Зважаючи на блискучу гру в півфіналі Кубка Мартіна Богатінова, ми вирішили поспілкуватися з карпатівською легендою – колишнім воротарем «Карпат» Богданом Стронціцьким, за плечима якого не один кубковий півфінал.
– Богдане Едуардовичу, не сумніваюся, що ви дивилися півфінал Кубка. Які враження у вас залишилися?
– Перш за все, було видно, що в нашої команди горіли очі, футболісти дуже хотіли добитися позитивного результату. Хлопці дуже добре налаштувалися на цей поєдинок. По-моєму, карпатівський дух відновлюється, повертається в команду. Думаю, це найважливіше, що потрібно зазначити.
– Останнім часом багато експертів критикують гравців «Карпат» через відсутність характеру, славнозвісного духу... Останній матч та сльози футболістів після нього – гідна відповідь критиканам?
– Якщо говорити про матч з «Металургом», то очевидно, що настрій на гру був дуже хороший. Це була справжня кубкова гра. А серія післяматчевих пенальті – це лотерея. Мартін Богатінов дуже класно захищав ворота, парирував два удари з одинадцятиметрової позначки, але... виграв «Металург».
– Що скажете про призначений пенальті?
– Зараз не можу конкретно сказати, потрібно ще дивитися повтор (розмова відбулася у неділю, 29 квітня).
– Як вважаєте, чи справедливо ставити такий пенальті на 119-ій хвилині, зважаючи на те, що відвертого і очевидного фолу не було? – Якщо порушення було – то пенальті треба ставити. Згадайте півфінал Кубка 1999-го року проти донецького «Шахтаря», коли ми у Львові виграли 1:0, а в Донецьку програли 2:1. Суддя тоді призначив пенальті в компенсований час, його реалізував Матвєєв. Потім ми програвали 2:0, але на 115-ій хвилині зуміли забити гол, який вивів нас у фінал Кубка.
– Вам не здалося, що обидві команди ще в другому таймі були не проти все вирішити в лотереї?
– Просто ризик помилитися був дуже високий. Перемога автоматично виводила команду в Лігу Європи.
– Коли наприкінці матчу Богатінов відбив пенальті, він стояв до кінця, а не гадав. Вас, як колишнього воротаря, мабуть, часто питають, як краще поводитися під час пенальті?
– Ну, якщо Мартін відбив, то все зробив правильно (сміється. – Авт.). В серії післяматчевих ударів йому не дуже щастило, він міг відбити ще одного м’яча, але не вдалося.
– Чи вплине така поразка на психологію футболістів перед грою проти «Кривбаса»?
– Очевидно, що «Карпати» зараз на підйомі. Недавно було дві перемоги поспіль, в останній грі була самовіддача на хорошому рівні. «Кривбас» зараз пригнічений. У них суцільні невдачі, головний тренер подав у відставку, отже, вони дуже розбалансовані. Думаю, в «Карпат» є всі шанси для успішного результату.
– Вболіватимете за «Карпати» на «Україні»?
– На жаль, не зможу, але буду переживати за львівську команду в душі. Зараз я працюю головним тренером тернопільської «Ниви», в нас у той день буде матч на виїзді в Хмельницькому.
– До Львова часто приїжджаєте на футбол?
– Коли є можливість, то завжди. Та й просто нерідко буваю вдома, адже їхати недалеко.
– Цьогоріч «Карпатам» не вдалося вийти в фінал Кубка. Вам же вдавалося це робити двічі: у 1993-у і 1999-у роках.
– В першому фіналі ми програли київському «Динамо» з рахунком 2:1. На жаль, програли. Але відчуття неймовірні, коли виходиш на футбольне поле та усвідомлюєш, що це фінал Кубка. А фінальний матч 1999-го року взагалі неабияк увійшов в історію українського футболу. Тоді на «Олімпійському» зібралося аж 78 000 глядачів. Самі розумієте, які це відчуття, коли граєш на такому стадіоні, в такому матчі та ще й при такій аудиторії.
– Проти «Хельсінборга» в Кубку УЄФА були післяматчеві пенальті...
– ...Які ми невдало пробили... Це був ще один фантастичний матч! Ми пропустили на перед-останній хвилині, а зрівняли рахунок на останній. До того я відбив пенальті, здається, на 75-ій хвилині (насправді, на 61-ій. – Авт.). Шведи тоді, на жаль, були більш везучими в післяматчевій лотереї, ніж ми. Вони не забили один раз, а ми два. Євтушок і Гецко мали тоді забивати, але...
– Зараз в чемпіонаті України після «Кривбаса» буде ще матч на виїзді з «Дніпром»... Та й «Оболонь» з «Олександрією» боротимуться до останнього за виживання. Як розціните шанси «зелено-білих» у цій боротьбі?
– Звісно, ситуація склалася неприємно. Але я вірю, що команда набере шість потрібних очок і залишиться в Прем’єр-лізі. Львів’яни повинні мати в Прем’єр-лізі свої рідні «Карпати».
– Ви увійшли до символічної збірної львівських «Карпат» часів незалежного чемпіонату. Які найяскравіші три матчі ви може назвати в своїй карпатівській кар’єрі?
– Це, напевно, переможні ігри проти київського «Динамо». Перемоги в Києві 1:0, у Львові 2:1 та 2:0. Вигравши 2:0, ми стали першою командою, яка обіграла київське «Динамо» з різницею у два м’ячі в чемпіонаті України.