Оновлені шахові рейтинги не можуть не тішити око. На високе третє місце у жіночому світовому рейтингу піднялася Анна Музичук.
Остання хоч і виступає за збірну Словенії, однак родом зі Стрия і навчається у Львівському університеті фізичної культури. Сестра Ані – Марія також шаховий гросмейстер. На відміну від неї, вона виступає за збірну України. А любов до шахів обом дівчатам привили батьки, які ще від самого дитинства навчали їх азів древньої гри. Про це та інше Анна Музичук розповіла кореспонденту Вголосу.
Анно, чи сподівалася на такий результат у 22 роки? Чи можливо для тебе піднятися ще вище у світовому рейтингу?
З квітня 2008-ого року входила у топ-10. З тих пір у мене завжди був рейтинг понад 2500, тому стрибок з моєї сторони був прогнозований. Тривалий час у рейтингу була п’ятою-шостою. Нещодавно піднялася на четверте місце, а тепер уже третя. Переді мною чемпіонка світу китаянка Хоу Іфань. У неї на 25 очок більше. Вважаю, що ця різниця не є дуже великою, тому піднятися вище мені реально.
Кажуть, з шаховими фігурами ти познайомилася у два роки.
Так (сміється). У два роки знала ходи, а у три уже могла грати шахову партію. Знала усі правила. Мої батьки – професійні тренери з шахів. Зважаючи на це, почала грати дуже рано. У дитинстві бавилася фігурками, також усі в сім’ї грали в шахи. Це дало свій результат. Спочатку брала участь у дитячих змаганнях: чемпіонати України, Європи, світу. Коли мені було шість років, стала чемпіонкою Європи у дитячих змаганнях. Перший норматив гросмейстера виконала у 13 років, а останній у 14 на шаховій Олімпіаді, після чого присвоїли це звання.
З твоїх слів зрозуміло, що усьому ти повинна завдячувати батькам.
Важко сказати. Спочатку це було їхнє бажання, а потім шахи почали мені подобатися. Попри це, батьки завжди казали, що у мене є вибір в житті: мовляв я можу обрати собі іншу дорогу.
Зараз ти виступаєш за збірну Словенії. Як тобі надійшла ця пропозиція і чи довго ти приймала таке рішення?
Рішення далося дуже важко. У нас давно були пропозиції від деяких федерацій, однак ми на них не погоджувалися. Але у 2004-ому році виникли серйозні проблеми з нашою шаховою федерацією. Коли виграла чемпіонат України серед жінок з боку нашої Федерації були певні обіцянки, які не виконувалися. Це й зіграло основну роль у тому, що я не виступаю за збірну України. В той час надійшла пропозиція від словенської шахової федерації, запропонували грати за їхню збірну. Порадившись з батьками, прийняли цю пропозицію.
Вісім років тому, коли словенці запропонували грати за них, тобі було лише 14. Головне рішення було за батьками?
Так. Ми порадилися і прийняли таке складне рішення. Усе залишилося як було. Не було необхідності покидати Україну. Було багато шуму щодо мого переходу, однак я не була першою. А не так давно Сергій Карякін з України перебрався до Росії і виступає тепер за цю країну. Усі все розуміють.
Твій перехід не відобразився на кар’єрі молодшої сестри Марії?
Ні. Палки в колеса ніхто не вставляв. Вона продовжує грати за збірну України. А з сестрою ми постійно займаємося. Разом живемо, разом займаємося, допомагаємо одна одній. Наразі я граю сильніше за неї, однак вона на 2 з половиною роки молодша.
Своє життя без шахів можеш уявити?
Зараз мені складно уявити життя без шахів. Тепер для мене це робота. Шахами заробляю на життя.
Ти навчаєшся у львівському університеті фізичної культури. З частими роз’їздами по турнірах не виникає проблем у здачі сесій? Викладачі знають хто така Анна Музичук?
Знає керівництво (сміється), цього достатньо. У мене індивідуальний графік навчання. Це дозволяє мені відвідувати заняття у вільний від змагань час. А проблем у здачі сесії зазвичай немає.
Чи допомагають тобі шахи у навчанні?
У шахістів добра пам”ять, тому я, прочитавши матеріал, можу легко його запам”ятати. Це і допомагає у навчанні. Але не можна шахи порівнювати з іншим родом діяльності, наприклад з математикою. Багато людей думають якщо людина – шахіст, то вона чудовий математик. Утім, такої тенденції немає.
Кажуть, що Анна Музичук - справжній поліглот.
(Сміється). Окрім української та російської, знаю англійську та словенську. На певному рівні володію німецькою та польською. Вчила латинь, проте її вже забула, бо ніхто нею не спілкується.