Дубль у ворота «Миколаєва» у виконанні нашого співрозмовника — нападника «городян» Ігоря Мельника — приніс «Львову» перші очки після майже семимісячної перерви.
— Ігоре, передусім поцікавлюсь, як сприйняли вашу перемогу керівники клубу? З одного боку — вона «робоча» на шляху до виживання в першій лізі. З іншого — дуже знакова для врятованої та оновленої команди.
— Безперечно, всі дуже задоволені, але ви праві, назвавши нашу перемогу робочою — всі ми розуміємо, що це лише перший крок на шляху до успіху (яким для нас має стати збереження прописки в першій лізі). Тож працюватимемо надалі задля поставленої мети.
— Як думаєте, коли «Львів» востаннє набирав очки в чемпіонаті?
— (після паузи) Чесно кажучи, складно згадати, хоча, заради справедливості, варто додати, що я лише взимку прийшов у команду… Мабуть, турів 17 тому…
— Якщо бути точним — майже сім місяців тому, обігравши вдома «Говерлу-Закарпаття» на початку вересня…
— Ну, цього точно мало, аби футболісти стали національними героями Львова (сміється)! Загалом, ці три очки — заслуга кожного, хто докладає зусиль для порятунку клубу. До того ж ми мали реабілітуватися в очах уболівальників за поразку в Кіровограді та дуже хотіли перемогти саме на «Україні», куди нарешті повернувся «Львів».
— Гра на цій арені, підозрюю, частково здійснила вашу давню мрію…
— Справді! Колись я був у структурі «Карпат», але, на жаль, мені так і не судилося зіграти на «Україні» бодай раз. І ось — нарешті мені це вдалося у складі іншої команди. Пригнічує лише те, що глядачів на трибунах було обмаль. Однак я розумію, що їхню прихильність потрібно відвойовувати перемогами.
— Можете чесно зізнатися: чи почуваєтеся героєм поєдинку проти «Миколаєва»? Тільки дуже попрошу обійтися без фрази «це все заслуга команди…» і так далі.
— (усміхається) Я скажу вам так: Ігор Мельник лише поставив крапку в потугах усієї команди на шляху до мети — перемоги в конкретному матчі.
— Гаразд, Ігоре, а які думки у вас виникають, коли зазираєте до турнірної таблиці?
— Нині я одразу ж згадую, що до завершення чемпіонату залишилося 11 турів, і тут-таки наповнююся впевненістю, що «Львів» із кожним туром злітатиме дедалі вище в турнірній таблиці.
— Тобто шанси «золотих левів» на порятунок розцінюєте оптимістично?
— Звичайно! Поєднання молодості й досвіду має відіграти свою роль: у колективі є багато справді якісних виконавців, яким просто треба краще зігратися. Переконаний, що ми додаватимемо в якості гри, а відтак покращаться й результати.
— У наступному турі на вас чекає візит до Вінниці, який стане багато в чому визначальним для подальшої долі клубу…
— Ми їдемо до берегів Південного Бугу лише по перемогу. Вона просто повинна стати підсумком майбутньої гри — тоді ми додамо в упевненості та, звісно ж, багато в чому покращимо наші позиції в чемпіонаті.
— До слова, які головні ігрові вимоги головного тренера команди Володимира Журавчака в цій скрутній турнірній ситуації?
— Наставник просить нас максимальної дисципліни, адже кожна гра для команди — вирішальна. Але разом із тим ми мусимо не збиватися на оборонний футбол, а грати передусім на атаку.
— Наостанок — про ваші власні перспективи: впродовж своєї кар’єри Ігор Мельник звик виступати в значно амбітніших і стабільніших клубах — «Кримтеплиці», «Олександрії», «Буковині». І ось — новий виклик у житті — «Львів». Як так сталося?
— Взимку мені навіть не пояснили, чому раптом я став непотрібний «Буковині». У цей час зателефонували зі Львова й попросили допомогти команді вишкрябатися з ями. Загалом, цей новий виклик для мене — нагода перевірити сили в нових умовах, коли права на помилку не маєш ані ти, ані жоден твій партнер…
— Чи немає відчуття, що ваша кар’єра рухається не в правильному напрямку — вниз?..
— Сьогодні йде спад, завтра — злет — це частина футбольного життя. Я оптиміст, тому тримаю голову вище з вірою, що в нас усе зміниться на краще.