Торік почався стрімкий розвиток українського хокею. Раніше в нас була тільки одна професіональна команда, а тепер таких аж вісім. Тому лише тепер на Батьківщину повертаються хокеїсти, які в пошуках роботи роз’їхалися по всьому світу.
Одним із тих, кого хокейна доля заносила в різні країни, є капітан львівських «Левів» Дмитро Гнітько. Про свою кар’єру досвідчений хокеїст розповів в інтерв’ю «Газеті».
— Грав у Росії за воронезький «Буран», «Крилья Совєтов» із Самари, в Норильську, — розпочав розмову Д. Гнітько. — Потім виступав у Білорусі, в Новополоцьку та Вітебську. Змагався у Швеції, Сербії. Також разом із харківською «Дружбою-78» їздив Канадою й Америкою. Три роки подорожували.
— Який епізод у кар’єрі викликає найсвітліші спогади?
— Дуже сподобалося в Швеції. Там професіоналізм у всьому: харчуванні, тренувальному процесі, побуті, загалом у житті. За всіма параметрами це — найкраща країна.
— Мали змогу залишитися в Америці, де найсильніша хокейна ліга світу?
— Нагода була. Але щось мені підказало не зоставатися в цій державі. Свого часу мені пропонували залишитися разом із Костянтином Калмиковим. Він прийняв пропозицію, я ж відмовився. Як вам відомо, Кості не вдалося пробитися в НХЛ. Він 15 років колесив по світу, а тепер повернувся в рідне місто, виступає за «Харківських акул».
— Як оціните поточний сезон у своїй кар’єрі?
— У принципі, нормальний сезон. Сили є, ще можу грати. Прикро, що згаяли шанс пробитися в плей-оф. Це найбільше розчарування сезону.
— Вам і вашій родині комфортно в Новояворівську?
— Так, комфортно. Ми відразу винайняли там квартиру. Син навчається в спецкласі, займається хокеєм. Його тренує Михайло Чіканцев, який працює в «Левах» директором. Для мене головне, щоб дитині та дружині було комфортно. Наразі я цілком усім задоволений. Містечко невелике, тихе. Є всі умови для життя.
— Коли прийде час, радитимете сину залишитися в Україні чи шукати щастя за кордоном?
— Безперечно, він опановуватиме ази хокею тут. А відтак хотів би влаштувати його десь у Європі, хоча б у Фінляндії, звідки мій агент. З Європи простіше потрапити в хорошу команду, ніж з України.