Товариський матч. Болгарія - Україна - 0:1 (0:1)
14.11.2012 18:00. Софія. Стадіон «ім.Васіл Левскі». Суддя: Мілорад Мажіч.
Болгарія: Колєв, Й.Мінєв, Бодуров, Іванов, Занєв (В.Мінєв, 46), Манолєв, Г.Міланов (Маркіньос, 46), Сармов (Дяков, 46), Ілієв (Цвєтков, 63), Попов (к) (Тонєв, 77), Божінов (Рангелов, 60). Запасні: Бандаловскі, Гаджєв, Квордовіц, Александров, І.Міланов. Тренер –
Україна: П’ятов, Хачеріді, Федецький (Мандзюк, 55), Бутко, Кучер (Михалик, 46; Назаренко, 62), Шевчук, Степаненко (Тимощук, 46), Гармаш, Безус, Ротань (к) (Селін, 89), Селезньов (Шиндер, 74). Запасні: Худжамов, Бандура. Тренер – Олександр Заваров.
Гол: Кучер (33).
Попередження: Степаненко (32), Манолєв (73), Шевчук (73), Маркіньос (90+2).
Українці завершували футбольний рік товариським поєдинком в Софії проти національної команди Болгарії. «Синьо-золоті» не змогли виставити на цю гру оптимальний склад. Через травми в Україні залишились Андрій Ярмоленко, Олег Гусєв, Євген Коноплянка і Ярослав Ракицький.
Керував діями нашої національної команди Олександр Заваров, але без притаманного цьому фахівцеві азарту. Мабуть, не останню роль відіграла пропозиція президента Федерації футболу України Анатолія Конькова, який на посаду головного керманича українців пророкує Андрія Шевченко, який нещодавно побавившись у політика, опинився в такому положенні поза грою, що це яскраво засвідчили останні вітчизняні вибори до ВР. Не хочу оприлюднювати свій прогноз на тренерське крісло в Україні, але, на мою думку, це місце не для «Шеви». Проте час покаже чого хто вартий…
А тим часом прозвучали національні гімни і розпочалася гра. І, що вразило з початку матчу це – порожній стадіон. Невже усі болгари були зайняті працею на своїх робочих місцях, а можливо їх не притягнув суперник?
Господарі більше володіли м’ячем і частіше атакували. Перший небезпечний момент біля воріт П’ятова створив Міланов. На щастя для українців, м’яч пролетів повз ціль.
Хороше враження справляв екс-карпатівець Артем Федецький. Футболіст старався бути повсюди корисним і, здається, із завданням впорався. Чого не сказати про Хачеріді. Таки у київського динамівця не все гаразд з психікою.
Українці пів тайму «шукали» свою гру. А на 23-й хв. Селезньов отримав диво-передачу від Бутка. Євгену залишалось переправити м’яча у сітку воріт. Проте форвард почав опрацьовувати шкіряну кулю і лівою, пробиваючи, не влучив у ворота. Невже це все, на що здатний один з кращих футболістів України? Відповіді на це питання ми так і не отримали.
У наступній атаці Бутко навісив м’яча у штрафний майданчик болгар, в район 11-метрової позначки. Мінєв і Безус вели відчайдушну боротьбу за м’яча. Один одному завадили і немов підкошені попадали. Ні, пенальті там і близько не було. Але другий гольовий момент українці втратили. Проте свої наступальні дії продовжували.
І ось на 33-й хв. Ротань майстерно виконав кутовий удар, до м’яча вистрибнув оборонець донецького «Шахтаря» Кучер з болгарами. Однак Олександр виграв верхову боротьбу і головою відправив м’яча у сітку воріт. Ось так, без особливого навантаження українці повели в рахунку.
Після перерви Заваров випускаючи резервістів, дав пограти усім, кого привіз до Болгарії. От лише воротарів «маринував» на лаві немов огірки. Однак гра українців не зазнала загострення в лінії атаки. Найбільше в команді Заварова працював воротар Андрій П’ятов, якому команда, у великій мірі, завдячує «сухі» ворота.
Додаткові хвилини також не змінили становища і результату. Українці успішно попрощалися з нами, вболівальниками, до наступного року. І залишила багато питань, на які більшість із нас, так і не отримала відповідей.