У Харкові закінчився чемпіонат України з шахів серед жінок. За підсумком змагань, які відбувались за коловою системою у дев'ять турів, одразу три шахістки набрали однакову кількість очок — 6,5.
За додатковими показниками переможницею визнали Марію Музичук, якій з призового фонду перепало 34 тисячі 667 гривень. "Срібло" дісталося Катерині Лагно (28 тисяч 600 гривень), "бронза" — Анні Ушеніній (24 тисячі 600 гривень). Кореспондент "Експресу" привітав новоспечену чемпіонку України.
— Моя перемога закономірна, бо я намагалась взяти гору в кожній партії, — розповідає "Експресу" Марія Музичук. — Мені неодноразово пропонували нічию, але я відмовлялася, бо грала на перемогу. І деякі партії розтягувались майже на сто ходів.
— Як довго вони тривали?
— Нам давалось півтори години на 40 ходів із додаванням 30 хвилин після 40-го. Відтак партія розтягувалась на чотири-п'ять годин. Декілька разів наш стіл закінчував найпізніше.
— І в таких партіях ти таки дотискала суперниць?
— Так, декілька таких партій вдалось виграти. Бували, щоправда, і нічиї. Дуже важливою стала партія з Іриною Андренко у сьомому турі. У нас була рівна позиція, та я вирішила грати на перемогу. В ендшпілі суперниця зробила декілька неправильних ходів, і я перемогла. Ця звитяга виявилась дуже важливою для здобуття чемпіонства.
— В останньому турі ти зіграла унічию, а твої основні конкурентки — Лагно і Ушеніна — перемогли. Чому тут не домоглася перемоги?
— Я прикинула варіанти, і один з них передбачав, що для визначення чемпіона доведеться грати додатковий матч у швидкі шахи. Я вирішила трішки перепочити і на партію в дев'ятому турі витратити мінімум зусиль. Тобто зіграти її якомога швидше, щоб усі сили залишити на фінал. Тож я не ризикувала і була не проти нічиєї. Але сталось так, що я стала переможницею за додатковими показниками.
— Ти щороку береш участь у чемпіонаті України?
— Ні, лише другий раз. Вперше я змагалась на такому турнірі у 2006 році. У мене щоразу накладалися інші важливі змагання, від яких я не могла відмовитись, — там було вигідніше грати.
— Зазвичай ви всі — партнери, бо виступаєте за збірну України. Тепер ви стали суперницями. Як воно — змагатися з друзями?
— У нас дуже дружня команда, тому певний дискомфорт відчувався. Не скажу, що було незручно, — було непросто. Ми ж знаємо одна одну, а тут...
— Після поразки жінки часто не можуть стримати емоцій?
— Раніше, у дитячих і юнацьких шахах, таке траплялося постійно — сльози, істерики... Тепер це вже рідкість. Ми ж дорослішаємо. У мене такого вже немає, а колись було. (Усміхається).
— Чому минулорічна чемпіонка України Катерина Должикова цілковито провалила цей чемпіонат?
— Я спілкувалася з нею чи не щодня. Таке буває, що на турнірі все йде не так. до того ж цього року дібрався найсильніший склад учасниць. Катерині не вдався старт турніру, вона програла чотири партії поспіль. А після такого зібратися і переломити хід боротьби вкрай важко.