Про особливості характеру зіркової львівської фехтувальниці розповіла Любов Шемякіна – старша сестра олімпійської чемпіонки.
Я почала стежити за виступами наших шпажисток ще з перших поєдинків, - розповіла Люба кореспонденту «ВЗ». – Оскільки ранкової трансляції фехтування не було, слідкувала за рахунком в Інтернеті. Коли Яна фехтувала з Симоною Герман, я ледь не збожеволіла! Рахунок надовго зупинився на 13:12... Але тут зателефонував мій знайомий з Одеси: «Молодець! Вітаю!» Виявилось, це не Інтернет завис, а просто двобій завершився – час вийшов. А всю трансляцію півфінального поєдинку простояла разом з донькою на колінах біля телевізора. Потім так само і наступний поєдинок: чомусь вирішила, що це допоможе Яні перемогти. А коли це сталося, цілувала телевізор!
– Я знала, що Яна переможе, - веде далі Люба. - Особливо після тріумфу над росіянкою Шутовою. У мене перед тим був такий мандраж! Яна – моя найближча людина. Ми відчуваємо одна одну навіть на відстані. Після успіху в 1/8 фіналу мені здалося, що в Яни буде «срібло». Але заборонила собі так думати і стала налаштовуватися лише на «золото». І ось це сталося. «Коли вже додому, сестричко?» - я так скучила за нею, що навіть забула про командний турнір. «Знаєш, - каже вона мені, - на минулій Олімпіаді я програла, і тому хотілося додому якнайшвидше. Олімпіада – це ж свято у всіх його барвах, сміх і веселощі. А коли у тебе поганий настрій, святкувати не хочеться». А тепер вона нарешті піддалася олімпійському настрою. Коли я запитала, як їй там живеться, Яна жартома відповіла: «Я – зірка. Телефон розривається. З’явилося багато прихильників». А чотири роки тому про неї згадували та підтримували лише рідня і найближчі друзі. «Ти знаєш, - відповідаю їй, - я тут через тебе також зіркою стала. Так що приїзди швиденько. Мені уже набридло зіркове життя» (сміється).
– Яна уже повірила в те, що мрії здійснюються?
– Вона зателефонувала відразу після церемонії нагородження. «Ось мене тут всі вітають, а мені не віриться, що я це зробила». Не може повірити у перемогу і тренер Андрій Орликовський. От тільки не запитала сестру, чи спала вона з медаллю, як і обіцяла журналістам (сміється). Хоча, як на мене, навряд чи тієї ночі вона змогла заснути. Тепер Яна намагається відпочити і розслабитися, адже попереду в неї ще один іспит – командні змагання. «Я розумію, - казала сестра, - що дівчата також приїхали по медаль. Тому докладу усіх зусиль, щоб допомогти їм. У мене ще є сили. Я добре фехтуватиму».
Ми з Яною домовилися, що оберігатимемо маму від олімпійського стресу. Купили батькам квитки і відправили до родичів – відпочивати на море в Одеську область. Перший Національний в їхньому селищі не тягнув, телефон зламався – батьки були відрізані від світу. Коли ж мама, користуючись мобілкою друзів, телефонувала і запитувала про Яну, я обманювала, що нічого ще не відомо: готується, розминається, а поєдинки будуть пізніше. Дізналася вона про все від одного родича. Він зателефонував і поцікавився: «А чим ви тепер займаєтеся?» На що мама: «На природі сидимо, на зірки дивимося». «Та не на зірки треба дивитися, - обурився він. – Там ваша донька у фіналі фехтує!».
– Якою дитиною була Яна?
– З малих літ уміла тримати секрети і завжди думала, що каже. У дитинстві називала її хитрункою, але батьки сказали, що хитрість – хороша риса, якщо скерувати її у потрібне русло. Гадаю, фехтувальна хитрість – це найкраще призначення цієї якості. Януся завжди рвалася у бій. Билися ми страшно... І завжди, незважаючи на те, що я на два роки старша, Яна мене перемагала. Сестра завжди була і залишається татовою улюбленицею, хоча він до всіх нас демонстрував теплі почуття. Вона зовні схожа на батька, до того ж – наймолодша дитина у родині, де підростали троє дітей (сама Яна якось зізналася, що хоче чотирьох дітей). Але при цьому її не балували, як це часто буває. Нас усіх виховували в однакових умовах. І навіть мені частіше за інших йшли на поступки, тому що я була хворобливою дитиною.
– Так дивно, коли у тендітної і доброї дівчини – такий твердий і вольовий характер…
– Сама дивуюся, як ці якості можуть поєднуватися. На доріжці вона жорстка і непоступлива, а у житті – душевна. Мені неодноразово говорила про те, що помилки людям потрібно прощати, не тримати зла. А ще вона справедлива, вміє тверезо подивитися на ситуацію. До того ж – напрочуд цілеспрямована: бачу мету, не бачу перешкод. Ось вам ще один приклад з нашого дитинства. Ми з Яною картавили. Але якщо я змирилася, то Яні подібне навіть в голову прийти не могло. Ми спали з нею в одному ліжку. Я заснути намагаюсь, а вона язик до зубів приставляє і раз за разом вчиться вимовляти «р». Я не витримала: «Яно, закрий рота, спати заважаєш». На що вона: «Ти будеш і надалі кайтавити, а я навчуся правильно вимовляти. Не повірите, вона півночі гарчала. Мені ця «р» ще довго снилася (сміється). Так вона навчилася вимовляти цей звук. А я й досі трішки картавлю.
У дитинстві Яна мріяла стати лікарем. А у батьків, на щастя, не було наперед запрограмовано професійне майбутнє дітей. Вони дали «зелене світло» нашому вибору. Навіть коли Яна вирішила професійно займатися спортом і вступила до Львівського училища фізкультури, батьки, незважаючи на протести деяких родичів і друзів, не відмовляли її. Мама, щоправда, боялася, що Яну під час поєдинків можуть травмувати. Шпага навіювала їй острах. Але варто було хоч слово сказати в присутності Яни, вона на півслові зупиняла порадників: «І мови бути не може! Я виграю Олімпіаду, ось побачите». А потім заспокоювала маму: «Мамусю, ось виграю Олімпійські ігри, зробимо у квартирі гарний ремонт. І одяг красивий купимо для всіх». Вона завжди так – все несе в сім’ю. І вже потім думає про себе. Пишаюся, що вона – моя сестра.
А тим часом...
Яні Шемякіній потрібна квартира
Львів має добру традицію виділяти олімпійцям квартири. Останній олімпійський чемпіон-львів’янин Олександр Петрів (кульова стрільба, Пекін-2008) отримав квартиру від міста. Зараз міський голова Львова Андрій Садовий розглядає варіант надання помешкання олімпійській чемпіонці Яні Шемякіній. Мер зустрівся із батьками Яни - Іриною Миколаївною і Володимиром Петровичем, та її сестрою Любою, привітав із перемогою, оглянув житлові умови. Сім’я мешкає у комунальній двокімнатній квартирі, крім Яни та її батьків, там живе ще сестра Люба з дитиною.
Як розповіла мама олімпійської чемпіонки, після перемоги у Яни плани пов’язані з особистим життям: «Думаю, цього року відгуляємо весілля». Тож олімпійська чемпіонка потребує покращення житлових умов. Андрій Садовий сказав, що буде працювати у цьому напрямі, але хоче ще зустрітися з Яною і узгодити деталі.