Минулого четверга, 3-го травня, головний тренер «Львова» Володимир Журавчак відсвяткував своє 55-річчя.
Не в подарунках справа
– Як відсвяткували 55-річчя?
– Нічого такого помпезного не було. Відбулася зустріч із близькими та рідними людьми, а також із командою, яку зараз треную…
– А що вам подарували?
– Найголовніший подарунок для мене – це побачити всіх близьких, зустрітися, поспілкуватися. Тут не в подарунках справа. У першу чергу вдячний своїм батькам, які створили життя, хоча їх уже й немає у живих, та все ж перша подяка – для них.
– Свого часу ви тісно співпрацювали з Віталієм Кварцяним, зокрема, були його помічником у луцькій «Волині». Що можете сказати про той період вашої тренерської кар’єри?
– З Віталієм Володимировичем ми залишилися у хороших стосунках. Про нього у мене тільки хороші спогади. Адже він багато працює, є дуже амбіційною людиною, з належною харизмою. Я казав, кажу і буду казати: якщо б не Віталій Кварцяний та президент Василь Столяр, то, мабуть, «Волинь» могла б іще раніше втратити таку команду, яка зараз є і яку вони виплекали. Хороші команди із Хмельницького, Тернополя зникали на очах. У підсумку – вони грають зараз у другій лізі. А от «Волинь» завдяки Віталію Кварцяному залишилася на плаву і продовжує виступи у прем’єр-лізі. Ця команда має свій особливий характер, з нею рахуються у нашому чемпіонаті. А щодо наших взаємостосунків, то з Кварцяним ми не були вже аж надто великі друзі, просто хороші знайомі. У нас залишилися нормальні стосунки, і вони будуть такими. Віталій Кварцяний є людиною екстраординарною і яскравою, яка не завжди всім подобається… Кварцяний є дуже вимогливим, він завжди хоче перемагати. А те, що хтось про нього щось додумує, – залишається на рівні вигадок. Тому про нього можу сказати лише хороші слова.
Рівень першої ліги серйозно зріс
– Перейдімо до справ «Львова». В останньому турі вдалося здобути важку виїзну нічию у Чернівцях з «Буковиною»…
– Ви правильно відзначили, що ця нічия була дуже важкою. Ми грали о 16-ій годині, а погода цими днями спекотна, тому скажу величезне дякую усій команді, яка билася за кожен м’яч. До речі, ми боролися не лише з командою-опонентом, а й з погодними умовами. Нам вдалося показати бійцівський характер. Гра була рівною за моментами, і це, попри те, що ми грали на виїзді. Тому хочу похвалити своїх гравців, бо в цій грі ми насправді заслужили на нічию, хоча й виникали моменти, коли ми могли й перемогти. Гордійчук влучив у хрестовину, Шептицький мав момент, коли виходив сам-на-сам із голкіпером. Хоча не буду казати про те, що моменти виникали тільки в нашої команди, у «Буковини» також було декілька моментів. Тому вважаю, що нічия – це заслужений результат, хоча, якщо б трішки більше фарту, то могли б привезти й три очки.
– За ті 5 турів, які залишилося до завершення чемпіонату, реально наздогнати «Енергетик» та «Ниву» у боротьбі за збереження місця в першій лізі?
– Зараз кожен матч є відповідальним. Ми граємо всі поєдинки з командами, які за своїм статусом у першій лізі є вище середнього рівня, більшість з них перебуває у верхній частині турнірної таблиці. Тому гра з «Кримтеплицею», поїздка у Севастополь та зустріч із «Геліосом» для нас будуть дуже важливими та важкими. Та й «Титан» з Армянська теж непроста команда. Загалом рівень першої ліги серйозно зріс. Середній показник та клас команд виріс. Команди сформовані з хороших гравців. Адже порівняно з прем’єр-лігою, де є багато легіонерів, у першій лізі грають наші українські доморощені гравці. Звичайно, що, не маючи практики, вони поповнюють лави команд першої ліги. Тому намагатимемося за максимумом набирати очки, щоб залишитися у першій лізі.
