Розмова з Іриною Мерлені, олімпійською чемпіонкою з вільної боротьби
Виступи на Олімпійських іграх у Лондоні для Ірини Мерлені стали останніми у кар’єрі. Титулована борчиня після повернення з Ігор заявила, що більше у спорт не повернеться. Що спонукало зіркову атлетку до такого рішення і чим вона планує зайнятися у майбутньому, «Газета» поцікавилася у самої Ірини.
— Ваше рішення покинути спорт остаточне й оскарженню не підлягає?
— Так. Ще після Ігор у Пекіні 2008 року не хотіла продовжувати кар’єру: відчула, що повністю реалізувалася у спорті, виснажилася. Крім того, роки занять боротьбою на найвищому рівні не минули безслідно — в мене вже тоді було багато травм, не раз змушена була оперуватися.
— Що ж тоді спонукало поїхати на Ігри в Лондон?
— Після Пекіна впродовж трьох років і чотирьох місяців не виступила на жодних змаганнях. Але Україна не мала ліцензії у вазі до 48 кілограмів. Вирішила здобути перепустку на Олімпіаду. Перші збори давалися дуже важко, навіть закрадалася думка, що таких навантажень не витримаю, а тому потрібно все це припиняти. Але потроху втягнулася, почала виступати. На передолімпійських турнірах, вважаю, показувала непогану боротьбу. Стартів було багато, тому знову почувалася виснаженою. Ближче до Ігор уже не відчувала такого «голоду» боротьби, як на початку 2012-го.
До речі, нещодавно в Канаді відбувся чемпіонат світу, на якому наші дівчата не здобули жодної нагороди. Після Олімпіади на цьому турнірі зібрався не найсильніший склад учасників, а тому непотрапляння українок на п’єдестал є дуже дивним. Мабуть, вони також втомилися протягом року і не змогли показати найкращі якості.
— Через рік чи два настрій може змінитися, чи тоді чи захочете повернутися в спорт?
— Ні, не думаю. У Лондоні я поставила крапку на своїй кар’єрі. Дуже хотіла з цих Ігор привезти для України медаль. Але, як уже говорила, мені було все важче й важче: тренувальні збори, виступи на змаганнях… Ще перед Іграми я казала, що, попри мій результат на Олімпіаді, у спорт більше не повернуся. Узагалі, мені значно складніше далося рішення повернутися у боротьбу після Пекіна, ніж зараз завершити кар’єру. Пауза у виступах затягнулася, я народила двох дітей, потім таки повернулася у спорт. Такого до мене ще ніхто не робив. Усвідомлювала, що дуже ризикую. Але таки пішла на це. Дуже хотіла вибороти для України ліцензію на Ігри, а там здобути медаль. Усе зробила для цього, але, на жаль, місце на п’єдесталі мені не підкорилося: програла американці, яку до того двічі перемагала, поклавши на лопатки. Ніколи не вважала її сильною суперницею, але цього разу я була слабшою, оскільки не мала сил.
— Чим плануєте займатися у майбутньому?
— У мене двоє діточок — отож їх вихованням. Недавно Артурчика оформила в садочок, через кілька місяців туди ж ходитиме і Адамчик. Артур з нового року піде в секцію плавання. Мене часто запрошують у шоу, в різні телевізійні проекти. Житиму для себе, для дітей, працюватиму на телебаченні. Може, з часом започаткуємо якийсь бізнес. Можливо, у майбутньому займуся тренерською роботою — люблю дітей, маю великий досвід, а тому маю чим поділитися з юними спортсменами. Із задоволенням навчатиму діточок боротьби.
— Участь у телевізійних проектах дозволяє отримати засоби для життя чи заробленого упродовж спортивної кар’єри Вам вистачає?
— Звісно, завдяки перемогам на Іграх в Афінах та Пекіні маю своє житло, авто. Придбала у Хмельницькому двоповерховий будиночок, про який усе життя мріяла, маю хорошу квартиру в Києві. Зараз отримую гонорари за участь у рекламі, в телевізійних проектах. Тільки в «Іграх патріотів» не платили грошей. Ми там справді були патріотами, оплатили тільки вартість переїзду, проживання та харчування. А надалі буде видно, чим займатимуся і зароблятиму собі на життя.