Для нього не існує другого місця у спорті, а на грудях він носить татуювання із зображенням власного батька. Це про боксера Василя Ломаченка - дворазового олімпійського чемпіона та двічі "золотого" переможця чемпіонатів світу. Як починав спортивний шлях Ломаченко і хто його кумири - у наступному сюжеті.
У місті Білгороді-Дністровському на Одещині Василя Ломаченка знає кожен - саме тут народився майбутній видатний боксер. Любов до спорту йому ще з пелюшок прищепили мати - тренер з акробатики, та батько - тренер із боксу.
Анатолій Ломаченко, батько Василя Ломаченка:
- Он еще не ходил, а его приносили на соревнование, я проводил соревнования, он приходил, смотрел, потом, когда старше стал, я уже за ручку приводил, он сидел - смотрел, как старшие ребята боксируют, так естественный процесс вливания произошел.
Юний Василь теж починає боксувати. Одночасно цікавиться футболом та веслуванням. Втім, несподівано батько віддає його на танці.
Василь Ломаченко, дворазовий олімпійський чемпіон:
- Я ненавидел их, я вообще не люблю их – танцы.
Пізніше батько пояснить - танці розвивають ноги та вдосконалюють відчуття ритму - без цього на рингу робити нічого. Після спарингів хлопець іноді входив у кураж і також танцював. У 2007 році перший дорослий турнір. Василю Ломаченку 18-ть. У фіналі б'ється з легендарним росіянином Альбертом Селімовим. Глядачі та колеги спортсмена тоді відзначать - судді чомусь оцінювали кожен вдалий випад Селімова, а от на точні удари Ломаченка не звертали уваги. У підсумку - перемога росіянина. Український боксер плаче на рингу.
Василь Ломаченко, дворазовий олімпійський чемпіон:
- Я с 6 лет занимаюсь боксом, с 4, даже с 6 лет выхожу в ринг и я ни разу не выходил с ринга побежденным. Одно дело, когда ты проигрываешь, когда действительно проигрываешь - ты признаешь это. Я считаю, что я этот бой не проиграл.
Вдруге два боксери зустрінуться за рік на Олімпійських іграх у Пекіні. Ломаченко почав бій агресивно, Селімов відповів динамічним пересуванням рингом та точними ударами. До середини другого раунду веде росіянин, втім далі ініціативу бере українець - і перемагає. Далі - шлях до фіналу, де Василь Ломаченко "розіб'є" француза Джелькіра Кедафі. І золота медаль на грудях 20- річного боксера.
Василь Ломаченко, дворазовий олімпійський чемпіон:
- Я перекрестился, прыгнул - это первое, что я помню, а потом я просто кричал, подошел в угол, папа меня обнял.
Наступна ціль Ломаченка - Чемпіонат світу боксу у Мілані 2009 року. Перемоги там йому давались легко та невимушено - принаймні так виглядало з боку. З Італії він також привезе золоту медаль вирішить йти у професійний бокс. Втім батько порадив не поспішати.
Анатолій Ломаченко, батько Василя Ломаченка:
- Если мы выходили, допустим, в любительском боксе с ружьем - туда нужно выйти с гранатометом, в 10 раз сильнее, заряжать и просто громить. И приняли решение, что пока он не сформируется - человек форомируется до 25 лет, - то будем набираться мастерства в любительском спорте.
Син погодився з батьком. Для нього він - кумир та ідеал. На знак любові та поваги до нього навіть зробив татуювання з батьковим обличчям. Василь Ломаченко і сам вже батько - має сина. Дружина боксера - також спорсменка - з гумором згадує, що сама зробила йому пропозицію побратися.
Олена Ломаченко, дружина Василя Ломаченка:
- Ну, мы заказали мне кольцо обручальное, и когда мы забрали его у ювелира, я его принесла и говорю - ну, давай , делай мне предложение. Дала руку - и он мне его одел.
Василь продовжує здобувати медалі - здебільшого золоті. Торік вдруге стає Чемпіоном світу. І готується до Олімпійських ігор у Лондоні - там виходить у фінал і, перемігши корейського супротивника, - вдруге стає олімпійським чемпіоном. Таким чином підтвердивши власне кредо - для Ломаченка другого місця в змаганнях не існує.