6 лютого у Тернопільському міськрайсуді було проголошено вирок учасникам так званої «мажорної» справи – Денису Івченку та братам Максиму і Віктору Інакам. Судове слідство тривало понад три місяці плюс попереднє слідство – все це вмістилось у три солідних розмірів томи кримінальної справи, а поштовхом послужив інцидент минулорічного 24 квітня на вулиці Сагайдачного, що в Тернополі.
Нагадаємо, тоді на Великдень у самому центрі Тернополя, біля Катедрального собору, молодики проїхались автомобілем «Ауді ТТ» пішохідною зоною по вулиці Сагайдачного. Причому, як зазначив згодом у суді один із потерпілих, біатлоніст Олександр Починок (на фото), він ледве встиг відскочити, щоб не потрапити під колеса іномарки. Разом із плавцем-олімпійцем Олександром Волинцем вони зробили їм зауваження. Це не сподобалось компанії, і вони з кулаками накинулись на відомих тернопільських спортсменів. Найбільше дісталось Олександру Починку – йому зламали ніс, пошкодили око і відкусили мочку вуха. Відтак спортсмену довелось відмовитись від подальшої спортивної кар’єри. Практично все літо він посилено лікувався, але не тренувався, переніс декілька операцій, відтак жахливих шрамів уже не залишилось.
За фактом побиття проти розвеселої трійці правоохоронці порушили карну справу за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України «Хуліганство, вчинене групою осіб». Окрім цього, одному із затриманих, батькові двох дітей Денису Івченку, було пред’явлено обвинувачення за частиною 1 статті 121 КК України «Заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження» (забігаючи наперед, варто зазначити, що це обвинувачення не знайшло свого підтвердження у суді).
Отож за цей час трохи вщухли емоції, а взаємні обвинувачення перетворились на чіткі вимоги позовів, підкріплені висновками судово-медичної експертизи.
Поки тривав суд, обвинувачені повністю відшкодували висунуті потерпілими моральні та матеріальні збитки. Щодо, так би мовити, карної сторони медалі, то, за даними судової статистики Апеляційного суду Тернопільської області, протягом 2011 року в районних та міських судах нашого регіону було розглянуто 2 тисячі 784 карних справ, з них винесено вироки по 2 тисячах 206-ти, засуджено до різних термінів ув’язнення 2 тисячі 580 осіб. До речі, визнали працівники суду, стаття 296 (хуліганство), пред’явлена всім трьом обвинуваченим, найбільш «популярна»: минулоріч було порушено 148 кримінальних справ, а засуджено 168 осіб.
Отож є доля правди у словах адвоката Петра Гроди, що з точки зору судочинства, це звичайна справа. Насправді у місті ледь не щодня відбуваються бійки. Тим паче, у свята, навіть релігійні. Мовляв, громадськість була дезорієнтова ЗМІ, котрі, до того ж, принизливо охрестили винних у бійці «мажорами».
Проте якби не журналісти, бійку біля Катедри взагалі могли «зам’яти». Адже навіть самі потерпілі після виплати заявлених ними моральних та матеріальних збитків просили суд не позбавляти своїх кривдників волі. Тим більше, підкреслив Олександр Починок, що в одного з обвинувачених, Дениса Івченка, підростає двоє маленьких дітей. Підтримав його і Олександр Волинець.
На початках більш рішуче була налаштована державний обвинувач, прокурор Лілія Жижура, яка попросила суд визнати всіх трьох винними у бійці та позбавити Дениса Івченка (саме він під час бійки чомусь кусався) на 5 років волі, а кожному з братів Інаків – на 2 роки обмежити волю.
Врахувавши всі обставини справи, суд визнав всіх винними та засудив обох братів Інаків до року обмеження волі, Д. Івченку волю обмежити на півтора року (це так звана колись «хімія», коли засуджені відбували виправні роботи у спецпоселеннях). Враховуючи термін перебування під вартою, братів одразу відпустили, Денису ж ще доведеться відбути 8 місяців та 10 днів покарання. Всі учасники процесу мають право оскаржити судовий вирок.
Варто нагадати, що за аналогічною статтею до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на 2 роки випробувального терміну і з підпискою про невиїзд у Луганську було засуджено сина відомого «регіонала» Володимира Ландика – Романа, який у ресторані побив 20-річну студентку Марію Коршунову.
Розбіжність у термінах пояснюється тим, що луганський «мажор» менше перебував під арештом. До того ж, хуліганство вчинив один, а не з групою осіб.