Так вважає легендарний форвард «Карпат» кінця 90-х Олександр Паляниця, який погодився проаналізувати становище «Карпат», а також згадав про свій період у Львові.
– Стараюся слідкувати за виступами львівських «Карпат». Зараз у них складне турнірне становище, матчі напружені. З «Кривбасом» зіграли непогано. Билися – і заслужено здобули надважливу перемогу.
– Які прогнози на матч з «Дніпром»?
– Львів’яни мусять не програти. Сумніваюся, що вони не виконають завдання. Шанси на цю гру є, адже «Дніпру», на відміну від «Карпат», нічого особливого у цьому чемпіонаті більше не потрібно. Думаю, що «зелено-білі» можуть виграти. Принаймні, точно не програють.
– Чемпіонат ще не закінчився, але в будь-якому випадку, його можна назвати невдалим для «Карпат». У чому, на вашу думку, справа?
– Я не в курсі всіх справ, які є в клубі, але думаю, що причина базується на проблемі з мікрокліматом. Потрібно щось змінювати всередині команди. Тренери працювали хороші протягом сезону, але щось там не так...
– Що найбільше запам’яталося зі свого періоду у Львові?
– Спробую відповісти нестандартно. Найбільше запам’яталося те, що ми постійно пропускали голи наприкінці матчу. В нас була якась психологічна неврівноваженість. Більшість поєдинків ми контролювали гру протягом 70-75 хвилин, але потім ставалося щось незрозуміле.
– Ви двічі були гравцем «Карпат». Вперше прийшли в команду в 1996-у році...
– Ой, можна й не згадувати навіть про це. Я тоді зіграв тільки дві гри.
– Чому так мало?
– Я зразу до Австрії поїхав в лінцський ЛАСК. Я грав в «Карпатах» в оренді, а права належали дніпропетровському «Дніпру». В принципі, у Львові мене все влаштовувало, але в Дніпропетровську вирішили по-своєму. Ну а другий період не порівняти з першим.
– Ви народилися в Житомирі, але в «Поліссі» не грали. Вдало виступали за багато клубів. Яка команда для вас є рідною?
– Мабуть, все-таки «Дніпро». Я там закінчив інтернат і став футболістом. Доля склалася так, що тричі туди повертався. Але найкращі і найбільш вдалі роки були, звичайно, в «Карпатах».
– То за кого ж вболіватимете в наступному турі?
– Звичайно, що вболіватиму за «зелено-білих». Не хочеться, щоб ця команда вилетіла в нижчий дивізіон. «Карпати» і Перша ліга – це несумісні речі. Стадіон є чудовий, який готується до Євро, вболівальники прекрасні. Львів не заслуговує на Першу лігу.
– Хотілося б побільше взнати австрійський період вашої кар’єри футболіста.
– Я там досить непогано грав, тим більше як для першого року в команді. Але остаточно перейти туди не вдалося, бо «Дніпро» за мене захотів величезні гроші...
– У чому секрет вашої результативності? Це неймовірний талант, важка праця чи інші аспекти?
– Та ні, таланту там відсотків 20-30. В мене завжди були хороші партнери по команді, як це банально не звучить.
– Чому не вдалося закріпитися в збірній України?
– Ой не знаю. Мабуть тому, що в ті часи були кращі нападники, ніж я. Це Шевченко, Ребров, Гусейнов... Можливо, не доля.
– Які голи в складі «Карпат» вам найбільше запам’яталися?
– Це третій гол маріупольському «Металургу» (тепер «Іллічівець». – Авт.) після навісу Івана Гецка. Ми тоді забили, здається, 4 голи, а я оформив хет-трик. Пам’ятаю цей гол, бо забив його гарним ударом злету.
– Коли востаннє були в місті, де провели найкращі футбольні роки?
– Рік тому. Щоправда, лише проїздом. Ми з сім’єю їздили відпочивати і вирішили навідатися до Львова. Гуляли містом, дітям дуже запам’яталася тутешня краса.
– З ким із колишніх партнерів по «Карпатах» підтримуєте зв’язок?
– Загалом, зараз друзі в мене не з футбольних років. А так... Ковалець інколи телефонує, Мізін. Раніше бувало, Ковалець часто заїжджав до мене додому, але зараз він за кордоном працює.
– Чим зараз займаєтесь у житті?
– Маю ресторанний бізнес. Після завершення кар’єри захотілося трохи відпочити від футболу, тому зайнявся іншою справою. Але, як то кажуть, ще не вечір (сміється. – Авт.). Можливо, повернуся у футбол.