Розмова з Романом Бондаруком, членом національної збірної України з кульової стрільби
Професія львів’янина Романа Бондарука змушує його дуже часто подорожувати. Він належить до числа найкращих представників кульової стрільби України, а тому постійно змагається на міжнародній арені. Цьогорічний сезон спортсмен завершив у Таїланді. Там Бондарук узяв участь у фінальному етапі Кубка світу. В підсумковому протоколі цього турніру галичанин — на 10-му місці.
Повернувшись на Батьківщину, Роман Бондарук відповів на запитання «Газети». Темою нашої розмови стали не спортивні результати, а враження від тих країн, в яких він побував.
— Романе, Таїланд уже відвідували раніше?
— Так, був там чотири рази.
— Чим Вам запам’яталася ця країна?
— Тропічним кліматом. Там дуже спекотно та велика вологість повітря. Враження, немовби в сауну потрапив. Бангкок — дуже велике місто, там багато людей, які постійно метушаться. Це місто нагадує мені мурашник. Також у Бангкоку великий соціальний контраст: в одному районі — нетрі, в яких невідомо, як можна жити, без світла та каналізації, а неподалік — гарні багатоповерхівки. Бідні райони бачив тільки з вікна автобуса. Там багато різних інфекцій, хвороб, тому небезпечно. В Бангкоку дуже легко загубитися. Орієнтирів мало, вулички вузенькі, будівлі подібні одна на одну.
— Що скажете про місцеву кухню?
— Вона дуже специфічна, гостро-солодкувата. Це особливість азійських страв. Вони чимось схожі на арабські. Але у спортсменів із харчуванням проблем не було. Організатори потурбувалися, щоб ми могли споживати європейські страви. А обідати в місцевих закладах харчування я не ризикував. Тому змій чи жуків не куштував. Такі гастрономічні експерименти можуть бути небезпечними для здоров’я. Що корисне азіатові, те європейцю може боком вийти.
— Романе, Ви багато подорожуєте. В якій країні Вам найбільше сподобалося?
— Екзотичні держави мені не дуже до вподоби. У них цікаво побувати один-два рази і не більше, жити там не хочеться. Найбільше мені подобається в Німеччині. Мені хотілося б, щоб Україна була подібна на цю країну. Там чисто, спокійно, гарно, прибрано. У Німеччині відчуваєш комфорт.
— В інших європейських державах не так?
— Безумовно, інакше. В кожній країні все по-своєму. В Німеччині оселилося багато турків. Але вони швидко асимілюються, намагаються бути такими ж, як корінні німці.
— Ви вже побували на всіх материках?
— В Африці не проводять змагань із кульової стрільби. І слава Богу (сміється). А так часто буваю в Азії, Австралії, арабських країнах, Південній і Північній Америці. Не кажу вже про держави Європи, в яких теж часто відбуваються турніри. Крім Африки й Антарктиди, був усюди.
— А відпустку де проводите — в Україні чи за кордоном?
— Здебільшого на Батьківщині. Цьогоріч відпочивав у Криму. В цей період у нашої національної команди був тренувальний збір у Бангкоку. Я відмовився від участі в ньому, поїхав на південь України.
— В азійських країнах кульова стрільба популярна?
— Так, дуже. В Кореї, Китаї давні традиції в нашому виді спорту. Також кульова стрільба дуже популярна в Індії, арабських державах. Можливо, їм іще не все вдається, але тамтешні стрільці швидко прогресують, беруть участь у багатьох змаганнях.
— Вам колись пропонували переїхати за кордон — виступати чи тренувати?
— Еміграція спортсменів у нас неприйнята. Так, трапляються випадки, коли хтось переїздить кудись на постійне місце проживання, а вже потім починає виступати за цю країну. А щоб хтось спеціально переїздив, такого немає. Тренером наразі я себе не бачу. Ще відчуваю в собі сили показувати результат. Зрештою, навіть якби пропонували кудись поїхати тренувати, я відмовився б. Навіть за хороші гроші. За характером я домашній, якщо доводиться надовго їхати за кордон, почуваюся некомфортно. Складно уявити, що я півроку чи більше буду на чужині.