– Ви згадали про Олега Шептицького, який у грі з «Металургом» відзначився забитим м’ячем, а з «Буковиною» теж був близьким до взяття воріт суперника. Цей форвард після невеличкої паузи повернувся у лави «Львова» і провів два матчі поспіль. Як вдалося його залучити і наскільки це є підсиленням для «Львова»?
– Він – професіонал, який доводить високий клас на футбольному полі, багато працює. Шептицький є нападником, а тому його головне завдання – багато забивати. Однак, попри це, на кожній ділянці поля він шукає боротьбу, завжди є націленим на ворота. У грі з «Буковиною» у нього виникли два моменти. У першому, щоправда, боковий суддя зафіксував положення поза грою, а другий момент – вихід віч-на-віч після чудово розіграної стіночки з Ігорем Мельником. У цьому моменті йому трішки не пощастило. Але в мене до нього жодних претензій немає. У футболіста була достатньо серйозна травма, він довго лікувався та, незважаючи на цю обставину, він націлений на перемогу, грає до останнього, у нього хороший рівень майстерності та й бійцівські якості. Зараз Олег для нас є гравцем основного складу.
Уболіваємо за «Карпати»
– «Львів» ви очолили після зимової паузи. Наскільки зараз оціните прогрес команди порівняно з тим періодом, відколи ви її прийняли. Адже на 95 відсотків оновлено склад, чи зросло порозуміння у командних діях гравців?
– Справді, команда зібралася нова, потрохи награвали ігрові зв’язки. Важливо те, що майже кожна гра була з набраними очками. Бо у теперішній ситуації нам важко досягати краси гри. Звісно, хочеться, щоб усе було у комплексі: і набрані очки, і хороша видовищна гра, і гарні голи, бо ми ж виходимо на поле, щоб тішити глядачів. Однак у теперішній ситуації нам важливо набирати очки, які з огляду на місце у турнірній таблиці підіймають нас угору. Це важливо у психологічному плані. Наприклад, у грі з «Нивою» було помітно, що за рахунку 0:0 можна було б ризикувати і бігти вперед, але можна було пропустити контратаку і програти. Це із психологічної точки зору пригнічувало б. Тому команда відчуває те, що зараз треба боротися за кожне очко.
– Що скажете про командну дисципліну, зважаючи на велику кількість пенальті у ворота «Львова» та вилучення?
– Звичайно, що насамперед це є ігрова дисципліна, яка полягає у тому, що коли йде друге порушення, тоді гравець не встигає швидше добратися до м’яча, порушує правила і, як правило «сідає» на картку. Тому на такий компонент звертаємо увагу гравців – це неправильний вибір позиції, який призвів до картки та вилучення. Однак деколи на футбольному полі не завжди все у гравців виходить. Це ж люди, а не роботи, людям властиво помилятися. Можливо, такі дії на полі можна пояснити і молодістю більшості наших гравців, які у жазі до боротьби в емоціях йдуть на картку. А це прикро.
– А як вам теперішні «Карпати» і ситуація навколо їх критичної турнірної ситуації?
– Звісно, що за «Карпати» вболіваю, бо це наша рідна команда. Так би мовити, перша, основна команда. Ми уважно стежимо за їхніми виступами, переживаємо за них. Наприклад, в останній грі з «Кривбасом». Ми всі львів’яни, тому вболіваємо за «Карпати». Перемога над криворіжцями додала настрою. Віримо в те, що «Карпати» здобудуть той мінімум, те одне очко у Дніпропетровську, яке вкрай необхідне для порятунку. Любимо цю команду, бо хтось віддав їй роки футбольної кар’єри, хтось – тренерської. Але зараз ще не все вирішено. Якщо б зарахували правильний, чистий гол, який «Іллічівець» забив «Оболоні», тоді не було б ніяких проблем, команда б зараз святкувала те, що залишилася у прем’єр-лізі. Однак, гадаю, у «Карпат» все буде добре. Упевнений, що цей тягар вони скинуть і знову будуть підійматися і вже наступного сезону боротимуться за єврокубкові місця.