Сплеск гордості за країну, що охопив українців після чемпіонату, погасили політики. А фінансові наслідки не дають підстав для оптимізму
Про проведення Євро-2012 нині нагадує хіба що реклама, яка дивом залишилася на вулицях міст, де відбувалися матчі. Всі інші рекламні площі переважно використовуються в передвиборних перегонах. Щоправда, і дивлячись на них можна згадати про чемпіонат - його вдале проведення є одним із головних козирів Партії регіонів. Сьогодні віце-прем´єр-міністр - міністр інфраструктури Борис Колесніков має провести прес-конференцію під робочою назвою «100 днів після Євро». «Коментарі», передбачаючи події, вирішили підбити власні підсумки.
Туристи - гра з цифрами
Говорячи про туристів, голова Держагентства з туризму і курортів Олена Шаповалова вже встигла заявити, оперуючи «даними спеціалізованих американських видань», про те, що вартість «бренда Україна» завдяки Євро збільшилася на 70%. Цифра, як і саме поняття, навряд чи піддається чіткому розумінню. Проте чиновниця підкріпила її іншими показниками. За її словами, 43% гостей Євро-2012 мають намір повернутися до України ще раз. Є підозри, що ці дані взяті з виступу директора проекту GIZ «Консультування та створення потужностей для Євро-2012» Матіаса Брандта. Ось тільки в його інтерпретації зазначена цифра позначає відсоток тих, що відвідали країну під час першості й оцінили загальну організацію оцінкою «дуже добре». А ось іще раз приїхати в країну планує менше третини гостей.
«Поки що рано давати прогнози на майбутнє, тому що статистичні дані у нас підбиваються раз у році, по закінченні року. Історичну місію Євро-2012 перебільшувати не варто, так само як не слід применшувати його значення. Однозначно чемпіонат вплинув на потік туристів до України, але висновки поки що робити рано», - сказав «Коментарям» Віктор Зінченко, заступник голови Всеукраїнської асоціації туроператорів.
Фінансування підготовки - «вічне Євро»
Якщо говорити про українців, то у багатьох напевно залишився гіркий «післясмак» від підготовки до Євро, пов´язаний із численними скандалами.
Тільки за лічені дні до чемпіонату Державна цільова програма підготовки та проведення в Україні чемпіонату змінювалася тричі. Причому мова йшла далеко не про «косметичне» корегування. Так, в ім´я останніх приготувань у столичної лікарні Охматдит вилучили 200 млн. грн. А через тиждень суму такого самого порядку перелопатили між рядками фінансування реконструкції доріг. Навіщо це треба було за тиждень до початку Євро, може пояснити хіба що улюблена тендерна процедура закупівлі в однієї особи. Більше того, за п´ять днів до першого матчу в Донецьку на реконструкцію місцевого аеропорту підкинули додаткових 700 млн. грн. До речі, в цей день було тільки проведено тестування нового терміналу. Однак і цим не закінчилося. Роздування кошторису цільової програми відбувалося і після чемпіонату. До вересня державні видатки за програмою несподівано підскочили на 2,5 млрд. грн., тоді як приватні вкладення в рамках підготовки до першості - навпаки, утиснулись на мільярд. Чи варто взагалі згадувати про те, що тендерні комітети по всій країні ще до осені вирішували фінансові питання підготовки до Євро?
За прикладами далеко ходити не варто. Реконструкція НСК «Олімпійський» ударними темпами проходить і понині. Тільки за минулі після фінального матчу першості місяці кошторис реконструкції головної спортивної арени країни збільшилася більш ніж на 100 млн. грн. І напевно - це не межа. Адже наприкінці серпня один з українських НДІ оформив у договір свою перемогу на тендері з науково-технічного супроводу будівництва та облаштування функціональних зон і пішохідно-транспортних шляхів навколо стадіону - з розміщенням там автостоянок та інших громадських об´єктів «для проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу ». Іншими словами, і після 100 днів з хвилини урочистого закриття Євро на стадіоні кипить робота з підготовки до нього. До речі, керівництво «Олімпійського» вельми спритно уникає відповіді відносно причин такої ситуації. Офіційна відповідь прес-служби стадіону «Коментарям» зводиться до того, що головним розпорядником бюджетних коштів за програмою є Нацагентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року і реалізації інфраструктурних проектів. А значить, до нього і всі питання. До слова, відомство це ще не розпустили. А сайт Інформцентру Євро-2012, на якому розміщувалися всі офіційні документи агентства, досі доступний. Мабуть - із прицілом на привид Олімпіади в Карпатах.
