Інтерв’ю з олімпійським чемпіоном Лондона, боксером Олександром Усиком.
- Олександре, ти приголомшив увесь світ своєю перемогою, гопаком на рингу і, звичайно, «оселедцем». Ти став найбільш впізнаваним чемпіоном, не було бажаючих помацати твій козацький чуб на удачу?
- Крім моєї дочки, мій чуб ніхто не чіпає.
- Ти вивчав свій родовід, щоб дізнатися, чи тече в тобі козацька кров?
- Поки цим не займався. Але можу сказати, не знаючи родоводу, можливо, є якась козацька кров. Запорізькі козаки близькі нам, боксерам, за духом. Вони - православні воїни. Воювали за свободу, за Україну, за землі рідні. І ми в якійсь мірі теж воїни. По-своєму, вже в інший час, воюємо в спорті за нашу державу.
- У дитинстві ти захворів на туберкульоз, рік пролежав у лікарні, і лікар виголосив страшну фразу: «Від смерті врятує тільки спорт». Як вона тоді була тобою сприйнята?
- Ці слова лікар сказав мамі, а мені вона їх нагадала, коли я підріс. Я тоді не розумів, про що вони з лікарем говорили. Мама, знаєте, сльози, все інше. Я кажу: «Чого ти плачеш?». Вона сказала: «Нічого, все буде нормально».