Патрік Ндіга Нгує
Народився: 15 березня 1984 року в Яунде (Камерун).
Ігрове амплуа: нападник.
У чемпіонаті Івано-Франківщини грає з 2007 року.
Виступав за команди:
«Кривотули», «Тепловик» (Івано-Франківськ), «Хутровик» (Тисмениця), «Сокіл» (Угринів), «Дністер-Рітас» (Побережжя), а також за кілька міні-футбольних команд області.
До теми
Не Патріком єдиним
Окрім Жозефа Патріка, у чемпіонаті Івано-Франківщини з футболу виступає ще один темношкірий легіонер - камерунець Роже Тібо Муамгюе.
Минулого сезону швидкий та технічний гравець захищав кольори ФК «Яспіль» (Ясенів Пільний, Городенківщина) і навіть потрапив до п'ятірки найкращих гравців першості. Водночас, вболівальники «Ясполя» визнали Тібо найкращим гравцем сезону 2011 року. До цього 21-річний півзахисник, який навчається на другому курсі ІФНТУНГ, встиг пограти на обласному рівні за надвірнянський «Бескид». Ще раніше - грав у другому камерунському дивізіоні, а також брав участь у міжнародних турнірах в Данії та Фінляндії. У свій час навіть викликався до молодіжної збірної Камеруну.