Ввечері, напередодні спарингу з «Іллічівцем», Інформаційний центр ФК «Карпати» завітав в гості в номер до Олександра Касьяна, поспілкуватися про маріупольський клуб, в якому футболіст раніше виступав. В цей момент до нападника зателефонував мобільний телефон. На іншому кінці зв’язку був генеральний директор клубу Ігор Дедишин, який першим привітав Сашка з тим, що він став гравцем «Карпат».
– Сашко, приєднюємось до привітань...
– Дякую. Емоції зараз переповнюють. Щойно генеральний директор мені сказав, що настав час вчити українську мову. Я її розумію, але говорю наразі ще погано.
– Але до закінчення сезону зможеш опанувати українську?
– Сподіваюся, що так. Я тепер житиму в середовищі, де українську мову мені буде легше вивчити.
– Давай повернемося до початку. Коли ти дізнався, що тобою цікавляться «Карпати», які були твої перші емоції?
– Мені було дуже приємно, що мною зацікавився клуб з такими традиціями. Треба було їхати на оглядини і сподіватися на те, що я підійду «Карпатам». Принаймні я хотів зробити все можливе від себе, щоб підійти.
– Знаю, що в тебе було ще кілька пропозицій, але ти обрав саме «Карпати». Чому?
– Досягнення цього клубу самі за себе говорять. До того ж в мене тут багато знайомих футболістів: Ощипко, Голодюк. Раніше тут грав ще один мій товариш Денис Кожанов. Мабуть важливо і те, що «Карпати» це не лише бренд, а й те, що тут завжди багато розкривається молодих гравців. Я сподіваюся також тут проявити себе і з цим клубом досягти найвищих вершин.
– Ти хоч і небагато, але вже пожив у Львові. Вже задумувався де оселишся?
– Ще ні. Але хотілося б десь в центральній частині міста. Там надзвичайно гарно, старі будинки, маленькі вулички. Мені там затишно.
– Начуваний вже про львівських вболівальників?
– А як же! Знаю, що тут вболівають по-особливому. Також, якщо ти справді віддаєшся за свій клуб, викладаєшся на полі до кінця вболівальники до тебе дуже прихильні. Також у Львові стадіон майже завжди заповнений.
– Ти колись грав за підтримки 30-35 тисяч вболівальників?
– Ні, не доводилося. Бувало, що збиралося тисяч 15, але не більше.
– Нещодавно на тренування «Карпат» приїздив Денис Кожанов. Ви з ним спілкувалися?
– Ми з Денисом вже Давно дружимо, ще починаючи з «Шахтаря». Потім він був в «Карпатах», я в «Іллічівці», зараз навпаки. Коли він приїхав ми трохи поговорили та й все. Часу багато не було – треба було йти на тренування.
– Тепер доведеться з ним зустрітися вже на полі. Розумієш до чого я веду?
– Розумію. І скажу, що на полі друзів нема. Всі футболісти це знають. Повага не зникає, але про дружбу на 90 хвилин гри можна забути. Тому гратиму і битимуся до кінця, щоб досягти позитивного результату.
– Ти сам грав в «Іллічівці». Що ти можеш сказати про цю команду сьогодні?
– Звичайна команда, з якою можна і треба грати. «Карпати» значно сильніші і ми повинні це довести на полі. Так, там є кілька хороших гравців, але в нас вся команда складається з таких.
– Якщо тобі самому вдасться забити «Іллічівцю» ти б показував емоції радості чи все ж би їх приховував?
– Дуже радів би. Мені хочеться довести їм, що я міг багато користі принести цій команді. А тепер все робитиму, щоб опинитися на вершині з іншим клубом – з «Карпатами».