Збудовані об´єкти - невміння управляти
Якщо на прикладі з «Олімпійським» підвищені завищені очікування були виправдані, - тут завжди повні трибуни і під час матчу, і під час концертів світових зірок, - то зі стадіоном, скажімо, у Львові ситуація складніша. Заробляти після чемпіонату «Арені Львів» просто нема на чому. Місцева футбольна команда «карпати» для тренувань як і раніше обирає львівський комунальний стадіон «Україна», якому платить символічну гривню в рік. Та й матчі не радують керівництво «Арени»: на сайті стадіону наводяться слова його директора Олексія Жуковина, який констатує, що при місткості в 33 тис. осіб на матч «Говерла» - «Шахтар» 21 липня прийшло трохи більше ніж 5 тис. уболівальників. А про концерти світових зірок і говорити не доводиться. Зате на сайті стадіону вже красується розділ «Олімпійська надія - 2022». А місцеві чиновники ще з весни обмірковують плани з освоєння нових мільйонів.
Аналогічна історія і з Міжнародним аеропортом Бориспіль. Вливши в його реконструкцію 6,7 млрд. грн., держава тепер має намір віддати об´єкт у концесію великій міжнародній компанії. Українські ж перевізники не поспішають освоювати оновлені «повітряні ворота» країни. Наприклад, у новому терміналі «D» відсутня зона обслуговування транзитних рейсів - на її добудову необхідно 1 млрд. грн. На що у держави вже немає коштів. При підготовці заяви про конкурс на визначення концесіонера в Мінінфраструктури особливо підкреслили - хто не зайшов би як інвестор, на нього в першу чергу ляже розширення терміналу «D» через добудову трансферної зони і термінальної частини з обслуговування внутрішніх рейсів.
Витрати на транспортну інфраструктуру - помилилися в компаньйоні?
Таким самим, як і «Олімпійський», символом чемпіонату стали корейські електропоїзди Hyundai. Але в підсумку, після мільярдної закупівлі, уряд вирішив відмовитися від розширення парку «корейців» на користь вітчизняного Крюківського вагонобудівного заводу. А останнім цвяхом у кришку труни азіатських поїздів став випадок, що вдало підвернувся минулого тижня, коли поїзд Крюківського підприємства обігнав хвалений Hyundai. Прес-служба заводу відреагувала в кращих традиціях радянської агітпропаганди: «На обличчях пасажирів «Хюндая», що припали до шибки в той момент, коли поїзд українського виробництва невимушено обганяв імпортного побратима, можна було побачити всі почуття. Від подиву до захоплення, від гордості за свою країну до образи, що купуємо імпортну техніку в той час, коли маємо свою більш високого класу. Вони знімали український чудо-поїзд на відеокамери й камери мобільних телефонів, щоб розповісти про побачене».
Зміни - попереду
По-суті, Євро-2012 стало одним із найдорожчих експериментів з перетворення країни за всю історію української незалежності. І результати цього експерименту в тому самому фінансовому плані позначилися на гаманцях одиниць. З весни минулого року в кошторисі держпрограми підготовки до Євро під рядком державних коштів стали приписувати, що тепер цифри в ній означають не тільки бюджетні гроші, але і залучені під держгарантії. В результаті, навантаження на держбюджет зросло майже на мільярд, а на місцеві бюджети - на півтора мільярда. Крім цього, неможливо підрахувати, яка частка «чисто» бюджетних коштів є прихованим боргом - іншими словами, залучена шляхом розміщення внутрішніх і зовнішніх облігацій.
Проте не варто оцінювати минулу першість лише з негативного боку, для чого український чиновницький апарат і при «помаранчевих», і при «біло-блакитних» надав величезну кількість приводів. Все-таки для багатьох українців вечори у фан-зонах та на стадіонах залишилися в пам´яті яскравими і позитивними спогадами. І викрикуючи в ті дні «Україна!», більшість просто скористалася можливістю дати самому собі невеликий привід для гордості за країну. Країні не вистачало того короткочасного підйому патріотизму. Хоча б для того, щоб через 100 днів помітити різницю з української буденністю, що повернулася на звичні кола. Змінювати країну ще належить.